Нахєра цей Євромайдан—погляд циніка

Балада перша—про 417 американських доларів на рік. З кожного.

Дуже багато сказано про те, що відбувається зараз в Україні. А ще більше про те—чому так відбувається. Говорять про “свободу слова”, про “вільну пресу”, про “громадянські права”, про “європейські цінності”, про “незалежність”—про все, тільки не про гроші. А нє. Про гроші говорить Азаров. Каже, шо їх нема. І каже, шо їх дала Росія. А ЄС—жадіна-гавядіна. Тому ну їх нахєр, цей ЄС (принаймні, поки що), а Росія—молодець.

Тобто давайте таки про бабло. Бо ні “європейські цінності”, ні “свободу слова” на хліб не намастиш. І навіть в кишеню не покладеш. А тим більше життя/вибиті_зуби/відломану_ногу не повернеш. То якого хрєна стоїть цей Євромайдан ?

Тим більше, якщо Вас не переконують аргументи типу “я не хочу жити в країні, в якій не можна вивезти шини з гаража щоб не зловили і не впаяли 15 років тюрми” і Ви вважаєте, що нєхєр шини з гаража вивозити ( “хай там хоч зігниють”)—давайте подивимося кому це все шо зараз відбувається вигідно

Як би це цинічно не звучало, спробуємо знайти де тут йдеться про гроші. Про чиї і про скільки.

Отже, беремо калькулятор і рахуємо.

Цифра перша: UAH 500 000 000 000 (п’ятсот мільярдів гривень)—приблизно такий об’єм державних закупівель держави Україна на рік.

Цифра друга: 30%. Це найменше, скільки було спижджено (вкрадено тобто)—за оцінками експертів з тих 500 мільярдів гривень.

Цифра третя: 45 000 000. Це кількість населення України.

Цифра четверта: 14 000 000. Це кількість населення України пенсійного віку. Пенсіонери карочє.

Цифра п’ята: 8грн = 1 долл США

А далі робимо прості арифметичні маніпуляції, відомі нам з курсу математики за 4 клас загальноосвітньої школи. 30% з 500 мільярдів гривень це 150 ярдів. Тобто сума, яка щороку пиздиться на держзакупівлях—150 мільярдів гривень. Ну це типу коли машину яка коштує 20тис. долл. для якогось міністерства купили за 30. І так хрєнста тисяч раз.

Ідемо далі. Ділимо ці 150 ярдів на 45 мільйонів населення України. Отримуємо цифру 3333 грн. Що ця сума означає ? Вона означає, що саме стільки грошей було спижджено (тільки через один-єдиний механізм державних закупівель) у к-о-ж-н-о-г-о громадянина України. І що так відбувається практично щороку. І тільки по механізму держзакупівель.

У мене питання—хто з нас, громадян України, не знайшов би як витратити з користю для себе ці 417 доларів США ? А сім’ю з чотирьох осіб на скільки “кинули” ?

$417 акуратно множимо на 4 = $1668. Ага. Щороку. У кожної сім’ї з 4-ьох чоловік. Зпижджено.

От Вам і корупція. В особистому вимірі. Не високі чи малозрозумілі терміни, які лунають з уст політиків і інших діячів культури та мистецтв піздабольства в студії якого-небудь Славіка Чмостера. Ні. Це у Вас у кожного, шановні мої читачі (за умови, що Ви—громадяни України, звичайно ж) виймають з кишені 417 доларів. І купляють собі машини, годинники, діаманти, будинки. А потім фоткаються і виставляють в інстаґрами. Мовляв, дивіться, лошари, як треба жити.

І не залежно від того де Ви живете, якою мовою Ви розмовляєте, які передачі по тєлєку дивитеся, львів’янин Ви, чи луганчанин. Плєвать їм. Вони пиздять гроші в усіх. І, канєшно ж, розказують, що луганчанин—лучче чим львів’янин. Ну ше би: поки луганчанин свариться з львів’янином—гроші у них обох красти значно легше. Розділяй і владарюй—принцип старий як світ.

Але дальше більше. Ладно ми з Вами. У нас он навіть доступ до інтернету є. А значить і компутер чи смартфон. Але у цій країні є уйма людей, які такими благами цивілізації обділені. Вони живуть на ліках, куплених на пенсію. І їх у цій країні біля 14 мільйонів. А давайте ці 150 ярдів спижджених поділимо на ці 14 мільйонів пенсіонерів, багато кому з яких дійсно потрібні гроші на підтримання життєдіяльності.

І ми отримуємо шокуючу цифру—10714 грн. Майже 11 кусків гривень. Біля тисячі гривень на місяць. Це Ви собі уявіть стару бабцю пенсіонерку, яка ледве пересувається, і уявіть собі амбала в цепурах і на Порші, який щомісяця приїжджає до цієї старенької і забирає в неї по тисячі гривень. Уявили? Отак НАСПРАВДІ виглядають “політики”, які пиздять гроші з бюджету. А зовсім не так інтелігентно, як у Славіка Чмостера в студії.

Майже по 1000 гривень у кожного пенсіонера. Щомісяця . Цих істот можна назвати людьми ?

Так от, ми підійшли до суті. Євромайдан стоїть для того, щоби такого не було. Це якщо коротко.

А при чому тут Європа, запитаєте Ви ? А при тому, що у Європі такого немає. І у США немає. В Америці взагалі ніщєта—10 найбагатших сенаторів разом “коштують”шось 2,9 ярдів доларів, ага. Ніщєброди. Наші 10 найбагатших народних депутатів скільки “коштують”? У 20 раз більше ? Чи у 30 ?

Але ми відволіклись. Так от, Угода про Асоціацію, НЕ підписана у Вільнюсі, однією з обов’язкових умов ставить прозорість тендерних процедур, які унеможливлюють такі крадіжки грошей з бюджету (тобто відбирання бабла у старенької бабці, якій тільки на ліки ці гроші і потрібні).

Кажете шо Яценюк/Кличко/Тягнибок теж не святі ? Переконаний, що Ви праві. От тільки методи заробляння грошей Кличком—це ми бачили по тєлєку не раз і не два. Які там у нього заробітки ще крім того—не знаю, свічку не тримав. Але суть навіть не в тому. Суть у тому, що після підписаної УА з ЄС плєвать чи то Яценюк буде, чи Кличко, чи Янукович. Є процедури. Алгоритми. Як у комп’ютерній програмі. Дотримано процедур—добре. Не дотримано—санкція. Access denied.

А крім того, Ви бачили якими розгубленими виглядали ці “три богатиря” на декількох Віче після приходу з Банкової ? Як запопадливо вони підбирали слова. Якими схвильованими вони були ? Як боялися сказати шось не те ? Бачили ? Ви думаєте, що Майдан їм дозволить красти ? Щяз.

Балада про рибу і про рибалку.

Да, ЄС і США переслідують свої шкурні інтереси. Як і РФ, зрозуміло. “Так чому ми насправді повинні вибирати ЄС, а не звичну РФ”—думає собі звичайний українець. Рускіх ми уже, як мінімум, знаємо і призвичаїлися до їхніх зайобів. А з цими європейцями—хрєн зна шо воно таке. Геї там у них правлять бал, кажуть. От нахєра воно нам… Кажете, що вони нас намагаються навчити ловити рибу ? А чого це вони такі добрі ?

Отже, чого хоче Захід (ЄС і США) ? Зрозуміло чого—бабла. Яким чином ? Хоче нам продавати свої товари і послуги. Це те, що по умному називаєцця “розширення ринку збуту своєї продукції”. ОК, а шо ж виробляє Захід ? Ну тут уже хто на шо горазд. Німеччина—BMW i Marcedes’и, Франція—вино і сири, Америка—айфони. Іспанія і Італія—курорти. А как же, гамнас нє-дєржимс.

І да, усе це вони хочуть нам продавати. Неправда, скажете ? Правда. Уявіть собі 45 мільйонів проданих нових машин, або 45 мільйонів нових туристів, які по два рази на рік їздять на курорти іспанські і швейцарські. Знову ж таки—45 мільйонів нових айфонів. Це мало ? Ніфіґа це не мало. Це серйозний кусок ринку і Захід хоче цей ринок. У них там на Заході зростання економіки на 0,5%—зростання величезне. А тут 45-ти мільйонний ринок простоює безхозний. Нєпарядак.

Тільки от загвоздочка невеличка. Для того, щоби цей ринок заімєть, треба щоби українці… могли собі це все дозволити. Тобто Захід шкурно зацікавлений у тому, щоби 45 мільйонів українців раптом розбагатіли. Або не раптом. Але щоб розбагатіли обов’язково Нєжданчєґ ? Ні ЄС ні США не влаштовує такий малий дохід з такої величезної країни—пара тисяч супер-багатих покупців машин, айфонів і всього решта, а решта—ніщіє. З яких доходу—ноль. Лучче 45 мільйонів помірно багатих споживачів, ніж пара тисяч супер-багатих. Ну логічно ж ? логічно.

Да, да, Захід зацікавлений ШКУРНО у багатих українцях. Я вже мовчу про те, що багаті українці не будуть створювати проблем на східних кордонах ЄС. Що є додатковим бонусом до появи такого великого ринку збуту.

І отут проблема. Як ? Звідки ці українці мають раптом отримати змогу стати ринком збуту для дорогущих (або просто недешевих) товарів і послуг країн Заходу ? Ну, по-перше, треба зробити так, щоби, як мінімум на 417 баксів на рік їх не обкрадали на держзакупівлях. Для початку. Як це зробити ? Ну треба шось таке підписати з Україною, що би гарантувало поступове збагачення 45 мільйонного населення.

Тепер РФ. Тут все ще простіше. Росії, на відміну від Заходу, просто нема що запропонувати 45 мільйонам багатих українців. Просто нема що. Відпочинок в Гаграх ? Сафарі в Сибіру ? рашен айфон ? рашен мерседес ? АГА, щяз. Як тільки українці стають багатими—вони їдуть витрачати ці багатства явно не в Росію. Тому РФ і НЕ зацікавлена у збагаченні 45 мільйонів українців. Їй значно комфортніше розмовляти з декількома десятками багатих українських громадян. І ці 20-30 громадян України—і є їхнім ринком збуту. Що може їм запропонувати РФ ? Відкати. Відкати за що ? За цілком вагомі активи всередині України.

Отже, глобальна різниця між РФ і Заходом (причому, нічого особистого, тільки бізнес) в об’ємі ринку збуту. Для Росії це—пару десятків осіб (в народі їх називають олігархами). Для Заходу це—45 мільйонів споживачів.

І ця глобальна різниця диктує і стратегію і тактику поведінки сторін. У випадку з РФ це виглядає приблизно так: ось Вам, хохли-ніщєброди 15 ярдів “с барскава плєча”—ми це распіарім по страшній силі які ми класні пацани, а Ваше ЄС—жадіни-гавадяни (а то шо ми їх, ці 15 ярдів, потім витягнемо з Вашого бюджету через механізм держзакупівель/шечогось/абошечогось—Ви ж про це нічого не дізнаєтеся, лохи). Не знаю, напевно, якби я спиздив 50% бюджету, виділеного на весілля/Євро2012/Олімпіаду_в_Сочі, я би також намагався знайти крайнього. Да, це все американці, сволочі. Це все їхнє глобальне панування. Я то тут при чому ? Кручусь як можу, як раб на галєрах.

У випадку з ЄС і Угодою про Асоціацію це виглядає по-іншому. “Ми Вам даємо правила гри, які ведуть до процвітання (ну і, ясєн-красєн—до збільшення споживання наших продуктів і послуг), а Ви самі вирішуйте”. І ніби натякають “Нам Ваші 45 мільйонів споживачів—цікаві, звичайно, але не настільки, щоби голови за це розбивати”. Ну і, в принципі, глобально вони праві. Бо ж як тільки ми розбагатіємо (з їх допомогою чи без)—все одно ми до них поїдемо і їх товари і послуги будемо споживати. А не російські.

Я далекий від думки, що ЄС чи США—добрі і великодушні, а РФ—хєрова і погана. Нєа. Але я думаю, що, образно кажучи, Росія пропонує нам рибу, а ЄС хоче навчити ловити рибу. І стратегічно значно важливіше те, що пропонує ЄС.

Це так само як значно важливіше дати дитині добру освіту, яка буде її годувати в майбутньому, ніж просто підтримувати фінансово. Чи я не правий ?

Не за рибу гроші—замість епілогу

НІЩО і НІХТО не може виправдати людських смертей. Але якщо корито настільки вигідне, що люди його охороняють навіть ціною людських життів, то можна собі лише уявити, про які великі гроші (вкрадені у бабусь) йде мова. Напевно, що далеко не про 30% від держзакупівель. З усіма наслідками для кожного з нас. Особисто.

І тепер робіть висновки кожен для себе окремо. Можна в такі країні народжувати дітей ? Чи спочатку треба змінити країну ? Можна виїхати там де краще—а можна “краще” створити тут.

Ось за що стоїть Майдан. За майбутнє. За дітей.