СТРИПТИЗ ДУШІ (пробачте, якщо когось образить...)

У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!  

Т.Г. Шевченко 

 …Чим
довше я живу на білому світі, тим більше ненавиджу людей… Особливо
нудить від «чистеньких», тих, що на перший погляд ідеальні, з
біленькими комірцями і фальшивими усмішками, тих, що роблять так, як
потрібно робити і все бояться забруднити свої чистенькі руки об якусь
«каку» … В їх житті все, як треба: відмінники в школі, вища освіта,
чудова робота…але всередині все «гниле»… На своєму шляху я зустрічала
багато людей, але навіть до обмеженої людини з доброю душею, я
відношусь тепло, а від «цих» нудить… Їх більшість і дивляться вони на
мене, як на божевільну, і дратує їх те, що я не намагаюся бути схожою
на них, а мені їх шкода, бо вони вбогі… В них все по розрахунку, в них
все за гроші, в них все «гарно», і помруть вони теж «гарно», і
поховають їх в «гарних»   трунах…А далі???«Красиве» тіло красиво згниє
в землі, а гроші дістануться таким само «красивим» діткам…Де сенс???
Хто їх згадає?         

Гуляла я якось по місту з одним своїм
знайомим, а в нього очі розбігаються, каже : «Поглянь, яке гарне тіло в
дівчини! Поглянь, яка попа! Поглянь, яка красуня» - і так, наче з ним
поряд крокодил якийсь іде (це – я )) І його зовсім не цікавить
внутрішній світ цієї дівчини, так само, як і мій… І якою б прекрасною
не була душа, але «трахати» (вибачаюсь за грубість)   приємно щось
гарне. «А если девушка кроме того, что хорошенькая, ещё и умненькая, то
трахать её не только приятно, но ещё и интересно» (с)      А потім
чоловіки скаржаться, що жінкам від них лише гроші потрібні! Любі мої,
Вас усіх теж цікавить лише зовнішня оболонка! А для того, щоб її
підтримувати у відповідному стані потрібні гроші! Тож усе
справедливо…Тільки нудить від цього всього. Ні одна тварина не
керується в своєму житті холодним розрахунком. Ні одна тварина не
здатна на підлість. Лише людина….       

 Люди, яких я вважаю
близькими по духу – вигнанці, ті, яких відмовляються сприймати в
суспільстві, такі собі «білі ворони», що не бояться пливти проти течії
і залишатися собою, ті, що комусь здаються б…ями, самозакоханими
покидьками, квазімодами і просто шизофрениками…Я люблю Вас, мої хороші,
бо Вас небагато, і те, що Ви є, надає мені сили жити далі…  

  P . S . Я теж маю право на «душевний стриптиз…»