Корупція чи гібридна загроза?

«Корупція та економічні злочини не відносяться до компетенції СБУ. В Служби безпеки потрібно забрати будь-які повноваження у цій сфері»… Такі заклики останнім часом все частіше ми чуємо від громадськості.

Але що стоїть за цими гаслами і до чого вони призведуть? Наскільки відповідає така вимога українським реаліям? І не лише українським, а й світовим? На ці питання ми чуємо різні відповіді, проте одна справа – викладати теоретичні аргументи, а зовсім інша – практика і ті загрози, з якими СБУ, і не тільки вона, стикається щодня. 

Не секрет, що подолання корупції – одна з головних вимог суспільства до роботи силових структур. Саме це стало однією з причин Революції Гідності. Тому, до речі, ще в 2014 році прийнято антикорупційне законодавство та створені нові органи – НАБУ та НАЗК. Ми всі покладали на них великі надії. Але 270 детективів НАБУ поки що не змогли побороти корупцію. І, мабуть, на превеликий жаль, не зможуть.

Бо корупція – не просто перелік злочинів, які можна знайти в Кримінальному кодексі. На сьогодні це в тому числі одна з загроз національній безпеці та елемент гібридної війни проти України. Адже російські спецслужби (і не лише вони) цілком здатні використовувати корупційні інструменти у своїх цілях.

Аби не ходити далеко, згадаймо хоча б «м’яку федералізацію» – цю серію «проєктів» для знищення української держави та її територіальної цілісності. Здавалося б, хіба це справа СБУ, коли депутату місцевої ради дають хабар нібито від «представника бізнесу» за підтримку рішення про економічну автономію території? На перший погляд – ні, звичайний корупційний злочин. А якщо ми маємо справу із низкою таких пропозицій неправомірної вигоди, об’єднаних єдиним планом і задумом, під час активної фази гібридної агресії проти нашої країни? Коли так званими «представниками бізнесу» виступають співробітники російських спецслужб або ж їх агенти… Звучить занадто нереально чи як «чергова спроба СБУ маніпулювати фактами»? Але насправді саме це намагалася реалізувати РФ через свої спецслужби. І цьому якраз треба протидіяти. А як це робити, якщо в Служби заберуть необхідні повноваження?

Давайте говорити відверто: корупція - це в тому числі ефективний інструмент розвідувально-підривної діяльності. І протидія останній повинна носити комплексний характер – з усіма методами спецслужб: виявлення мережі ворожих агентів, проникнення в агентурний чи кадровий склад служби противника, дезінформування тощо.

Така робота дуже глибока й тонка. І погодьтеся, це однозначно парафія Служби безпеки, а не антикорупційного органу. Бо на перший план тут виходить, власне, не стільки корупційне правопорушення, як розвідувально-підривна діяльність. І простим затриманням корупціонера тут справі не зарадиш.

Я погоджуюсь - не повинна реформована СБУ ловити голів селищних рад на хабарах. Але вона повинна моментально «вмикатися», коли через корупцію намагаються вплинути на безпеку країни.

Звісно, нам всім потрібна конструктивна кооперація між СБУ та антикорупційними органами, а не їхня конкуренція. Саме на це має бути зорієнтований, зокрема, і законопроєкт про реформу Служби безпеки. Просто позбавляти СБУ будь-яких функцій в антикорупційній галузі... Це, можливо, і простий вихід, але, скоріш за все – вихід в нікуди. 

Аналогічні підходи, до речі, мають бути у сфері боротьби з оргзлочинністю. На думку активістів, її теж варто передати в Нацполіцію. Не питання! А що потім робити з великими транснаціональними злочинними групами – без кордонів і обмежень, та ще й з корупційними зв’язками в правоохоронних та інших державних органах? Які також легко й ефективно використовує Росія в своїх інтересах.

Хіба ми «забуваємо», що саме канали товарної контрабанди використала РФ, зокрема, аби перекидати зброю для «зелених чоловічків» та інших своїх посіпак на сході України та в Криму?

Принагідно зазначу, що в країнах НАТО та ЄС служби внутрішньої безпеки ведуть активний контррозвідувальний пошук у середовищі організованих злочинних угруповань. А в окремих із них завдання протидія оргзлочинності визначена на законодавчому рівні. До прикладу, мова йде про Агентство внутрішньої безпеки (ABW) Польщі, Службу внутрішньої безпеки (KAPO) Естонії та деяких інших.

Наступне питання – а якщо оргзлочинність настільки потужна, що «підміняє» офіційну владу на місцях і спрямовує до неї своїх «представників» – це ще «звичайна» ОЗУ чи вона вже загрожує державному управлінню, як його визначає Конституція? Що скажуть прибічники радикальних змін, коли така ОЗУ активізується у прикордонних регіонах країни? І головне – хто, окрім СБУ із її інструментарієм та підходами, повинен і зможе цьому ефективно протистояти?

Тому категоричність – гарна риса, але має бути ще й далекоглядність і моделювання ситуацій. І в таких ризик-прогнозах СБУ після реформи не завадило б мати всі інструменти, щоб захищати державну безпеку. Такий підхід диктує нам сучасний світ гібридних загроз і ми зобов’язані це враховувати.

Джерело: https://censor.net.ua/blogs/3201052/koruptsya_chi_gbridna_zagroza?fbclid=IwAR1jbmWE6kK7U2eGjFDD0GvAZODFHkWm6DPYfssvxKnHIRSCpe_MFfrUuX8