Профиль

Ньотка

Ньотка

Украина, Ленино

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Последние статьи

Свежие фотографии

Свежее видео

Бармалєй, которий Глюк

Хеппі бйоздей!  Ги.
Миру, добра, хороших людей і радості!



Цікаво

Якщо майже до другої ночі низати бусики. Потім близько півгодини від того відходити. Після отходняка ще десь півгодини на тлумлення Аліси, мерзнення і роздуми - вставати за ще однією ковдрою чи мені вже лінь. Заснути десь о третій ночі. Через 4 з половиною години прокинутись, випити каву і відчути себе надзвичайно бадьоро, і знаходити сили на те, на що останнім часом і виспаною не було. 
Так от мені цікаво, скільки годин я таким бодрячком протримаюсь. Ги-ги. 
Гарного всім дня. Пішла звертати гори. Ньотка.

Підсумки

Дуже вдячна Заразці і Марін за їх флешмоби! Отримала море позитиву і нову аватарку з легкої руки муха-ха-ха, так шо їй теж спасібіще! Надзвичайно цікаво було. Цьомики вам, дівчата. 

Вибралася сьогодні до друзів

Сусіди з моєї колишньої квартири. Завозила відремонтований джгут, в'язала колись. 

 
[ говнофоткі з калькулятора і мій шок ]

Всім добра і грамотності. Амінь. 

Два дні

- Продай мені оту плюшеву рожеву сраку.
- Мужчина, то не срака, то сеееерце((
- Я 15 років кардіохірургом працюю - ти мені будеш розказувати, як виглядає серце? Дай мені оту рожеву плюшеву сраку


Вчора.
Псіхувала. Прибирала. Зламала шухляду. Спалила пралку. Майже влаштувала потоп, коли міняла чужу пралку на свою. Устраняла послєдствія перепідключання і совання стіралок. Біля півночі видихнула і тут почалися КД раніше часу. Істєрічески ржала. Довго думала відправити смску з інфою про пралку і прочая з припискою капсом "з дньом святого валінтіна" вже чи обрадувати коханого вранці. Хотілося шоколадного печива, чарівну паличку і скандал!

Сьогодні.
День закоханих. Лямур де труа - я, Чарівник і хазяйка квартири. "Ігііій! А чо така пральна машина жовта?!!"   Я:"Спокійно! То моя!" І канєш я не сказала, що її он в куточку, а в ній півбарабана води і оцей балакучий мужик тут не шоп мене привітати, а шоп воду злити. Хазяйка законно (бо лютий ще не оплачений) сполокала нас на останні гроші і пішла. Ми попереблимувались, поржали на предмет найближчого майбутнього і вимелись до Чарівника смажити деруни. Перед тим злили воду і зробили невелику перестановку.
Мені, будь ласка, медальку в студію! Потому шо я просила допомогти зробити ту грьобану перестановку, яка включала в себе і пралки вже кілька місяців! Останній раз, до речі, якраз вчора вранці. А медальку мені за те, що я нікого не прибила і навіть, в честь свята і буцім я хороша, втрималася від воплів А Я ПЛЯТЬ КАЗАЛА!!! А Я СЦУКО ПРОСИЛА!!! Ремонт всьо равно на його совіісті, та й толку вже сваритися. 

Сьогоднішній день

не вдався ще з ночі! Бу-бу-бу! А вдень втекла собака і ми з Чарівником бігали по лісі і по дитмайданчиках сивіючи, уявляючи її під машиною і подумки дочитуючи томи судової справи. А пропажа тим часом спокійнісінько сиділа під своїми дверима, чекала поки їх відкриють. Ну, як під своїми... Під своїми, але поверхом вище! Як добре, що із тих дверей ніхто не вийшов і не отримав інфаркту від одного її вигляду. Короч, я аж на вечір прокашлялась після тої біганини. Спинила кров з носа і тремор кінцівок трохи раніше. 
Та й узагалі день фіговастєнький вийшов. А, як назло, прям підйом активності такий, щоб всякі гори та інші природні і неприродні утворення звертати! Назвертаєш тут, коли все з рук валиться!... бубубубубубу! 

Розкарячка, значить неудачка

А ви пам'ятаєте, так? Це завжди викликає посмішку. Іде собі така тітонька в вишньовому пуховику і мєховому картузі і старанно розкарячки обходить. Або дядечко - сивина у вусах, з-за пуза капців не видно, по тіліфону щось рішає на ходу і р-р-раз вильнув у бік, шоб розкарячку обійти. Милота! Хто там сказав, що всі ми родом із дитинства? Передайте йому моє шанування. 
Обходжу сьодні розкарячку, по калюжі чалап-чалап. Чому я її обходжу? Чому так багато людей її обходить із різних поколінь? Це вже щось сакральне. Це вже одна якась таємниця на усіх. Це те, що може поєднати, незалежно від віку і викликає приємну посмішку.  Звичка - велика сила. Звичка з дитинства - ще більша. Ніхто вже не вірить і не пам'ятає причин...
Розкарячка, значить неудачка. А ви обходите?


У мене є власна машина часу

Вона мене перекидає більш, як на 10 років у минуле. Дозволяє відчути знову ті забуті емоції. Допомогає згадати людей, діалоги, захоплення. Це підлітковий серіал, що страшенно подобався у мої 13-14. Головними героями були мої однолітки. Мені 27 і вже вкотре я його передивляюся. Люблю повертатися до речей, які бувають дурними, безглуздими і навіть беззмістовними. Але які у свій час відіграли важливу роль у житті. 
Під останнім твердженням маю на увазі, що вони просто лягли на душу не питаючи дозволу, прийшли у певний переломний момент, коли потрібно було щось масштабніше, ніж могла запропонувати мені дійсність. В такі миті то могло бути будь що абсолютно. От наприклад я до самої війни купувала Донцову. Хто ще читає далі lol поясню - це тривало не тому що вона мені страшенно подобалась чи я вважаю її великою письменницею. Ні, підозрюю у неї таки є шльопанці із клавіатурою. Але колись давно її книжка витягла мене із депресії. Справжньої. Довгої. У мене тихо з'їжджала кришечка з каструльки. Я думала вголос, сміялася без причини і зрідка помічала що щось не так тільки по обличчях людей. Силилася згадати, з чого сміялась, чи що сказала і часто не могла. Зрештою, коли це зрозуміла, трішки злякалася і на людях намагалася тримати пальці біля рота, щоб знати кажу я щось вголос чи лише думаю. Цей страх став першим етапом одужання. А другим - куплена дешевенька книжка у яскравій обкладинці. Я читала її чекаючи потяга на вокзалі кілька годин і вперше за останні місяці абсолютно щиро і усвідомлено хихотіла. Тоді висміялось із мене все наболіле і знову прийшло життя. 

Так про що це я? Ага. Буремний Шлях  дивлюся.

Цьомаю всіх. Місцями ненормальна Ньотка.