Бібліотекар

Життя ніколи не було для неї легким але замолоду,вона якось мирилась з несправедливістю долі,а в поважному,щоб не сказати старому,віці всі незгоди удесятерили проблеми.Вона замислювалася вечорами,чому на старості років змушена майже жебракувати,в чому причина цих незгод,що вона має зараз за душею.І виходило,що нічого,чоловік був але любив випити і помер відносно молодим,дитина була але не дожила і до року,може генетика чоловіка-п'яниці,може недосконалість радянської медицини,може така доля чи карма,хтозна але дітей більше не могла мати.Правда добре що має житло,встигла отримати малосімейку за срср і мізерну мінімальну пенсію за 50 років роботи бібліотекарем,саме цю професію вона і звинувачувала в сукупності проблем і незгод,як матеріальних так і особистих,навіть замолоду начитана,тиха і непримітна сіра миша-бібліотекар не викликала захоплень у хлопців,тому й вийшла заміж як шанс останньої надії.Сказати щоб вона жалкувала?Ні,вона змирилась зі своєю участю і її в майбутньому лякала лише самотня смерть в державній установі-сиротинці.Але книги вона любила,вона розмовляла з ними як з друзями,багато прочитала за життя і їй було з ними затишніше ніж з людьми.Поки не почалась війна,вона ще якось стягувала,економлячи на всьому та неабияк допомагала сотка чи дві землі,що пенсіонери,такі як вона, розчистили на пустирі за мусорними баками пару років тому під городи.Влада закривала на те очі,бо розуміла що ті городи то і заняття і виживання старих і все краще ніж там облаштуються бомжі чи алкашня,яка промишляє на смітниках.Війна сильно вдарила по економіці і врешті,як і всі економічні негаразди,по найбільш бідному прошарку суспільства.В забитому до війни місті з війною почався рух біженців,стрімко здорожчувала нерухомість,щотижня на смітник біля пенсіонерських городів хтось вивозив речі з придбаної квартири і просто їх викидав,слідом за пару днів на смітник вивозилось будівельне сміття,ремонти в колись совковських квартирах померлих старих,які стояли грузом до війни, йшли повним ходом.Що її змусило зупинитись біля сміттяркив той ранок це книги,хтось з нових власників вивіз на сміття стос книг,разом з сімейними альбомами,якимись картинами і меблями.Вона зупинилась і присіла над стосом літератури,здебільшого це були труди радянських письменників,які прославляли комунізм але попалися і детективи і пригоди.Вона не зчулась як її оточили якісь люди,повернувшись вона побачила двох чоловіків і жінку,зрозуміло щоце не конкуренти,а "власники ліцензії" на перебирання сміття.Видно,що вони були молодші але регулярне вживання алкоголю зробило свою справу,вони мали напівбомжуватий вигляд і агресивну поведінку.Напевно старший з них прохрипів перегаром-"це наш бізнес" а вона мовчала та тримала в руках книгу з історії кпсс,чувак глянув на неї і зареготав беззубо у голос "да,камсамолкі уже нє тє" решта компанії теж п'яно загигикала.Спитав у неї "ти чєм промишляєш,мать,гдє алюміній картон,мєтал ілі может бакси? І такоє било" Вона перелякано відповіла,що нічим не промишляє,а просто цікавиться книгами.Старший закурив,ще раз пильно на неї поглянув і сказав своїй компанії через плече "ну што замєрлі,работаєм.Нєльзя чтоби градус понізілся.Сандерс ти мєтал,Хагаль ти картон єсли што сьєсноє нормальноє,тоже возьмі на закусь" Компанія розійшлась по бакам,а вони далі стояли,він представився "мєня зовут всє Вісмут,ето моя мусорка,єслі кнігі-ти нам нє конкурєнт,но знай што остальноє нє трожь,чтоби нє било фізічєскіх увєчій,ясно?" Вона кивнула,забрала книги і пішла додому,їй було ніяково що в ній побачили колегу-сміттярку але вона згадала про пункт прийому вторинної сировини неподалік і пішла туди,на її подив за книги вона виручила 30 грн а це вже хлібина і пачка мівіни,неабищо в її положенні.З часом порпання в викинутих книжках,альбомах,медичних картках а іноді і документах людей стало звичним,лише вона одягала оранжеву безрукавку наче вона прибиральниця, а не безхатько.Так тягнулися дні,порпання на смітнику приносило вагому частину до пенсії,овочі з городу теж допомагали вижити і наче все більш-менш стабілізувалось,поки вона не захворіла.Висока температура,нежить,ломота у тілі вибила її з ритму життя,всі заощадження пішли на ліки і тиждень вона пролежала в ліжку,майже не ївши і пила лише теплий чай з лікарських рослин.Та все ж хвороба відступила і треба було кудись рухатись,до пенсії далеко,борг за квартплату змусив її йти до смітника але вона ледве дійшла від слабості в ногах,голова паморочилась чи то від голоду чи від свіжого повітря.На смітнику вона присіла на якусь табуретку,озирнулась-сміття вивезли напередодні і особливо нічого не було,були якісь книжки в пакеті атб і купа одягу з 90х вона посунула той пакет до себе,але він остаточно розірвався і книжки повипадали,це були підручники 8-9 класу учня радянської школи.Вона почала навколішки їх збирати,підняла голову і побачила старого,який стояв і тримав відкритий підручник з математики.Він був старим,худолявим,повністю сиве волосся,тростина в руці,сміттєве відро і книжка в іншій,він лукаво з усмішкою але без осуду чи відрази дивився на неї,вона підвелась і глянула старому у вічі."Аж так любите читати?"-спитав."Мушу"-відповіла вона."За ці прочитані дадуть якусь десятку" Старий спохмурнів,пролиснув декілька сторінок,глянув на неї і сказав "Ми теж так збирали вцілілі книжки,навколішки.Правда це було в 1942 на шкільному подвір'ї в купі попелу,якщо книжка щільна, то їй важко згоріти,обгорають лише краї".Помовчали.Він продовжив "Книжка це не завжди тільки книжка,це і порадник і помічник і іноді чийсь схованок або скарб для тих хто розуміє ціну навіть якшо обкладинки з газети,треба дивитись всередину так як і людині.А оця книга до речі це схованок математичних задач,нудних і складних,тому людина теж сховала в ній ось ці 200 грн і вони ваші" Він показав їх розкриту книжку,де лежала купюра.Вона зніяковіла і не знала,що робити але гроші їй були потрібні та таку постанову вона відразу вирахувала."Я не візьму"-сказала"Якби ті гроші там справді лежали давно вони б були рівнесенькі а ця купюра щойно розпрямлена.Це ваші гроші,я знаю" Дід засміявся."А ви ще й розумна,добре хай так але і я не візьму,бо теж їх знайшов але в мене є ідея,кладіть свої книжки в моє відро і ходімо пройдемось до отієї кав'ярні там є свіжа випічка і кава чи чай,проп'ємо ці гроші" Вона не відмовилася і через пігодини вони вже пили смачний гарячий чай з тією кількістю цукру яку забажали і їли м'якеньку плюшку завбільшки з книжку математикі.Вона давно так не ласувала і солодкий чай повертав енергію,їй було затишно і приємно в компанії старого.А старий був не простим пенсіонером,відчувалось що він має величезний життєвий досвід і багаж знань певне в любому напрямку,в тому числі і в її "книжковому бізнесі". Старий розповів,що книжки не завжди вартість паперу на прийомці,наприклад підручники сталінського періоду мають ціну,їх купляють,також є попит на технічну документацію по автомобілях чи мотоциклах,цікавляться люди і науково-технічними періодичними виданнями,а художня література залежно від року видання,кількості екземплярів,як зроблена сама книжка,хто автор ілюстрацій в ній і залежно від стану може коштувати гарні гроші Вона це все розуміла і знала, що одна і та ж книжка одного автора могла бути представлена десятками різних видавництв.Логічне питання як це все продавати,не стояти ж на базарі з тими книжками з смітника.Дід засміявся "звісно ні, це вже давно не актуальне та й сумніваюсь що в нашому місті знайдеться поціновувач і екперт букіністики".Старий і в питаннях бізнесу був підкований,спитав чи має вона телефон,так вона мала старий смартфон, який їй подарувала більш заможна співробітниця з колишньої роботи,коли вона виходила на пенсію і передавала тій досвід.Але грошей на поповнення не було,дзвонити їй було нікому тож телефон був як годинник,календар і сповіщувач про те що прийшла пенсія.Але старий сказав,що це й не потрібно,він взяв її телефон і підключив до безкоштовного інтернету кав'ярні,далі показав їй сайт колекціонерів і саме розділ букіністика.Так вони просиділи декілька годин,їй справді було цікаво і це була її бібліотека тільки на сайті,майже всі книжки вона бачила,багато прочитала але були рідкісні видання і коли вона бачила цінники за які були продані книги,вона була вражена.День пройшов не звично,вона відчувала приплив енергії,сил,бажання розвивати цю справу і ковтати нову інформацію,безпереспективна професія яку вона трохи зневажала,виявила інший свій бік її знання в цьому напрямку давали їй відчутну перевагу.Вона ще декілька разів зустрічались з старим на смітнику і продовжували дискусію в кав'ярні,де дід вчив її фотографувати книги,правильно виставляти лот на торги,відслідковувати продажі.І через деякій час його зусилля і її наполегливість принесли їй перші заробітки,вона прийшла у відділення нової пошти і не вірячи собі відправила дві книжки з продажів на сайті,а за день їй на картку прийшла сума грошей,майже третина її пенсії.Вона була щаслива і не стільки грошам,а скільки впевненості в собі,отриманню нового сенсу в житті та ще й такому що зможе її витягти з фінансової прірви Тепер була її черга пригостити старого,вона чекала його на смітнику,періодично збираючи літературу чи мукулатуру як казав Вісмут,але старого не було.Вона самостійно придумала ще одну можливість здобути книжки і вже не з смітника.Треба було працювати на випередження,вона моніторила на олх продажі квартир в її місті і уважно розглядала фото в оголошеннях,зазвичай в пенсіонерських квартирах була шафа з кришталем і сервізами і шафа або поличка з книгами.Вона писала повідомлення власнику чи не могла би вона викупити книжки які є в квартирі, щоб зекономити час продавцю чи покупцю на їх винесенні на смітник.Хтось не відповідав,хтось казав що він не власник а рієлтор але були ті хто погоджувались.Вона виявила одну закономірність,що у вік інтернету і ютубу,багато хто знає про цінність кераміки,монет,ялинкових іграшок,посуду і т.д але всім було чхати на книжки,їх віддавали по ціні макулатури або за пляшку горілки чи шоколадку,щоб не тягати їх самому на смітник.Її справи йшли вгору,паралельно вона виставляла книжки ще й на олх і почала замислюватись про американський ebay,а це були зовсім інші гроші.Їй хотілося побачити старого,обійняти його і подякувати і вже не маючі особливої потреби вона приходила на смітник вранці і ввечері,години коли найчастіше викидали непотрібні речі з квартир.
Цей день нічим не відрізнявся від інших лише зранку два міцних хлопця винесли речі з чергової квартири,серед звичного одягу,туалетного приладдя ,банок з консервацією і мішка старої картоплі був звичний пакет з книгами.Хлопці все кинули і пішли заробляти гроші на черговому ремонті квартири.Вона відкрила пакет,там було небагато книг,декілька в саморобних обкладинках з газет,якісь книги з експонатами різних галерей а серед них...обгорілий по краях Кобзар,в неї закололо сердце від передчуття.Вона відкрила книгу з експонатами Лувра,на першій сторінці був підпис,що вона подарована академіку і доктору історичних наук товаришу Луці Сабліну від колективу Академії.Вона все зрозуміла і сльози навертались на очі від розуміння ситуації що відбулась за ці три тижні.Їй треба була пам'ять про старого який подарував їй шанс.Вона почала складати книги у сумку і відкрила книгу в газетній обгортці та завмерла,озирнулась чи нема поблизу компанії з вісмутовців,на щастя нікого не було.Вона силою волі змусила себе прибрати схвильований вираз з обличчя,тремтячими руками зібрала книжки і пішла додому.Вона прекрасно знала що вона знайшла щойно але за всю свою бібліотекарську діяльність,тільки чула про цей тритомник,бо він був раритетний і надзвичайно цінний.Перед нею на старому кухонному столі в газетних обгортках лежало три томи,повне видання Скальковського "Історія Нової Січі" оригінал 1846 р.в. в ідеальному колекційному стані.Вона зайшла на сайт продажів,останній екземпляр продався у 2016 році за 400 000 грн,зараз пропозицій нема і ціну сміливо можна подвоїти але вона знову загорнула кожну книжку в газетну обгортку якоїсь правди і поставила на полицю,а поряд обгорілий Кобзар.Бо не обгортка визначає наповнення...