Час повертати своє!

Командування російської окупаційної армії в Херсоні вирішило не дратувати долю і спішно покинуло таке «привітне» для загарбника українське місто, залишивши на призволяще тисячі простих солдатів, подальша доля яких і так ніколи не хвилювала ні кремлівських генералів, ні схибленого верховного «говнокомандувача».

Збройні Сили України зруйнували практично усі хоч якось безпечні логістичні маршрути, якими загарбник задовольняв потреби у військовій техніці, боєприпасах та матеріальному забезпеченні власного угруповання на правому березі Дніпра. А партизани Херсонщини продовжують методично знищувати окупантів та їхніх приспішників на тимчасово окупованих ворогом територіях, не залишаючи тим надій хоч на якийсь «спокій» на українських землях.

Понтонні переправи через Дніпро, які спішно готують окупанти, виглядають досить примарним шансом відновити ворожу логістику і для українських Хімер не стануть надскладним завданням для знищення, особливо після «демонстрації можливостей» по Антонівському та залізничному мостах.

Під загрозою опинилася сама кремлівська хвороблива мрія на проведення «народного референдуму» та «добровільне» приєднання Херсонської (та Запорізької) області до росії. Анонсований та розрекламований кремлем «референдум» перебуває на межі зриву. Тому путінські пропагандисти вже почали готувати ґрунт, розповідаючи, що «референдум може бути перенесений з 11 вересня на більш пізніший термін, щоб уникнути диверсій з боку України».

«Диверсія» – то є військовий акт на ворожій території. А Херсонщина завжди була Україною. Тому це не «диверсії», а акти відплати російським військовим злочинцям за біди та нещастя, які вони принесли на українську землю. За смерті мирного населення, за катування та знущання над мешканцями Херсонщини, за приниження та руйнування.

Ганебна втеча російських військових високопосадовців із Херсона забила ще один цвях у плани путіна по захопленню півдня України. У цю маячню вже перестають вірити навіть у самій росії. Тим більше, з урахуванням останніх подій в тимчасово окупованому Криму, які довели навіть самим шаленим путінцям, що гасло «Крим наш назавжди» не має ніякого відношення до реального стану справ. І все, що вдалося захопити окупантам, доведеться повернути. І не «рано чи пізно», а, скоріше, «рано». Можливо, що навіть «завтра».

Херсон вже готується до повернення у справжню, українську «гідну гавань». Цього не можуть не розуміти окупанти. Тому й намагаються прикритися необхідністю «перенесення референдуму через загрозу українських диверсій». Бо одна справа «не втримати окуповане та награбоване», і зовсім інша – «втратити вже «свої», анексовані в України, території». Адже втрати «свого» не зрозуміє не тільки навіжений диктатор, а й затьмарене російське суспільство, для якого це може стати останньою краплею, яка «змиє» кремлівське навіювання з їхнього розуму.

Саме зараз, коли ворог пригнічений та деморалізований потужними втратами та поразками на фронтах та в уявному «тилу», коли плани кремля руйнуються один за одним, вкрай важливим би було посилення підтримки України з боку західної «антипутінської» коаліції. Нова потужна зброя західних зразків та боєприпаси до неї надали б можливість захисникам України докорінно змінити баланс сил на свою користь. Остаточно перемогти ворога та звільнити Україну та увесь світ від кремлівської загрози. 

Джерело