Профиль

Ньотка

Ньотка

Украина, Ленино

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Последние статьи

Свежие фотографии

Свежее видео

Є такі люди

або Клініка на краю Землі. 

В наш час багато героїв. Особливо у нас. Перші захищають нас від куль. Другі захищають перших від голоду і холоду. Перші захищають життя других. Другі захищають життя перших. Того всього потребує час - він диктує умови. Нітрохи не прималяю достоїнств ні перших, ні других, але написати хочу про третіх. Точніше, про третю. І ще й, упс, про росіянку. Це той одиничний випадок, коли не хочеться змовчати, подумати "нехай собі" і піти займатись своїми справами. 

Ви знаєте, що є міссіонери. Знаєте, що, десь теоретично, є волонтери, що їдуть у всякі африки і чимсь займаються корисним, вчителюють абощо. Я натрапила якось на журнал медика-волонтера, дівчини з Росії. Раджу прочитати його від самісінького початку. Без лишнього пафосу, без апломбу, без білих польто дівчина описувала свої медичні будні десь у Гватемалі. 

Мои семена, кстати, взошли. Надеюсь что дождь и тепло сделают свое дело и скоро у меня будет редиска и салат.
Я скучаю и даже Зорро не утешает меня. Уже совсем скоро уедут почти все ребята и я останусь одна. С ленивым периодическим Арне и неизвестной до сих пор таинственной Инти- Еленой.  Мне 25 лет и я заведую клиникой в заднице мира.  Вот что значит- страшно.
[ Читати далі ]

Нарешті!

Я примирила амстаффа з пекінесом до рівня спільних ігор! А чого добився ти?

Бачили б ви, шо вранці Джеська з Алісою в лісі чудили! Я непристойно ржала вголосlol. Звісно, ні від чого не зарікаюсь, але надіюсь на краще ібо вибору нема. 

От да, ще хотіла вас запитати, а ви йдете туди, де вже хтось є? Наприклад, тут поруч стадіон невеличкий обгороджений і взимку, коли вже Джессі зробила всі грязьні дєла, я відпускала її на тому стадіоні побігати без повідця, поносити паличку і т.д. Там в основному тусуються з дітьми і/чи собаками всі. Мені не приходило в голову йти туди із собакою, коли там уже є малеча, хоч там можна розминутися, в принципі. А от людям бачу пох. Приводжу на пустий стадіон собацю, відпускаю. Через 5 хвилин суне дідок із внучкою рочків трьох. От начіхуа-хуа ви таке робите???  Тож бачить, що там 30 кеге ідійота бігає! В радіусі 10 метрів два дитячі майданчики. На стадіоні - футбольні ворота, лавочки, турнік. Шо там робити? Перевіряти чи зіб'є псина дитину з ніг і наскільки велика буде в снігу/гравії ямка? Беру собаку назад на строгач, веду додому. Пасіба, дєдушка/мамаша/бабушка, белєать! 

Сьодні ось теж. Галявина в лісі. Пустила собак. Тільки-тільки розігралися, приходить чувак якийсь із дівчинкою років шести. Нє, я всьо понімаю і тільки рада, що люди люблять ходити по росі, я теж люблю; що люди проводять час разом... Але, сєкундочку! Я вам тут не мішаю? Нічо, шо ми вже тут були, як ви прийшли? А давайте ваші діти тут будуть копкати м'яча, а я прийду і пущу псів, ніби на весь ліс більше місця не знайшлося? Це упевненість, що я маю вступитися, чи просто не чекають подвоха від собаки, га? 

Я, коли хотіла десь піти, а бачу, що місце зайняте, то розвертаюся і йду в інше місце. А ви?


Грижун мля.

Позавчора під Джеськиними зубами безславно пав чохол мобільного. Неакуратно відгризений кутик, краєм якого на дрантя порвані вже кишені джинсів. 

Вчора вранці я зачавила будильник, привідкрила наполовину праве гоко і побачила ним, як Джесіка на полу доїдає мої труси. 

Сьогодні лише ручка і наполовину Алісина миска.

З жахом чекаю завтрашнього дня. Грьобаний тридцятикіловий любімий пацюк!!! 





Поїхали

Відправила мужиків на бАтьківщину Ч, ночувала у них, бо Джеську стрьомно саму лишати - може прогризти хід на перший поверх із дев'ятого і піти гуляти. Вони вийшли з дому о пів на першу. Я заснути раніше 2:30 не змогла. Встала, про всяк випадок, о п'ятій. Даремно, бо настрій, як у пісні Висоцького "... мне надо хоть кого-нибудь убить!.." Вигуляла собак, прокрутила прання, перестелила одне ліжко, збираюся в душ і оахіменгуваю з того, як сюди збиралася. Значить, запхала вчора якісь лахи в сумку і саме главне і драгоцетне - ноутбук! Сьодні ось розбираю сумку - труси, лівчики, лівчики, труси, лівчики, лівчики, класичні бріджі, класична блузка і, внєзапно (!) мокасіни і в'єтнамки!!! omg  Пілять!!! В чому йти додому, якшо джинси і футболку вчорашні я щойно попрала? Чим я думала? Як збиралась взагалі? Фсьо, як в тумані.


За шо я люблю літо,

так це за легкість досягнення дзвінкого щастя!!! Як у мужика, шо продав козу. Щоб впасти в нірвану, досягти оргазму душі, радісно стогнати і хрюкати від відчуття блаженства доведеного до абсолюту - треба просто прийняти холодний душ. І так раз 15 за день! Ніяких тренінгів, лекцій, проповідей, подорожей, роботи над досягненням гармонії, асан і прочої єбомотіни - все простісінько, як табличка множення! Користуйтеся, поки є можливість, ги)))

Кайф

Де тільки маша не була©

Якщо хочете привернути увагу, посидьте півгодини на сходинці місцевої поліції. Тільки лінивий не зробив мені зауваження! Дивувалися, переживали, засуджували. В мене трішки шок, відвикла від наших людей.

Зіткнулася зі старим знайомим, пили каву, ловила себе на думці, що мені соромно його знати.

Забрала паспорт, пішла на піццу. Такий кайф ввіткнути навушники і нікуди-нікуди не спішити. Пройшлася потім по магазинах. Зайшла до тьоті Каті на півгодинки, тре буде колись про неї. обов'язково написати - потрясна людина. А коли на автостанції зустріла ще й двоюрідню тітку, зрозуміла, що план спілкування з ким давно не бачилась виконаний В мене зараз період такий кльовий. Правда, передував йому довгохреновійший. А тепер я неймовірно кайфую! Прям від усього. Від людей поруч - розумних, рідних, з прекрасним почуттям гумору. Вони виручають, опікуються, допомагають, підтримують, роблять усілякі приємності і просто є отакі класні. І мені хочеться віддячити за їх присутність у моєму житті стократ. Кайфую від літа, ягід, зелені, звуків. Від собак. Від житла. Кайфую сама від себе. Нарешті знову. Звикла до свого нового фейсу, нової міміки, вже не стрємаюся дзеркала зовсім. Так мені якось класно і легко! Почала виповзати періодично з квартири і ракушки. Піду, а то ще море роботи - кишені горохом не набиті, малина і вишні необ'їдені, молоко не випите, кішка за вухом не чухана. Я така зайнята, така зайнята! ))))) А завтра вранці вже ж їхати!

Вдома

- От залишилось на кілька хвилин само у хаті і гавкає! Чого б я оце гавкала? - інформую на ходу маму, що йде з городу.
- Хто?

Тобто розумієте, да? У неї навіть сумнівів не виникає, що це можу бути я, Лесик, кішка чи їжаки і зовсім необов'язково собака. Захоплююсь маминою готовністю до будь-якої ситуації!

Я трішки запарилась останнім часом

Але зараз є вільна хвилинка. Я у Хмельницькому. В себе на квартирі. З Алісою. Тихенько релаксую за чашечкою кави на лоджії і дивуюся спокійному короткому моменту. 

Лесик поскакав забрати ноутбук з ремонту. Малюка розчарувала, що суші сьогодні відміняються, а прибирання - нітрохи. Маму заспокоїла, що брат приїде аж увечері або завтра. Чарівнику побажала гарного дня на роботі. 

Чим довше не пишеш, тим важче знову починати, адже стільки всього сталося! І варто було б спершу описати, як я їздила в село, що роблю у місті і все таке.... Але краще просто кілька рядків, щоб обізначити свою присутність, бо будуть нові події, нові поїздки, нові емоції. А вчорашнє залишу у вчора. 

Привіт тим, хто скучився і не відписався за паузу у блозі. Добра вам і радісного літа. Ньотка. 

Доктор Звук

У минулий приїзд брата дивилися Корпорацію Монстрів. Цього разу- Тачки. Просто по смаках на фільми ми не сходимось, тож отака альтернатива. І зацікавила нас, короч, озвучка. А особливо голос Сирника. Отак ми і нагуглили українську людину, яку соромно не знати.
Юрій Коваленко. Виключно закадровий. Виключно неймовірний. Почитайте, хто так само вперше чує, ми були вражені.
Сонячного літнього дня усім. Цілую, люблю. Ньотка.