там где солнечный мир под навесом небес ютитсясобирая себя каждый раз из благих крупицпомнишь снежной зимой нам весенние снились птицыа теперь я не вижу ни неба ни снов ни птицмир казался искрящимся тайной цветущим садомгде священный родник бьёт незыблемо испокона теперь он пылает горящим во взгляде адомна истерзанных ликах летящих в костры иконэто лето пропитано порохом и железомплавкий воздух шипит змеино куда ни плюньждать спасения всуе нелепо и бесполезнои гремит громогласным набатом немой...

Читати далі...

[Приєднана картинка]считая файерболы раз два триуслышать где-то глубоко внутрикак отбивает сердца рваный ритм мэйдэйное спасите наши душив преддверии евангельской зарии про себя молитвой повторить сто тысяч раз горшочек не war`изакрыв покрепче рот глаза и ушии погружаться в неба глубинув щебечущую юную веснув бессчётное количество минуттекущих по пульсирующим венами больше не бояться не проситьне плакать и по-детски что есть силповерить и безоблачно проститьи вырваться из сумрачного плена

воздуха хватит примерно на полчасараны глаза и умы разъедает сольесли уж выпала чёрная полосаточно не поперечная только вдольрвутся артерии жилы и проводаНеба сужается тонкий свечной проёммы закрываем крыльями городано и они от напалма горят огнёмв этих местах новоявленный бог суроввместо причастия ближних наотмашь бьюти разрывные посланники их мировжалят как поцелуи святых иудесли ты воин света держи лицоесли же хочешь выжить всегда мухлюймир превращается в тыкву в конце концовХьюстон, у нас...

Читати далі...

у лукоморья дуб зелёныйпо-скандинавски иггдрасильтам днём и ночью кот учёныймышкует не жалея силтам тишина стоит густаяне слышно трели соловьяи воронья кружится стаяв релизе сочного жнивьятам царь аид кащеем стынети носит орден number oneтам по разбомбленной пустынеидёт буддистский каравантам псы войны безбожно лаютна тонкое иглы ушкотам скорбно всадники седлаюти только Бог идёт пешком

досчитай до пяти и сразу иди искатьдаже если серебряный луч не укажет путьдаже если настойчиво шепчет тебе "забудь"еле слышимый шорох льющегося пескадосчитай до пяти и не открывая глаз разорви паутинные сети своих тревогв их сплетеньи найди перекрёсток семи дороги на откуп отдай золотой полуночный часдосчитай до пяти и мысленно падай вверхи бездумно ныряй как бы ни было глубокои в немыслимом шторме событий найди покойи услышь тихий голос в безумной волне помехдосчитай до пяти в...

Читати далі...

Після тієї ночі Девід палко переконував дружину поїхати, але вона вважала його розповідь нічним жахом і щиро не розуміла, чому чоловік хоче кинути їхню домівку через якесь безглуздя. На всі його вмовляння Емілі відповіла, що не залишить свій будинок, роботу та друзів через занадто багату девідову уяву. Девід поїхав один. Він оселився в невеликому затишному містечку. Новий будинок здавався безпечним, та відчуття тривоги не полишало. Вночі Девід прокидався від найменшого...

Читати далі...

Пройшло кілька днів з тієї ночі, коли Девід почув шепіт. Він старанно запевнював себе, що то був лише сон, але кожного разу, лягаючи в ліжко, він відчував, як всередині зростає напруга. Будинок наче знов був звичайним, але тиша вже не здавалась безпечною. Одного вечора, коли Емілі працювала в нічну зміну, Девід вирішив почитати книгу у вітальні. Сидячи в зручному кріслі, він поринув у сюжет, намагаючись відволіктись від похмурих думок. Раптом щось...

Читати далі...

Девід прокинувся від дивного відчуття: у будинку було занадто тихо. Зазвичай він чув, як вітер шурхотить листям дерев за вікном, як поскрипує, розгойдуючись, старий ліхтар, або стукають дощові краплі. Та зараз не було жодного звуку, в будинку стояла абсолютна тиша. Навіть годинник на стіні не цокотів, як зазвичай. Девід розплющив очі. Кімната не була зовсім темною, місячне світло просочувалось крізь штори, малюючи на підлозі химерні тіні. - Емілі...

Читати далі...

В мiськiй бiблiотецi Марія працювала вже багато років. Це місце стало її другою домівкою, і вона інколи навіть залишалась тут на ніч, вмощуючись з цікавою книжкою на маленькому диванчику в підсобці. Та однієї ночі сталося дещо дуже дивне: в стіні біля підсобки з'явились двері, яких там ніколи не було. Двері були з темної деревини, оздоблені візерунком з дивних символів. Марія підійшла ближче, і раптово символи наче підсвітило м'яким голубим полум'ям...

Читати далі...

[Приєднана картинка]по реке времени плывут лепестки сакурыкаждый из них это жизнь которая расцветаетчтобы затем тихо исчезнутьно пока мы здесь среди этого мираоткрой своё сердце дыханию весныбудь безмятежен как воды рекине бойся изменений ведь они неизбежныприми этот мир таким какой он естьи найди покой в его непостоянстве