Іграшки

Ви можете не вірити у казки, мені все одно. Іграшки вночі оживають, вони рухаються, розмовляють ледь-ледь чутно. І якщо ти раптом прокинешся, вони можуть зробити вигляд, що не помітили цього...

... Не говори тільки до них і не торкайся їх, і взагалі не роби ніяких рухів, ніяких дій, щоб не образити їх своїм втручанням у їхнє казкове життя. Просто лежи тихо і спостерігай, слухай, може щось зрозумієш... Щось неймовірне...

... ЛСД, надвисокі концентрації амфетамінів, не одна ніч без сну... Остання ніч, коли усе починає змінюватися в тобі і навколо... У кімнаті пахне панікою. Виверження емоцій, викид жару, потік хворих думок у напружений простір, поплавлені плати, відірвані дроти, постійний присмак крові, щось шепочуть поранені вуста, і... тиша, тиша, тиша... Дзвінка, ріжуча мозок, небезпечна тиша...

Повір, більше нічого не буде, ні сьогодні вночі, ні з ранку, ніколи, розумієш, ніколи! Не розмовляй з іграшками, ні в якому разі не торкайся їх! Закрий краще очі, відвернися обережно, думай про щось інше, забудь про іграшки. Вони тебе просто вб’ють, ти сам не зрозумієш, тому що не віриш у казки, нажаль.

Це остання ніч у твоєму казковому житті...