Дотик твоїх долонь

Мене завжди турбує 

То дарує у діші вогонь,

То розчаруванням пов’язує

Твоя рука – твоя душа

 І світ твоїх емоцій

Як пролісок завжди свіжа

Назустріч сонцю розквітає.

Назустріч йдуть твої блакитні очі.

 Даруючи, все ж, певную надію 

То  раптом – прохолода ночі 

А потім вранці сонце розігріє 

Тягнуть Небеса   мені долоні,

 А хмари плечі вже вкрівають. 

Мені б хотілось віриті в цей сон, 

Хотілося  би знати, чи любов жива?..

Мне снится непонятный сон,

Что я на море, полный штиль…

В прибрежной пене как мираж

Изгибы тела твоего,

Зови меня, русалочка, мани -

Ведь  я с тобой, твой  верный паж…

И я хочу лишь одного  -

Не в силах более  себя сдержать -

(быть может, ради этого живу?)

Чтоб не кончался этот сон,

Чтоб смог когда-нибудь тебя обнять

Не в «виртуале» -  наяву…