Бабині кольори

Колір баби Володі - білий. Так буває, коли народишся новорічної півночі на Майзлях. На зламі року, десь між цісарем і Пілсудським. За двірцем, за Бистрицею, оно вже й до Микитинців два кроки. Народишся в люту сніговицю, коли єдині дороговкази - освітлені вікна, а вимовлені слова ловляться і несуться вітрюганом кудись далеко, до зелених лук, до Карпат, до теплих джерел і смаглявих жінок. Навіть батькові молитви за сина. Чотири дочки для Янека то багато. Хоче хлопця, але завірюха краде його сокровенні молитви і приносить п'яту відданицю. Тому вона й Володимира.

Білий шовк обтікає бабу, мов складені крила. Травень. Перше причастя. Сукенка кольору вершкового морозива огортає її семирічне дитинство. Сніг з медом, каже на неї отець Дмитро. Руді кучері вибиваються з під віночка і розсипаються плечами мов живий вогонь. тріпотливий хорал плине собором і витікає далі, на Ринкову площу, на фортечні околиці, розноситься янгольським суголоссям аж до неба і навіки оселяється в серці. Володя ще не знає за це, їй тільки сім і вона дріботить за мамою до цукерні. вибиває іскру з бруківки новими черевичками. Бруківка теж нова, татова. Янек брукар і мало у місті вулиць, котрі б він не мостив. А в цукерні кривого Йойни - десятки принад, тисячі запахів. але улюблений один - запах мигдалевого печива, котре старий робить, як ніхто в місті. Фабрикант з Відня просив продати рецепт за грубі гроші, але Йойна не ділиться. Таке печиво буде тільки в його цукерні, доки вона стоятиме.

У бабиному житті буде ще безліч кольорів. чорний колір журавлиного клину, котрий в 39-ому сформує в небі грубе порепане серце, після чого в місті вперше прозвучить слово Війна. Зелений - загублених у лісах гірських сіл, куди вона щодня їздитиме вчителювати. Сірий - колір шинелі її першого та останнього кохання. Жовтий - колір іграшкового авта чи не єдиного на місто, котре привезе з поляків чоловік для сина. Блакитний - як море під Акерманом, куди баба їздила з синами. Золотий. а З золотого у баби тільки зуби і серце.

Останній її новий рік - теж білий. теж сніг з медом. колись вогняні кучері помережані сивиною. в комоді - різнобарвні фото - від Славці з Стенфорду, від Юрка з фронту, від Павла з археологічної експедиції. в баби багато онуків. Їх життя різнобарвне, як фото на цифру. баба знає і радіє за них. але її колір білий. її смак - мигдалевий. а той самий хорал вона таки відшукала і слухає щовечора. щоб не забувати.

Вовчик Сірий