Білецький про СБУ

Сьогодні Парламентський комітет розглядатиме як невідкладний оновлений законопроект про Службу безпеки України. Запропонована реформа СБУ не відповідає умовам безпекового середовища, тобто, умовам війни, яку де факто веде Україна. І ось чому.

1. Розробці закону про СБУ, як і решти законів безпекової сфери, мав би передувати всебічний аналіз загроз безпеці України. З розрахунками, моделюванням і прогнозом. На підставі цього аналізу й має відбуватися побудова відповідних органів. Таким аналізом, звісно, не можна вважати ст. 19 Стратегії нацбезпеки України, яка була затверджена президентом 14 вересня 2020 року.

Разом з тим, ст. 45 згаданої Стратегії визначає досить широке коло завдань, які мають вирішити спецслужби, правоохоронні та розвідувальні органи для забезпечення безпеки держави. Тобто, під ці доволі місткі завдання мають бути сформовані відповідні спроможності цих органів, в тому числі й СБУ.

1. Найефективнішим механізмом контррозвідувальної діяльності, який лишається актуальним й у цифрову епоху, є створення агентурного апарату. Саме він дає можливість ефективно вирішувати завдання контррозвідки. Для довідки: у СРСР, в умовах «холодної війни» із Заходом, в КДБ була «негласна рознарядка» – в середньому, мало бути 1 джерело на 5 осіб трудового колективу. Один офіцер КДБ керував, в середньому, 10 джерелами. Тобто, навіть якщо відійти від цих кількісних показників часів радянської практики, чисельність СБУ в умовах «гарячої» війни з РФ має бути хоча б в півтора раза більшою, ніж запропоновано.
2. Передача ВКР до МОУ. Безглузда ідея. Уявімо собі, що нині Таран мав би власну, йому підпорядковану контррозвідку. Це було б просто зведення рахунків.
3. За модель реформування СБУ взято західні країни. Але більшість з них є членами НАТО, а ті, які не є, оточені країнами НАТО. Крім того, «успішність» західних спецслужб в період активізації Росії після 2008 року викликає великі сумніви. Численні політичні вбивства (замахи), скоєні російськими спецслужбами на території Європи, підриви складів в Чехії, політична корупція європейських чиновників та лідерів громадської думки, що підживлюється РФ. Все це навряд чи є прикладом успішної роботи західних контррозвідок – прикладом, який слід беззастережно наслідувати.
4. Кадрова проблема. Зрозуміло, що високий вступний конкурс в академію СБУ обумовлений, головним чином, бажанням випускників як найшвидше монетизувати набутий ними адміністративний статус. Тому, реформа СБУ в контррозвідку нового типу має полягати у виводі поза штат всіх її співробітників та повному кадровому перезавантаженні (чимало чесних і досить професійних співробітників звільнено в запас, у тому числі керівного складу). Відбір мають здійснювати особи, які мали реальне відношення до контррозвідки й здатні оцінити роботу як рядового співробітника, так і керівного складу. А все дуже просто. Приходиш у будь-яке оперативне управління й знайомишся з трьома речами в роботі підрозділу контррозвідки: кількість та якість агентурного апарату, інформація, яка отримана від нього та її реалізація, а також витрати оперативних коштів. От і вся формула оцінки якості роботи. Приблизно те саме й стосовно підрозділів ОТЗ.
5. Щодо демілітаризації. Незрозуміло, чому СБУ, яка здійснює контррозвідувальне забезпечення військових формувань, має бути демілітаризована. Статус військовослужбовця набагато вагоміший в суспільстві, ніж держслужбовця, і цей статус надає більше пільг. Крім того, військовослужбовець не працює, а проходить військову службу в межах таких правових понять, як «військова дисципліна», «військовий обов’язок» та «військова присяга»; його життя та, навіть, вільний час, регламентовані статутами (а не лише КЗПП – 18.00 – «море на замок»). Статути мають чіткіші трактування своїх положень та накладають відповідні зобов’язання й відповідальність.
6. Звісно, що в умовах нашої бюрократизації та корупції СБУ має зберегти за собою право досудового слідства за статтями, які належать до компетенції контррозвідувального органу. Особливо, в умовах, де факто, війни. Позбавлення цих функцій не дозволить СБУ діяти оперативно та вести повноцінну розробку виявлених потенційних джерел іноземних спецслужб.

Ключовий момент. Досвід створення «нової» поліції, НАБУ та ДБР говорять про те, що треба докорінно реформувати ВСЕ суспільство, а не намагатися, як більшовики, побудувати комунізм в одній, окремо взятій країні. Цього не трапилось, як і не вийшло з НАБУ чи ДБР «непримиренних борців з розкраданням соціалістичної власності». Незважаючи на дуже пристойні зарплати.

Джерело: https://blogs.pravda.com.ua/authors/bileckyj/60c9b4812ab88/