__В чём цимес, брат?

  Велика проблема мобілізації - як захищати країну, при цьому не захищаючи Упирів. Так, влада рано чи пізно зміниться. Але Упирі інтенсивно накопичують акумулюють кошти(під час війни це називається мародерством). І коли вони відійдуть від формальної влади, вони залишаться справжніми володарями життя, справжніми власниками і володарями і бенефіціарами країни. Поки ви, або я, будемо віддавати своє життя і здоровья за країну. За країну формально, а по суті за Упирів. По суті воюємо за своє матеріальне рабство, за свої злидні - c'est la vie
 Існують люди, які знаючи все це, все одно ідуть на фронт. Це супермени, справжні герої. Я б так не зміг би, знаходячись при здоровому глузді і при своїй волі. Але що буде, якщо за мною прийдуть? А скільки таких нещасних за якими уже прийшли? А скільки з них уже немає в живих, або стали каліками?
 Самий цимес ужаса ситуації, що поголовна більшість на фронті це якраз ті, які найбільш і обікрадені, для яких і найменший смисл віддавати життя за свої злидні і за квітуче життя їхніх обворователів. Цимес  ужаса що відлік пішов уже на сотні тисяч тих хто уже безвозвратно віддав життя. Можна, звісно, самозаспокоюватись думкою, що вони попали в рай і там їм воздадуть по справедливості, але кощунство цимеса в тому, що якраз їхні сімьї, їхні діти-сироти і будуть найбільшими злидарями післявоєнної країни, найбільша муторность цимеса в тому, що по суті вони віддали життя не за щастя, а за нещастя власних дітей, а за щастя упирів і дітей упирів, щастя мародерів і дітей мародерів, щастя одкосивших і дітей одкосивших, одкупившихся і дітей одкупившихся, щастя безчисленних батальйонів Монако, Ніцци, Biarritz, Saint Tropez, Cannes
 С'est la vie