А, можливо ти іншу любиш?

 І для неї будуєш храм? 

А якщо це все помилка, чуєш?

 А якщо не судилось нам?

 Я занадто кваплю події, 

Не в взаємності навіть річ 

Може ти не такий, як мрію?

 І все зникне, як пройде ніч? 

Може краще не бачитись зовсім?

Вже залишимо все отак.

 І тоді, як настане осінь,
Ти зігрієш мене в думках.

Я віршів напишу багато,
Ти читатимеш… може й ні.
І не буде ніяка втрата
Тягарем на моїй душі.

І не буде вже більше болю,
Обіцяю, не буде сліз!
Та чому, та чому тобою
Я хворію і бачу скрізь?

Сумніваюся дні за днями,
Обмірковую всі шляхи…
А, можливо, для мене храми?
А, можливо, для нас дахи?

І навмисне зійшлись події,
Що судилося нам зійтись?

Як же сильно ця думка гріє!
Як би нею не обпектись!