Пушилин предложил модернизированный формат Минска

  • 07.06.20, 13:35

Наконец-то начались первые адекватные шаги, первые здравые решения со стороны ставленника Кремля Пушилина! Он поддержал модернизированный формат Минска, в виде участия в качестве представителей Донбасса переселенцев, которые из-за военных действий, начатых Россией, были вынуждены выехать с оккупированных территорий!

Надеемся здравый смысл победит твердолобие и упрямство!

Вот что Пушилин написал у себя на странице: «Кому Донецкая Народная Республика даст полномочия представлять интересы ее жителей на переговорной площадке в Минске, решать не Киеву и не Москве. Шесть лет мы не можем найти консенсус, потому как троим всегда сложно договориться нежели двоим! Как вторая сторона конфликта Донецк и дончане сами определяют своих представителей. И мы считаем что дончане, уехавшие пусть хоть даже в 2014 из Республики в Украину (ещё их там называют переселенцами) являются такими же полноценными нашими гражданами, а в связи с этим они полноценно могут представлять в Минске интересы жителей Донбасса, независимо от того приезжали ли они за эти годы в ДНР или нет. Главное условие – это чтоб у них остались в паспорте следы старой прописки с соответствующими штампами. Такое разрешение ситуации сегодня мною обсуждалось с Владимиром Владимировичем, и было полностью одобрено!»

Источник: https://inozmi.info/pushylyn-predlozhyl-modernyzyrovannyj-format-mynska/?fbclid=IwAR0hPqCChmPGXhF-bN0-EA7auB2M4UDaDMdaHhNIK20pmgdM6hBdHWmeRTc

Присутствие ЧВК как индикатор интересов России.

  • 06.06.20, 14:37

Про частные военные компании (ЧВК), начали массово говорить после того, как Россия стала пользоваться услугами ЧВК практически в каждом конфликте…

В начале мая этого года западные СМИ массово растиражировали конфиденциальный доклад Панели экспертов ООН, ставший доступным вследствие утечки и посвященный российским наемникам, которые в составе частных военных компаний (ЧВК) ведут боевые действия в различных „горячих точках”. В ответ масс-медиа РФ разразились большим количеством опровержений, что косвенно говорит о том, что данная тема очень сильно зацепила Кремль. Россия настаивает на том, что речь идет о сфабрикованном докладе, носящем предвзятый характер. Утверждается, что он был заказан неким антироссийским лобби, его утечка была запланирована изначально, а доказательная база, якобы, не выдерживает никакой критики.

19 мая 2020 постоянный представитель РФ при ООН В. Небензя, выступая на заседании Совета безопасности, решительно заявил, что доклад основывался на непроверенных данных, а его главной целью являлась дискредитация российской внешней политики в целом и в Ливии в частности. Тем не менее, на Западе информацию из данного доклада ООН не подвергают ни малейшему сомнению.

Кремль, преследуя на международной арене как государственные цели, так и корпоративные интересы российской элиты, часто прибегает к услугам ЧВК, которые используются либо тайно (в идеале), либо неофициально (вне малейшей связи с МИД РФ и МО РФ). Как любят повторять высшие российские политики – от В. Путина в 2014 г. в связи с Украиной до В. Небензи в 2020 г. по отношению к Ливии – „их там нет” (то есть, и наемники, и военнослужащие, и военная техника РФ, якобы, полностью отсутствуют в разных „горячих точках”).

Фото: В. Небезня

При этом, если знаменитый французский „Иностранный легион” подчиняется МО Франции, то в законодательстве РФ использование наемников запрещено, сама практика наёмничества подпадает под преследование Уголовного кодекса, а ЧВК являются незаконными формированиями. Если же правозащитники, журналисты и дипломаты приводят конкретные факты про различные действия российских наёмников, то в Кремле либо утверждают, что не обладают никакой информацией и не имеют никакого отношения к этим лицам, либо признают, что граждане России действительно могут принимать участие в боевых действиях за рубежом, однако, сугубо в частном порядке. В свое время, крылатым выражением стала фраза В. Путина про то, что на юго-востоке Украины воюют не кадровые российские военные и наемники, а исключительно „шахтёры и трактористы Донбасса”.

Итак, Москва пользуется услугами ЧВК в Сирии (с 2015), Судане (с 2018), Центральноафриканской Республике (с 2018), Ливии (с 2016), Мозамбике (с 2019), Мали (с 2019), Венесуэле (с 2017) и Украине (с 2014). На государственном уровне для Москвы представляют интерес те территории, где все ещё существуют возможности позиционировать РФ не как страну-изгоя, а как великую державу, – Ближний Восток, Африка, Латинская Америка и постсоветское пространство. В свою очередь, на корпоративном уровне кремлевские элиты предоставляют поддержку в той или иной стране конкретному лидеру (партии, военной силе) в обмен на доступ к различным активам (чаще всего, речь идет о сырье). Например, в ЦАР российские структуры получили контракты на охрану алмазных шахт и золотых рудников в обмен на часть выручки, а в соседнем Судане они занимаются обучением войск, привлекаются к подавлению антиправительственных протестов в столице (г. Хартум), а также охраняют золотые прииски в обмен на часть прибыли.

Вообще, присутствие российских ЧВК является индикатором наличия интересов РФ и указателем на то, чего добивается Кремль в той или иной стране.

Фото: ЧВК , вооруженные конфликты

В Сирии Москва, во-первых, старается сохранить режим Б. Асада, как гаранта функционирования своих военных баз и опорных пунктов в этой стране. Во-вторых, пытается гарантировать себе значительные экономические преференции (добыча нефти и газа, заказы на строительство инфраструктуры, сотрудничество в сфере медицины). В-третьих, не допустить (или хотя бы ослабить) постоянное присутствие в регионе военного контингента США. В-четвертых, укрепить своё сотрудничество с Ираном. И, наконец, в-пятых, Россия использует территории активных боевых действий в Сирии в качестве полигона для испытаний новых видов вооружений и военной техники, а также – отработки боевой тактики подразделений.

В ЦАР интересы РФ распространяются на залежи урана, алмазов, золота и нефти. Также Москва осуществляет поставки своих вооружений в эту страну (объемы которых она планирует увеличить) и занимается подготовкой местных военных.

В Мозамбике Москву интересуют, прежде всего, развитие военно-технического сотрудничества и разработка местных природных ископаемых. В частности, компания „Роснефть” подписала договор с Национальной корпорацией углеводородов Мозамбика про сотрудничество в процессе добычи природного газа на шельфе этой страны. Кроме того, „Роснефть” планирует построить нефтепровод с побережья Мозамбика в Зимбабве.

В Ливии речь идет об интересах РФ в нефтегазовом секторе, а также – об её амбициях контролировать ряд миграционных маршрутов с Африканского континента на Европейский. Последнее предоставляет Москве крайне серьезные и очень мощные инструменты влияния как на внутреннюю, так и внешнюю политику Евросоюза, а также – практически неограниченные возможности инфильтрации своей агентуры во всём регионе Магриба и Средиземноморья.

Фото: Частные военные компании
По данным доклада ООН, на сегодня в Ливии насчитывается до 1,2 тыс. российских наёмников из ЧВК „Wagner Group”, которые воюют на стороне „Ливийской национальной армии” под командованием фельдмаршала Х. Хафтара. Последняя противостоит официально признанному Советом безопасности ООН правительству национального согласия Ливии (г. Триполи). Цифры из доклада ООН подтвердил президент Турции Р. Т. Эрдоган, заявивший о присутствии в Ливии даже 2 тыс. российских наёмников. Причём, Р. Т. Эрдоган подчеркнул, что, по его информации, Россия управляет конфликтом в Ливии „на самом высоком уровне”.

Бойцы из ЧВК „Wagner Group” принимают участие в совершении воздушных и артиллерийских обстрелов, а также ведут активный снайперский огонь. Данная ЧВК была неоднократно опознана благодаря использованию техники, предназначенной исключительно для Вооруженных сил РФ.

Кроме того, командиры ЧВК вербуют бойцов для участия в войне на территории Ливии, как минимум, среди граждан Сирии (возможно, и в других неблагополучных странах). По крайней мере, сирийским наемникам обещают зарплату в размере $1 тыс. в месяц, а также компенсацию от $25 тыс. до $50 тыс. в случае ранения или гибели. Таким образом, вербовкой, прямым участием в конфликте и поставками вооружений Россия открыто нарушает декларации ООН, эмбарго на поставки оружия в Ливию и итоговою декларацию конференции в Берлине 19 января 2020 г., в которой содержится призыв воздерживаться от боевых действий в Ливии.

По данным экспертов ООН, в настоящее время в ЧВК „Wagner Group” насчитывается более 5 тыс. человек, обладающих опытом в рамках всего спектра военных специальностей. В основном, ЧВК комплектуется людьми из числа бывших военных, уволившихся сотрудников МВД и ФСБ, особенно, ветеранов подразделения „Вымпел” Центра специальных назначений ФСБ. Однако, учитывая плачевное состояние российской экономики и высокий уровень безработицы в стране, „Wagner Group” рекрутирует и неопытных юношей, в частности, отдавая предпочтение молодым людям, имеющим садистские наклонности и особые пристрастия к проведению пыток.

Как предполагается, данная ЧВК получила свое название благодаря позывному Д. Уткина („Wagner”), который руководит организацией и планирует операции. При этом, Д. Уткин также управляет консалтинговой компанией „Конкорд”, принадлежащей личному другу В. Путина – Е. Пригожину. Вообще, ЧВК „Wagner Group” работает, используя целую сеть связанных между собой и реальных, и подставных компаний. Все они так или иначе контролируются Е. Пригожиным (сюда же относятся команды кибер-шпионов, хакеров и так называемые фабрики троллей). А профинансированный «поваром Путина» тенденциозный фильм «Ржев» явился ярким примером того, как российская власть стремится манипулировать общественным сознанием и даже обвинить Германию в том, что РФ напала на Украину. Характерно, что фильм провалился в российском прокате, продемонстрировав, тем самым, нежелание зрителя воспринимать интерпретацию истории в подобном ключе.

Фото: Участие ЧВК в войнах

Также эксперты ООН упомянули в своем докладе такие ЧВК как „Щит” (про неё известно очень мало) и „Российские Системы Безопасности” („RSB-Group”), которой руководит бывший офицер ФСБ О. Криницын. Последняя компания нелегитимно осуществляла коммерческий контракт по очистке от мин и взрывчатых веществ (возле г. Бенгази), а команда её механиков обслуживает авиацию „Ливийской национальной армии” (например, на авиабазе Аль-Кхадим происходит улучшение истребителей „МиГ” и „Су” российского производства).

Итак, российские власти делают ставку не на развитие экономики страны (и отказ от сырьевой модели), а на иллюзорное поддержание дряхлеющего имиджа „великой державы”. С этой целью Москва ведет целый ряд гибридных войн, посылая своих военных в слабые страны и нестабильные регионы (от близкой Грузии до далёкой Венесуэлы). Где-то Россия сама развязывает кровавую бойню (как в Украине), где-то она вовлекается в уже существующие конфликты (как в Сирии).

В любом случае, РФ всегда старается действовать латентно, не признавая участия своих военных в той или иной „горячей точке”. Как обычно заверяет Кремль, „мы никуда не посылали наших военных, их там нет, разве что, это какие-то добровольцы, уехавшие воевать по собственной инициативе”. Остаётся лишь удивляться, откуда в России такое количество инициативных граждан, которым не нужно ни семьи, ни работы, ни хлеба и зрелищ, лишь бы сорваться с места в какую-нибудь отсталую глушь и вволю пострелять?

 

Подробнее: https://myc.news/specproekty/prisutstvie_chvk_kak_indikator_interesov_rossii?fbclid=IwAR02SHNcXApXpCdecW0ffv3TxlpeKTlgBGed4vqSxCiRNEnAR-09XH4jCUM

Найманці Путіна, або як Пригожин м’ясорубку в Сирії влаштував

  • 06.06.20, 14:21

Троє російських журналістів - Кирило Радченко, Олександр Расторгуєв і Орхан Джемаль - були вбиті в Центральноафриканській республіці (ЦАР) в ніч на 31 липня 2018 року. Машина, в якій їхала знімальна група, була обстріляна із засідки. Журналісти загинули на місці. Є дві головні версій події - грабіж (група везла дорогу техніку та готівку) і вбивство бойовиками мусульманського повстанського руху "Селек". Справа була б проста, якби не одне "але" … Росіяни неофіційно вирушили до Африки на замовлення Центру управління розслідуваннями (ЦУР) Михайла Ходорковського, щоб зібрати матеріали про діяльність "приватної військової компанії Вагнера".

Існування ПВК "Вагнер" офіційні особи в Росії заперечують. Кремль лише визнає, що в приватному порядку росіяни можуть брати участь в бойових діях за кордоном. Найманство, як таке, заборонено статтею 359 КК РФ. Проте засновник групи розслідувань "Conflict Intelligence Team" Руслан Льовієв розкриває зв'язок ПВК "Вагнер" з російською владою. За його даними, очолює групу Вагнера Дмитро Уткін (позивний "Вагнер"), наближений до Євгена Пригожина - а це олігарх, наближений до Володимира Путіна. Сама структура не зареєстрована легально, принаймні в Росії. Але фінансується "Вагнер" з грошей, які заробляє компанія Пригожина на держконтрактах, пов'язаних з обслуговуванням Міноборони, з харчуванням в школах і багатьма іншими речами. Доречі, про харчування – за незалежними оцінками фінансування лише денного харчування "бійців" ПВК стає пану Пригожину у два мільйони рублів. Що вже тоді казати про всі інші потреби приватної армії. А ПВК "Вагнера" це справжня армія.

Лише у Сирії ПВК "Вагнера" представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов'язана з Міністерством оборони. Хоча і готують "вагнеровців" на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як "10-а бригада спецназу ГРУ". І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ. Саме ВДК доправили до Сирії "вагнерівських" артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!

"Кому?" і "Навіщо?".

Свої імперські амбіції Кремль не завжди може реалізувати офіційними заходами та засобами. Але і відступитися від своїх забаганок для російської влади неприпустимо. І тут на "допомогу" приходять "іхтамнєти". Кремль не несе відповідальності за дії "чорних чоловічків", які виконують для своїх хазяїв брудну роботу. "Це не наші збройні сили, це приватні добровольці!" На танках і з гарматами з найближчого воєнторгу!

Крім імперсько-реваншиських, оточенням Путіна безумовно переслідуються і суто економічні інтереси. Петербурзького бізнесмена Євгена Пригожина називають засновником і головним спонсором ПВК "Вагнера". Власник компанії "Конкорд", ресторатор, відомий також як "кухар Путіна", Пригожин свій зв'язок з ПВК неодноразово заперечував. Сам Путін, відповідаючи в інтерв'ю NBC News на питання про Пригожина, заявив, що знайомий з ним, але не вважає його своїм другом. Мабуть засоромився Путін мати у друзях людину, яка перший умовний термін за статтею "крадіжка", отримала у далекому 1979 році у віці 18 років. В 1981 році Жданівський суд засудив Пригожина до 12 років позбавлення волі за статтями КК "розбій", "шахрайство", "втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність", "втягнення неповнолітніх у проституцію". Гарний "букет"! З 12 років Пригожин відсидів у колонії 9. Прописом: дев’ять!

Сьогодні, ім'я Євгена Пригожина стало синонімом неформальної присутності Росії в конфліктних точках, де є її інтереси, від Сирії до Західної Африки і Венесуели.

З зими 2016-2017 року розробкою газових і нафтових родовищ в Сирії зацікавилася російська фірма ТОВ "Євро Поліс". За твердженням видання РБК, вона афільована з Пригожиним. "Євро Поліс" влітку 2017 року уклала угоду з сирійським держконцерном про те, що буде займатися охороною і видобутком енергоресурсів на місцевих родовищах і отримувати в своє розпорядження четверту частину обсягу видобутого з тих вишок, які відбила у бойовиків з ІГІЛ. Функції охорони, як вважається, повинні брати на себе бійці ПВК "Вагнера".

За відомостями видання The Bell, найманці чисельністю близько ста осіб тренують військові підрозділи Судану. В обмін, як вважає видання, пов'язані з Євгеном Пригожиним компанії "М Інвест" і Meroe Gold підписали концесійні угоди на видобуток золота в цій країні.

Сирія, Судан, Лівія, ЦАР, Мадагаскар. Крим. Донбас. Це далеко не повна географія присутності "державно-недержавного-імперсько-бандитського" підрозділу Пригожина. Є думка, що окрім імперсько-геополітичних та бізнесових, ПВК "Вагнера" виконує для Кремля ще одну функцію. Функцію "М’ясорубки", яка на кривавий фарш перемелює гіперактивну частину молоді, яка до цього вже "напилась крові" і може становити загрозу Кремлю як каталізатор громадської непокори.

Чи може Путін не знати про ПВК? Звісно, Ні! У країні з авторитарним режимом без відома Кремля "кури не несуться".

Необхідність проведення "брудних" операцій чужими руками у спецслужб Росії виникла давно. Декілька гучних міжнародних скандалів за участі кадрових співробітників у першій декаді 2000 років призвели до міжнародного осуду політики Кремля. Тоді і почалися розмови про необхідність такої сили, яка б виконувала усі забаганки керманичів без офіційної прив’язки до діючої влади. Реальні кроки по створенню ПВК пов’язують із знайомством генералітету спецслужб з Эбеном Барлоу, відставним генерал-лейтенантом південно-африканських сил безпеки і засновником першої в світі легальної приватної армії. В кінці 1980-х він створив компанію Executive Outcomes, яка наступні 15 років тримала в напрузі весь континент.

В офіційній програмі форуму в Санкт-Петербурзі в червні 2010 року Барлоу був заявлений як учасник однієї короткої сесії - про те, як військовим налагодити співпрацю з приватним сектором і чи можна взагалі "приватизувати" армію. Але головною метою його візиту була закрита презентація для нечисленної делегації Генштабу. За інформацією агенства The Bell, на ній були присутні і співробітники головного оперативного управління, яке відповідає за плани застосування армії. На форумі в Петербурзі Барлоу розповів військовим про модель створення ПВК і навіть запропонував варіанти адаптації такої компанії до російських умов. Після двох років розробки такого проекту, у 2012 році, начальник Генштабу генерал армії Валерій Герасимов цю ідею підтримав і, маючи прямий доступ до президента, погодив з ним.

Ідея зробити відповідальним за фінансові та господарські питання петербурзького на той час ресторатора Євгена Пригожина теж народилася в Генштабі. Кандидатура Пригожина виникла не випадково. За інформацією The Bell, контакти в Міноборони описали Пригожина як "людину діяльну", яка "вміє домагатися свого", Але головне - Пригожин особисто знайомий з Путіним і, що ще важливіше, Путін знайомий з ним, підкреслює один з них. Важливим фактором при виборі кандидатури могло бути і те, що, на відміну від Геннадія Тимченко і Аркадія Ротенберга - давніх друзів Володимира Путіна, які стали успішними бізнесменами, - Пригожин не входив в найближче оточення і набагато довше залишався в тіні. Незадовго до створення ПВК, компанії, які за деякими ознаками пов'язували з Пригожиним, почали "прибирати військові частини, опалювати, будувати військові містечка, вивозити відходи, постачати продовольство" - про все це писали ЗМІ. Іншим великим джерелом держзамовлення для його структур називали московські школи і лікарні, а також апарат керуючого справами президента Росії. Частина отриманих від держави грошей йшла за призначенням, інша - на організацію ПВК.

Навіть збір початкової команди для ПВК проходив через структури Пригожина, а саме: ним займався начальник служби безпеки Пригожина Євген Гуляєв…

Якось так повелося, що люди, які мають внутрішні протиріччя своїх вчинків із власною совістю, намагаються тим чи іншим шляхом "замолити гріхи". Сурський жіночий монастир в Архангельській області. Підмосковний парк "Патріот". Храм "кольору хакі" у Підмосков’ї. Але натуру не зміниш, тім більше коли є можливість не тільки "замолити гріхи" а ще й "відмити" кошти. А ще Євген Пригожин профінансував створення патріотичного "кіна". Кінострічка "Ржев", яка планувалась як складова частина ідеологічного наступу, присвяченого річниці перемоги у ВВВ, на думку глядачів складається повністю із "наносних штампів і пафосу окремих моментів". Мовою оригіналу: "Как будто окунулась в атмосферу поздней перестройки - когда чернили до состояния рвотного рефлекса все, что до перестройки было свято и незыблемо. Отстойнейшая ложь. Позор всем, кто имеет отношение к этому дерьму" - такі коментарі переважають на сторінці https://www.film.ru/movies/rzhev . Кондрашов Олександр, редактор відділу "Телебачення" відомого московського видання "Літературна Газета" так трьома словами охарактеризував кінострічку "Ржев": "Фарт, фарш, фальш". Саме ці слова притаманні по суті і самій Пригожинсько-Путінській ПВК "Вагнер".

Детальніше: https://censor.net.ua/blogs/3199772/nayimants_putna_abo_yak_prigojin_myasorubku_v_sir_vlashtuvav?fbclid=IwAR0viWtlcrjHD0dDK6-p-_Sx8unWSqBjQEkKm3N3hciq6SwRprT99SB066o

Секретні тюрми СБУ – це фантазії російських пропагандистів

  • 04.06.20, 15:00
В
Україні немає жодних «секретних тюрем СБУ», а чутки про системні
порушення прав людини цілеспрямовано поширюються з подачі проросійських
пропагандистів. Про це Голова Служби безпеки Іван Баканов заявив під час
координаційної наради керівників правоохоронних органів держави, що
відбулася в Офісі Генерального прокурора 4 червня у Києві.

«В Україні триває війна, у тому числі гібридна. Ми захищаємось не лише
від російських куль, а й від інформаційних атак та величезної
цілеспрямованої брехні. Тож давно звикли до постійних «вкидів» про
«секретні тюрми СБУ». Ще раз наголошую – у Служби безпеки немає жодних
секретних тюрем, де нібито когось катують. Це - фантазії російських
пропагандистів», - заявив Іван Баканов.




Голова СБУ підкреслив, що сьогодні в Службі безпеки звертають особливу
увагу на те, щоб не допускати проявів порушень прав людини чи тортур:
«Справедливість має бути сильною. Але вона не повинна виходити за
встановлену законом межу. Саме такою межею є застосування тортур і
приниження гідності людини».

Окремо Іван Баканов відзначив, що з 2017 року в СБУ діє спеціальна група
для співпраці з міжнародними та правозахисними організаціями, яку
очолює заступник Голови СБУ.




«Ми детально вивчаємо всі звернення та доповіді Моніторингової місії ООН
з прав людини в Україні. Проводимо перевірки і при цьому відверто
кажемо нашим міжнародним партнерам: якщо ви бачите в роботі СБУ якісь
порушення, негайно звертайтеся до прокуратури. Всі, хто порушує закон,
повинні відповідати за законом. І працівники Служби безпеки – не
виключення», – резюмував очільник СБУ.

Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова також підтвердила, що
рішуче виступає проти приховування будь-яких фактів катувань, що
принижують гідність людини.

«Ми завжди відкриті до взаємодії з усіма відомствами, представниками
громадського сектору та міжнародними партнерами. Протидія порушенням
прав людини з боку співробітників правоохоронних структур - пріоритет
діяльності органів прокуратури на 2020 рік», - додала Ірина Венедіктова.





Нагадаємо, що в координаційній нараді взяли участь Генеральний прокурор
України Ірина Венедіктова, Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, в.о.
директора Державного бюро розслідувань Олександр Соколов,
Міністр юстиції України Денис Малюська, Уповноважений Верховної Ради
України з прав людини Людмила Денісова та інші.

На нараді було запропоновано вжити низку заходів, які дозволять
правоохоронним органам більш ефективно запобігати та виявляти дії, що
принижують честь і гідність затриманих осіб.
Джерело:
https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/7656?fbclid=IwAR1l7yAyZTNgvEI0K9BHM_CsSD4wQNannNbuESXtd5m57Jg61DTpW7L5uFk#.DB9fyNBl.dpbs

Найманці Путіна, або як Пригожин м’ясорубку в Сирії влаштував

  • 03.06.20, 16:32

Троє російських журналістів - Кирило Радченко, Олександр Расторгуєв і Орхан Джемаль - були вбиті в Центральноафриканській республіці (ЦАР) в ніч на 31 липня 2018 року. Машина, в якій їхала знімальна група, була обстріляна із засідки. Журналісти загинули на місці. Є дві головні версій події - грабіж (група везла дорогу техніку та готівку) і вбивство бойовиками мусульманського повстанського руху "Селек". Справа була б проста, якби не одне "але" … Росіяни неофіційно вирушили до Африки на замовлення Центру управління розслідуваннями (ЦУР) Михайла Ходорковського, щоб зібрати матеріали про діяльність "приватної військової компанії Вагнера".

Існування ПВК "Вагнер" офіційні особи в Росії заперечують. Кремль лише визнає, що в приватному порядку росіяни можуть брати участь в бойових діях за кордоном. Найманство, як таке, заборонено статтею 359 КК РФ. Проте засновник групи розслідувань "Conflict Intelligence Team" Руслан Льовієв розкриває зв'язок ПВК "Вагнер" з російською владою. За його даними, очолює групу Вагнера Дмитро Уткін (позивний "Вагнер"), наближений до Євгена Пригожина - а це олігарх, наближений до Володимира Путіна. Сама структура не зареєстрована легально, принаймні в Росії. Але фінансується "Вагнер" з грошей, які заробляє компанія Пригожина на держконтрактах, пов'язаних з обслуговуванням Міноборони, з харчуванням в школах і багатьма іншими речами. Доречі, про харчування – за незалежними оцінками фінансування лише денного харчування "бійців" ПВК стає пану Пригожину у два мільйони рублів. Що вже тоді казати про всі інші потреби приватної армії. А ПВК "Вагнера" це справжня армія.

Лише у Сирії ПВК "Вагнера" представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов'язана з Міністерством оборони. Хоча і готують "вагнеровців" на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як "10-а бригада спецназу ГРУ". І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ. Саме ВДК доправили до Сирії "вагнерівських" артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!

"Кому?" і "Навіщо?".

Свої імперські амбіції Кремль не завжди може реалізувати офіційними заходами та засобами. Але і відступитися від своїх забаганок для російської влади неприпустимо. І тут на "допомогу" приходять "іхтамнєти". Кремль не несе відповідальності за дії "чорних чоловічків", які виконують для своїх хазяїв брудну роботу. "Це не наші збройні сили, це приватні добровольці!" На танках і з гарматами з найближчого воєнторгу!

Крім імперсько-реваншиських, оточенням Путіна безумовно переслідуються і суто економічні інтереси. Петербурзького бізнесмена Євгена Пригожина називають засновником і головним спонсором ПВК "Вагнера". Власник компанії "Конкорд", ресторатор, відомий також як "кухар Путіна", Пригожин свій зв'язок з ПВК неодноразово заперечував. Сам Путін, відповідаючи в інтерв'ю NBC News на питання про Пригожина, заявив, що знайомий з ним, але не вважає його своїм другом. Мабуть засоромився Путін мати у друзях людину, яка перший умовний термін за статтею "крадіжка", отримала у далекому 1979 році у віці 18 років. В 1981 році Жданівський суд засудив Пригожина до 12 років позбавлення волі за статтями КК "розбій", "шахрайство", "втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність", "втягнення неповнолітніх у проституцію". Гарний "букет"! З 12 років Пригожин відсидів у колонії 9. Прописом: дев’ять!

Сьогодні, ім'я Євгена Пригожина стало синонімом неформальної присутності Росії в конфліктних точках, де є її інтереси, від Сирії до Західної Африки і Венесуели.

З зими 2016-2017 року розробкою газових і нафтових родовищ в Сирії зацікавилася російська фірма ТОВ "Євро Поліс". За твердженням видання РБК, вона афільована з Пригожиним. "Євро Поліс" влітку 2017 року уклала угоду з сирійським держконцерном про те, що буде займатися охороною і видобутком енергоресурсів на місцевих родовищах і отримувати в своє розпорядження четверту частину обсягу видобутого з тих вишок, які відбила у бойовиків з ІГІЛ. Функції охорони, як вважається, повинні брати на себе бійці ПВК "Вагнера".

За відомостями видання The Bell, найманці чисельністю близько ста осіб тренують військові підрозділи Судану. В обмін, як вважає видання, пов'язані з Євгеном Пригожиним компанії "М Інвест" і Meroe Gold підписали концесійні угоди на видобуток золота в цій країні.

Сирія, Судан, Лівія, ЦАР, Мадагаскар. Крим. Донбас. Це далеко не повна географія присутності "державно-недержавного-імперсько-бандитського" підрозділу Пригожина. Є думка, що окрім імперсько-геополітичних та бізнесових, ПВК "Вагнера" виконує для Кремля ще одну функцію. Функцію "М’ясорубки", яка на кривавий фарш перемелює гіперактивну частину молоді, яка до цього вже "напилась крові" і може становити загрозу Кремлю як каталізатор громадської непокори.

Чи може Путін не знати про ПВК? Звісно, Ні! У країні з авторитарним режимом без відома Кремля "кури не несуться".

Необхідність проведення "брудних" операцій чужими руками у спецслужб Росії виникла давно. Декілька гучних міжнародних скандалів за участі кадрових співробітників у першій декаді 2000 років призвели до міжнародного осуду політики Кремля. Тоді і почалися розмови про необхідність такої сили, яка б виконувала усі забаганки керманичів без офіційної прив’язки до діючої влади. Реальні кроки по створенню ПВК пов’язують із знайомством генералітету спецслужб з Эбеном Барлоу, відставним генерал-лейтенантом південно-африканських сил безпеки і засновником першої в світі легальної приватної армії. В кінці 1980-х він створив компанію Executive Outcomes, яка наступні 15 років тримала в напрузі весь континент.

В офіційній програмі форуму в Санкт-Петербурзі в червні 2010 року Барлоу був заявлений як учасник однієї короткої сесії - про те, як військовим налагодити співпрацю з приватним сектором і чи можна взагалі "приватизувати" армію. Але головною метою його візиту була закрита презентація для нечисленної делегації Генштабу. За інформацією агенства The Bell, на ній були присутні і співробітники головного оперативного управління, яке відповідає за плани застосування армії. На форумі в Петербурзі Барлоу розповів військовим про модель створення ПВК і навіть запропонував варіанти адаптації такої компанії до російських умов. Після двох років розробки такого проекту, у 2012 році, начальник Генштабу генерал армії Валерій Герасимов цю ідею підтримав і, маючи прямий доступ до президента, погодив з ним.

Ідея зробити відповідальним за фінансові та господарські питання петербурзького на той час ресторатора Євгена Пригожина теж народилася в Генштабі. Кандидатура Пригожина виникла не випадково. За інформацією The Bell, контакти в Міноборони описали Пригожина як "людину діяльну", яка "вміє домагатися свого", Але головне - Пригожин особисто знайомий з Путіним і, що ще важливіше, Путін знайомий з ним, підкреслює один з них. Важливим фактором при виборі кандидатури могло бути і те, що, на відміну від Геннадія Тимченко і Аркадія Ротенберга - давніх друзів Володимира Путіна, які стали успішними бізнесменами, - Пригожин не входив в найближче оточення і набагато довше залишався в тіні. Незадовго до створення ПВК, компанії, які за деякими ознаками пов'язували з Пригожиним, почали "прибирати військові частини, опалювати, будувати військові містечка, вивозити відходи, постачати продовольство" - про все це писали ЗМІ. Іншим великим джерелом держзамовлення для його структур називали московські школи і лікарні, а також апарат керуючого справами президента Росії. Частина отриманих від держави грошей йшла за призначенням, інша - на організацію ПВК.

Навіть збір початкової команди для ПВК проходив через структури Пригожина, а саме: ним займався начальник служби безпеки Пригожина Євген Гуляєв…

Якось так повелося, що люди, які мають внутрішні протиріччя своїх вчинків із власною совістю, намагаються тим чи іншим шляхом "замолити гріхи". Сурський жіночий монастир в Архангельській області. Підмосковний парк "Патріот". Храм "кольору хакі" у Підмосков’ї. Але натуру не зміниш, тім більше коли є можливість не тільки "замолити гріхи" а ще й "відмити" кошти. А ще Євген Пригожин профінансував створення патріотичного "кіна". Кінострічка "Ржев", яка планувалась як складова частина ідеологічного наступу, присвяченого річниці перемоги у ВВВ, на думку глядачів складається повністю із "наносних штампів і пафосу окремих моментів". Мовою оригіналу: "Как будто окунулась в атмосферу поздней перестройки - когда чернили до состояния рвотного рефлекса все, что до перестройки было свято и незыблемо. Отстойнейшая ложь. Позор всем, кто имеет отношение к этому дерьму" - такі коментарі переважають на сторінці https://www.film.ru/movies/rzhev . Кондрашов Олександр, редактор відділу "Телебачення" відомого московського видання "Літературна Газета" так трьома словами охарактеризував кінострічку "Ржев": "Фарт, фарш, фальш". Саме ці слова притаманні по суті і самій Пригожинсько-Путінській ПВК "Вагнер".

Детальніше: https://censor.net.ua/blogs/3199772/nayimants_putna_abo_yak_prigojin_myasorubku_v_sir_vlashtuvav?fbclid=IwAR032eVlPdRJJirEu7xqBH8Cn-RFE-3w23O66Gz0zJKlfsKuYsaRkOnW_SY

Присутствие ЧВК как индикатор интересов России.

  • 03.06.20, 16:24

Про частные военные компании (ЧВК), начали массово говорить после того, как Россия стала пользоваться услугами ЧВК практически в каждом конфликте…

В начале мая этого года западные СМИ массово растиражировали конфиденциальный доклад Панели экспертов ООН, ставший доступным вследствие утечки и посвященный российским наемникам, которые в составе частных военных компаний (ЧВК) ведут боевые действия в различных „горячих точках”. В ответ масс-медиа РФ разразились большим количеством опровержений, что косвенно говорит о том, что данная тема очень сильно зацепила Кремль. Россия настаивает на том, что речь идет о сфабрикованном докладе, носящем предвзятый характер. Утверждается, что он был заказан неким антироссийским лобби, его утечка была запланирована изначально, а доказательная база, якобы, не выдерживает никакой критики.

19 мая 2020 постоянный представитель РФ при ООН В. Небензя, выступая на заседании Совета безопасности, решительно заявил, что доклад основывался на непроверенных данных, а его главной целью являлась дискредитация российской внешней политики в целом и в Ливии в частности. Тем не менее, на Западе информацию из данного доклада ООН не подвергают ни малейшему сомнению.

Кремль, преследуя на международной арене как государственные цели, так и корпоративные интересы российской элиты, часто прибегает к услугам ЧВК, которые используются либо тайно (в идеале), либо неофициально (вне малейшей связи с МИД РФ и МО РФ). Как любят повторять высшие российские политики – от В. Путина в 2014 г. в связи с Украиной до В. Небензи в 2020 г. по отношению к Ливии – „их там нет” (то есть, и наемники, и военнослужащие, и военная техника РФ, якобы, полностью отсутствуют в разных „горячих точках”).

Фото: В. Небезня

При этом, если знаменитый французский „Иностранный легион” подчиняется МО Франции, то в законодательстве РФ использование наемников запрещено, сама практика наёмничества подпадает под преследование Уголовного кодекса, а ЧВК являются незаконными формированиями. Если же правозащитники, журналисты и дипломаты приводят конкретные факты про различные действия российских наёмников, то в Кремле либо утверждают, что не обладают никакой информацией и не имеют никакого отношения к этим лицам, либо признают, что граждане России действительно могут принимать участие в боевых действиях за рубежом, однако, сугубо в частном порядке. В свое время, крылатым выражением стала фраза В. Путина про то, что на юго-востоке Украины воюют не кадровые российские военные и наемники, а исключительно „шахтёры и трактористы Донбасса”.

Итак, Москва пользуется услугами ЧВК в Сирии (с 2015), Судане (с 2018), Центральноафриканской Республике (с 2018), Ливии (с 2016), Мозамбике (с 2019), Мали (с 2019), Венесуэле (с 2017) и Украине (с 2014). На государственном уровне для Москвы представляют интерес те территории, где все ещё существуют возможности позиционировать РФ не как страну-изгоя, а как великую державу, – Ближний Восток, Африка, Латинская Америка и постсоветское пространство. В свою очередь, на корпоративном уровне кремлевские элиты предоставляют поддержку в той или иной стране конкретному лидеру (партии, военной силе) в обмен на доступ к различным активам (чаще всего, речь идет о сырье). Например, в ЦАР российские структуры получили контракты на охрану алмазных шахт и золотых рудников в обмен на часть выручки, а в соседнем Судане они занимаются обучением войск, привлекаются к подавлению антиправительственных протестов в столице (г. Хартум), а также охраняют золотые прииски в обмен на часть прибыли.

Вообще, присутствие российских ЧВК является индикатором наличия интересов РФ и указателем на то, чего добивается Кремль в той или иной стране.

Фото: ЧВК , вооруженные конфликты

В Сирии Москва, во-первых, старается сохранить режим Б. Асада, как гаранта функционирования своих военных баз и опорных пунктов в этой стране. Во-вторых, пытается гарантировать себе значительные экономические преференции (добыча нефти и газа, заказы на строительство инфраструктуры, сотрудничество в сфере медицины). В-третьих, не допустить (или хотя бы ослабить) постоянное присутствие в регионе военного контингента США. В-четвертых, укрепить своё сотрудничество с Ираном. И, наконец, в-пятых, Россия использует территории активных боевых действий в Сирии в качестве полигона для испытаний новых видов вооружений и военной техники, а также – отработки боевой тактики подразделений.

В ЦАР интересы РФ распространяются на залежи урана, алмазов, золота и нефти. Также Москва осуществляет поставки своих вооружений в эту страну (объемы которых она планирует увеличить) и занимается подготовкой местных военных.

В Мозамбике Москву интересуют, прежде всего, развитие военно-технического сотрудничества и разработка местных природных ископаемых. В частности, компания „Роснефть” подписала договор с Национальной корпорацией углеводородов Мозамбика про сотрудничество в процессе добычи природного газа на шельфе этой страны. Кроме того, „Роснефть” планирует построить нефтепровод с побережья Мозамбика в Зимбабве.

В Ливии речь идет об интересах РФ в нефтегазовом секторе, а также – об её амбициях контролировать ряд миграционных маршрутов с Африканского континента на Европейский. Последнее предоставляет Москве крайне серьезные и очень мощные инструменты влияния как на внутреннюю, так и внешнюю политику Евросоюза, а также – практически неограниченные возможности инфильтрации своей агентуры во всём регионе Магриба и Средиземноморья.

Фото: Частные военные компании
По данным доклада ООН, на сегодня в Ливии насчитывается до 1,2 тыс. российских наёмников из ЧВК „Wagner Group”, которые воюют на стороне „Ливийской национальной армии” под командованием фельдмаршала Х. Хафтара. Последняя противостоит официально признанному Советом безопасности ООН правительству национального согласия Ливии (г. Триполи). Цифры из доклада ООН подтвердил президент Турции Р. Т. Эрдоган, заявивший о присутствии в Ливии даже 2 тыс. российских наёмников. Причём, Р. Т. Эрдоган подчеркнул, что, по его информации, Россия управляет конфликтом в Ливии „на самом высоком уровне”.

Бойцы из ЧВК „Wagner Group” принимают участие в совершении воздушных и артиллерийских обстрелов, а также ведут активный снайперский огонь. Данная ЧВК была неоднократно опознана благодаря использованию техники, предназначенной исключительно для Вооруженных сил РФ.

Кроме того, командиры ЧВК вербуют бойцов для участия в войне на территории Ливии, как минимум, среди граждан Сирии (возможно, и в других неблагополучных странах). По крайней мере, сирийским наемникам обещают зарплату в размере $1 тыс. в месяц, а также компенсацию от $25 тыс. до $50 тыс. в случае ранения или гибели. Таким образом, вербовкой, прямым участием в конфликте и поставками вооружений Россия открыто нарушает декларации ООН, эмбарго на поставки оружия в Ливию и итоговою декларацию конференции в Берлине 19 января 2020 г., в которой содержится призыв воздерживаться от боевых действий в Ливии.

По данным экспертов ООН, в настоящее время в ЧВК „Wagner Group” насчитывается более 5 тыс. человек, обладающих опытом в рамках всего спектра военных специальностей. В основном, ЧВК комплектуется людьми из числа бывших военных, уволившихся сотрудников МВД и ФСБ, особенно, ветеранов подразделения „Вымпел” Центра специальных назначений ФСБ. Однако, учитывая плачевное состояние российской экономики и высокий уровень безработицы в стране, „Wagner Group” рекрутирует и неопытных юношей, в частности, отдавая предпочтение молодым людям, имеющим садистские наклонности и особые пристрастия к проведению пыток.

Как предполагается, данная ЧВК получила свое название благодаря позывному Д. Уткина („Wagner”), который руководит организацией и планирует операции. При этом, Д. Уткин также управляет консалтинговой компанией „Конкорд”, принадлежащей личному другу В. Путина – Е. Пригожину. Вообще, ЧВК „Wagner Group” работает, используя целую сеть связанных между собой и реальных, и подставных компаний. Все они так или иначе контролируются Е. Пригожиным (сюда же относятся команды кибер-шпионов, хакеров и так называемые фабрики троллей). А профинансированный «поваром Путина» тенденциозный фильм «Ржев» явился ярким примером того, как российская власть стремится манипулировать общественным сознанием и даже обвинить Германию в том, что РФ напала на Украину. Характерно, что фильм провалился в российском прокате, продемонстрировав, тем самым, нежелание зрителя воспринимать интерпретацию истории в подобном ключе.

Фото: Участие ЧВК в войнах

Также эксперты ООН упомянули в своем докладе такие ЧВК как „Щит” (про неё известно очень мало) и „Российские Системы Безопасности” („RSB-Group”), которой руководит бывший офицер ФСБ О. Криницын. Последняя компания нелегитимно осуществляла коммерческий контракт по очистке от мин и взрывчатых веществ (возле г. Бенгази), а команда её механиков обслуживает авиацию „Ливийской национальной армии” (например, на авиабазе Аль-Кхадим происходит улучшение истребителей „МиГ” и „Су” российского производства).

Итак, российские власти делают ставку не на развитие экономики страны (и отказ от сырьевой модели), а на иллюзорное поддержание дряхлеющего имиджа „великой державы”. С этой целью Москва ведет целый ряд гибридных войн, посылая своих военных в слабые страны и нестабильные регионы (от близкой Грузии до далёкой Венесуэлы). Где-то Россия сама развязывает кровавую бойню (как в Украине), где-то она вовлекается в уже существующие конфликты (как в Сирии).

В любом случае, РФ всегда старается действовать латентно, не признавая участия своих военных в той или иной „горячей точке”. Как обычно заверяет Кремль, „мы никуда не посылали наших военных, их там нет, разве что, это какие-то добровольцы, уехавшие воевать по собственной инициативе”. Остаётся лишь удивляться, откуда в России такое количество инициативных граждан, которым не нужно ни семьи, ни работы, ни хлеба и зрелищ, лишь бы сорваться с места в какую-нибудь отсталую глушь и вволю пострелять?

Источник: https://myc.news/specproekty/prisutstvie_chvk_kak_indikator_interesov_rossii?fbclid=IwAR0X6bb0k80QjPbrEgMI0LLpLA-nmAZQq-ZPWr6ac-YAwBHhEfnOm9Orojk

"Технологічні прориви" РФ, як черговий етап пропаганди

  • 02.06.20, 14:58

Нещодавно ВДТРК показала запис інтерв'ю президента Росії Володимира Путіна, зроблений у вересні минулого року. Як зазначає агентство "Інтерфакс", цей запис транслювався вперше.

В інтерв'ю глава Кремля заявив, що Росія буде розвиватися на основі сучасних технологій, які вже змінюють світ. Без застосування новітніх досягнень науки і техніки "забезпечити майбутнє нашої цивілізації" неможливо. "Росія - це не просто країна, це дійсно окрема цивілізація………яка має дуже гарну власну базу", - зазначив Путін. "Базу для розкрадання коштів та популістських заяв…" – мабуть забув зазначити керманич Кремля. Бо мова, в першу чергу, безумовно йде про "Сколково".

Федеральний закон "Про інноваційний центр "Сколково" президент Росії Дмитро Медведєв підписав 28 вересня 2010 року. До цього потенційними місцями розташування такого центру в ЗМІ називалися Новосибірськ, Санкт-Петербург, Обнінськ і Дубна. Але шматок землі на заході Москви, поблизу перетину Мінського шосе і МКАД, вибрали з однієї причини: Медведєв входив до опікунської ради Московської школи управління "Сколково", заснованої в 2006 році на гроші великих російських бізнесменів.

Як що коротко про гроші, то вже в 2013 році Генпрокуратура Росії виявила грубі порушення в роботі "Фонду розвитку центру розробки та комерціалізації нових технологій" (Фонд "Сколково").

"Фондом не забезпечене належне організаційне керівництво і координація діяльності по реалізації проекту, що сприяло безконтрольному витрачанню коштів, а також заподіяння шкоди фонду та інтересам держави", - йдеться у повідомленні Генеральної прокуратури, що надійшло в "Інтерфакс".

В ході перевірки виявлено багатомільярдний збиток, нанесений "Сколково" і російському бюджету. Йдеться про 125 мільярдів рублів.

У 2016 році Рахункова палата Росії опублікувала повний текст звіту про перевірку інноваційного центру "Сколково", яку проводила спільно з ФСБ з листопада 2015 по червень 2016 року. За підсумками інспекції Рахункова палата звернулася в Генеральну прокуратуру.

Велику частину витрат "Сколково" Рахункова палата визнала необґрунтованими. Зокрема, питання аудиторів викликав договір фонду з "Російським правотворчим суспільством", яке написало проект "правил функціонування "Сколково". Проект обійшовся фонду майже в 12 млн руб. - по 40,3 тис. руб. за одну сторінку, підрахували аудитори. Фахівці фонду не мали необхідних знань, щоб скласти документ власними силами, пояснили у фонді перевіряючим. При цьому розроблені за договором правила лише лягли в основу остаточного документа.

У вересні 2014 "Сколково" уклало договір на проведення "організаційної синергетичної діагностики" з ТОВ "Інститут Адізеса". Дослідники діагностували у "Сколково" "стрімке передчасне старіння" і швидкий перехід на стадію "пізнього аристократизму". Причиною того, що сталося названі часті перевірки та слідчі дії, що породили у співробітників компанії почуття страху і небажання брати на себе відповідальність. Аудитори сумніваються, що це обстеження, що коштувало 1,9 млн руб., принесло "Сколково" користь.

31 грудня 2012 року "Сколково" прийняло на облік відеоролик "Щоденні чудеса". В цілому за 54,2 млн руб. фонд отримав один 60-секундний ролик, три ролика по 30 секунд - "Веселка", "Лист" і "Кристал", і три десяти секундних тізера з такими ж назвами.

І такі фінансові "чудеса" у "Сколково" відбуваються практично постійно. А що стосовно науково-дослідницьких чудес?

Невдачею завершився дебютний експеримент компанії-резидента "Сколково" "Поп-тех" зі створення штучного інтелекту. Замовником проекту виступило Міністерство соціальної політики Росії, яке доручило розробити унікальну програму по типу живого співрозмовника для громадян. Новий бот "Василь" мав відповідати на всі питання людей і займати при цьому патріотичну позицію. У його функції входила розробка "лайфхаків" для побуту і цінні вказівки щодо економії грошей.

Робота над помічником тривала три місяці і, за заявами творців, "Василь" повністю відповідав технічному завданню чиновників з міністерства.

Більш того, він проходив тестові перевірки в поліклініці, відділенні пенсійного фонду і безпосередньо в міністерстві, чиновники якого змогли задати боту свої запитання та отримати на них задовольняючі їх відповіді.

Несподіваний казус стався на презентації "Василя" під час дня відкритих дверей в міністерстві соціальної політики. Чиновники дозволили звернутися громадянам до штучного інтелекту. Під час одного з питань на тему, як прожити в місяць на 12 тисяч рублів, механізм дав збій і порадив людині, яка поставила запитання, терміново тікати з країни. Після термінового перезавантаження "Василя", бот продовжив пропонувати еміграцію і іншим громадянам. Його відповіді стали носити більш ґрунтовний характер. Штучний інтелект пропонував країни, а також контакти консульств, посольств і візових центрів. Після цього замовник і виконавець прийшли до висновку, що "Василь" ще не готовий і потребує доопрацювання.

Деякі з "інновацій" "Сколково" знаходяться на межі, або, навіть, поза межою абсурду. Влітку 2016 року в Сколково пройшов огляд стартапів з вельми амбітною назвою "Startup Bazaar". Винахідники хвалилися своїми винаходами, репортери робили репортажі. Під час одного з таких заходів показали "інноватора", який представив м'ясних мух. У підводці до цього матеріалу звучала така фраза: "І адже деякі ідеї буквально літали навколо". Кому-то ідеї падали на голову з яблуком, хтось знаходив їх у ванній, а ми ось так - що бачу, то винаходжу. Вчений говорив, що висушені личинки - незамінна білкова їжа для домашніх птахів і тварин. І начебто все добре, все зрозуміло, але він чомусь додав, що в подальшому це складе раціон харчування людей. Невже "м'ясні мухи" - це саме те, чого чекала Росія від російської Кремнієвої долини?

Проект "Сколково" свою основну роль "локомотиву російського технологічного прориву" на даний момент не виконав. Цю тезу підтверджує статистика: майже 80 відсотків початкових учасників проекту на цей момент вийшли з нього. За останнє десятиріччя Росія так і не змогла досягти рекламованого "технологічного прориву". Національний пошуковий портал "Супутник" від "Ростелекома" і його віце-президента Олексія Басова як "наша відповідь" Google, "Ё-мобіль", Персональний комп'ютер Ельбрус-401, Смартфон YotaPhone 2, електронний підручник Plastic Logic 100, Sukhoi Superjet-100, проблеми космодрома "Восточний" та супутників "Гонєц М" … "Окрема цивілізація" досі користується чужими технологіями та доробками. І не завжди якісними. "Імпортозаміщення" не запрацювало.

Доречі, про "імпортозаміщення" в умовах пандемії коронавірусу. Міністерство промисловості і торгівлі Росії, в особі заступника міністра Бочарова, повідомляло, що "зараз підприємства нарощують випуск устаткування приблизно на тому ж рівні, що і за часів Великої Вітчизняної". Перший заступник міністра Циб повідомляв, що в квітні країна планує виробити 500 апаратів ШВЛ, в травні - 2 500, а в червні - 3 000. Потім на експорт! Взагалі від закордону не залежимо.

Але тут сталася трагедія - дві пожежі з цими апаратами, загинули люди. І тут з'ясовується – від російського в цих апаратах тільки назва. Все інше - китайське. В Росії їх збирають, шильдик вішають і - вперед. Тобто нарощування випуску устаткування - це нарощування поставок з Китаю і трохи додатково - кількості найнятих робітників, які вміють викрутку в руках тримати ...

Інформаційна метушня провладної ідеологічної машини вже набридла навіть простим росіянам. Пропаганда пропагандою, але все ж таки і здоровий глузд потрібен Кремлю, для того що б зовсім не стати "дійсно окремою цивілізацією". Та чи місце такій "цивілізації" у нашій галактиці?

 

Джерело: https://censor.net.ua/blogs/3199410/tehnologchn_prorivi_rf_yak_chergoviyi_etap_propagandi?fbclid=IwAR2Ft15SOALjsSMmBqGldmFOknrUwdqEhsQeizXdC6_EBFNzK2HOiPGedcw

СБУ викрила розкрадання 19 млн гривень

  • 30.05.20, 19:06

На Вінниччині співробітники Служби безпеки України викрили військових та їх спільників, які розікрали виділені для посилення системи захисту військової частини кошти.

У 2017 році Міністерство оборони України уклало договір з комерційною структурою, яка мала збудувати для військових інженерні споруди. На ці роботи було виділено 41 млн гривень.

Але під час виконання контракту менеджмент фірми привласнив з цих коштів понад 19 млн гривень. Підрядники не виконали значну частину робіт та поставили будматеріали у менших обсягах.

У межах розпочатого кримінального провадження командиру військової частини та його спільникам вже повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Джерело: https://www.facebook.com/SecurSerUkraine/posts/2708598029370185

СБУ викрила розкрадання 500 млн гривень

  • 30.05.20, 16:56

Співробітники Служби безпеки України викрили зловживання на понад 500 мільйонів гривень під час будівництва у 2018-2019 роках доріг державного значення.

Комерсанти, які уклали контракти з підрозділами Укравтодору, використовували неякісні асфальтобетонні суміші. Для перемоги у тендерах вони надавали підроблені документи.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження. Правоохоронці проводять обшуки у 9 регіонах.

Джерело: https://www.facebook.com/1536845479878785/posts/2708566436040011/?d=n

Кінець епохи Путіна?

  • 28.05.20, 16:05
Світовій спільноті вкрай набридло хворобливе самопозиціонування Кремля, як «центру боротьби із всесвітнім злом»

Вважається, що як зустрінеш Новий рік, таким він і буде. Схоже, що Володимир Путін цей Новий рік зустрів не дуже вдало…і на самоті…

На 2020 рік влада Кремля покладала великі надії. Цього року правління Путіна повинно було бути увіковічене, як кажуть, до самого скону. Зміни до законодавства Росії повинні були надати право лідеру Кремля на довічне правління. Але рік відверто не задався з самого початку. Падіння ціни на нафту стало першим кроком до процесу занепаду Росії, як енергетичної наддержави. Джерело фінансування імперської системи дало збій. Потім «свиню» у вигляді кажана підкинув Китай. Світ охопила вірусно-інформаційна пандемія. І тут з’ясувалося, що імперська система, яка повинна стримувати ворога і переможно завойовувати простір, увійшла в ступор. Авторитарне правління раптом продемонструвало нездатність реагувати на загрозу авторитарними методами! Кремль практично відсторонився від прийняття будь яких рішень, переклавши всю відповідальність на регіони. А ті, не маючи ні коштів, ні засобів, ні волі безпорадно розводять руками. Недолугі ініціативи з Москви викликали лише соціальну напругу та різке падіння рейтингів влади Кремля, що у рік референдумів ставить під загрозу саму сутність існування імперії.

Головний керманич та дзюдоїст, замість того, що б «сталевою рукою» керувати дредноутом Росії, практично залишив капітанський місток та усамітнився десь у кутку машинного відділення. У своїх останніх «телешоу із бункера», Путін категорично відстороняється від прийняття рішень. Схоже, що в його компетенції лише завзяте катання олівця по столу. Протягом останнього звернення у своїй промові він практично веде себе як позаштатний консультант, а не Лідер. «Пропоную» - вісім разів, «Вважаю» - чотири рази, і лише один раз він «впевнений». Складається враження, що він обіймає «посаду» весільного тамади, який провів конкурс, штовхнув тост, а те, що у молодят під шумок гроші сперли і троюрідний племінник напаскудив у весільний торт вже не його клопіт! І це - Президент! Який за Статтею 90, «Конституції Російської Федерації», прийнятої всенародним голосуванням 12.12.1993 року, «видає укази і розпорядження… обов'язкові для виконання на всій території Російської Федерації». А Путін «пропонує». Кому і що?

Регіони вже зрозуміли, що у будь якому випадку, у цій виставі на них буде покладено партію «невістки», яка завжди винна. І таке призначення винних не викликає радощів ні в регіонального керівництва, ні, тим більш, у мешканців самих регіонів. Сама пірамідальна структура імперії тріщить по швам. Регіональна влада навряд чи зможе самотужки вивести свої території із системної кризи та погасити неминучий соціальний вибух серед населення. А довіра до спроможності Кремля зменшується з кожним днем.

Надія на чергову «патріотичну виставу», святкування річниці перемоги у Великій Війні, теж пішла прахом. Світовій спільноті вкрай набридло хворобливе самопозиціонування Кремля, як «центру боротьби із всесвітнім злом». Чергова інформаційна спроба маніпулювання історією призвела до закономірного фіаско. Жалюгідно виглядала пристаркувата постать на подвір’ї Кремля у момент прийняття так званого параду почесної варти. Зовсім не так планував цей рік Путін. Не на такий результат розраховував. А результат виявився досить закономірним та очікуваним. Нікчемним.

Керівництво Кремля безумовно не залишить спроби утриматися на плаву. І піде на все заради цієї хворобливої мрії: на брехню, погрози, примус та, можливо, навіть на відкриту агресію. Тому зараз вкрай важливо всім реально демократичним світовим силам проявити свою політичну та суспільну волю і не йти на компроміси. А Росіяни врешті решт повинні зрозуміти, що вони заслуговують на краще, ніж бліда примарна постать на високих підборах.

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/columns/yuriyfedorenko/kinec-epohi-putina-683216.html?fbclid=IwAR2XPOduG18bYP-vkOyCS8EDM49mWRL2NgvYsnp2esLYcHSwljZ0PJn-UaQ