Літак з нашими громадянами з Уханя приземлився в Україні

Літак   з нашими громадянами та громадянами інших країн, яких ми евакуювали з   Уханя, приземлився в Україні. Було складно з погодою – довелося спершу   посадити його в Борисполі. Він дозаправиться та полетить у місце   призначення – до аеропорту в Харкові.  

Заходи безпеки –  безпрецедентні. Зробили все можливе й неможливе,  щоб гарантувати: вірус в  Україну не потрапить. Декількох громадян не  пустили на борт в Ухані,  оскільки у них була трохи підвищена  температура. Всі, хто піднявся на  борт, у задовільному стані. Вони  здорові, але мають пройти карантин і  обсервацію протягом 14 днів.  Евакуйовані житимуть у закритому медичному  центрі Національної гвардії у  Нових Санжарах. Він буде повністю  ізольований та переведений на  суворий режим бактеріологічної безпеки.  Протягом двох тижнів це буде,  напевне, найбільш охоронюваний об’єкт у  країні. Співчуваю нашим  евакуйованим, бо вже знаю, що таке перебувати  під особистою охороною, а  в них охорона буде набагато серйозніша, ніж у  Президента.

Тобто бактеріологічної небезпеки немає. Але є інша  небезпека, про  яку я хотів би сказати. Небезпека забути про те, що всі  ми люди і всі  ми – українці. Кожен з нас. Включно з тими, хто опинився в  Ухані під  час епідемії.

Коли Франція евакуювала людей з Уханя і  їх привезли в одне з міст,  реакція у мешканців цього міста була одна:  вони турбувалися про життя і  здоров’я своїх співгромадян, співчували  тим, хто опинився у складній  ситуації. Навіть у Казахстані, коли наш  літак з Уханя сів на дозаправку  й доправив казахстанського громадянина,  не було жодних протестів і  блокувань. Навпаки, всі дякували й раділи, що  людина нарешті вдома.

На жаль, не всі з нас можуть пишатися  такою ж людяною реакцією.  Спроби перекрити траси, блокувати госпіталі,  не пустити громадян  України в Україну – цим ми показуємо далеко не  найкращий бік нашого  характеру. Особливо якщо врахувати, що більшість  пасажирів – люди, яким  менше 30 років. Для багатьох з нас вони – майже  як діти.

Українець завжди залишається українцем. Тимчасове  перебування в  Ухані або еміграція до Канади не робить його чужим для  своєї країни.  Розумію: стара політика протягом десятків років робила  звичним ділити  українців на «правильних» і «неправильних». Але ця епоха  скінчилася. Ми  будемо боротися за кожного українця, який опинився у  біді, – де б він  не перебував. Рятувати, евакуювати, обмінювати. Україна  не здаватиме  своїх. Такою буде державна політика – я це гарантую. Але  такою ж самою  має бути й реакція суспільства – я на це дуже сподіваюся.

Детальніше: https://www.facebook.com/100007211555008/posts/2465696640347364/?d=n