людяність © Ігор КАГАНЕЦЬ

    ДЕСТРУКТИВНІ ОСОБИСТОСТІ

Видатний французький психіатр і культуролог Макс Нордау (1849—1923) називав носіїв нелюдської поведінки «дегенератами вищого порядку» і вважав їх хворими. «Майже у всіх хворих цього роду відсутні почуття моральності й справедливості. Для них не існує ніякого закону, ніякої пристойності, ніякого сорому. З великим спокоєм і самозадоволенням вони здійснюють злочини й підлості...» — писав він у своїй монографії «Виродження» (1893).

Всесвітньо відомий філософ і психоаналітик Еріх Фромм (1900—1980) носіїв нелюдської поведінки називає «деструктивними особистостями». У своїй книзі «Анатомія людської деструктивності» він констатує, що за певних обставин вони навіть вибиваються у воєначальники або стають відомими державними діячами. Коли в суспільстві панує мораль і діє закон, то нелюди не завдають великої шкоди. «Але коли сили руйнування і ненависті загрожують поглинути все суспільство, такі люди стають особливо небезпечними. І не лише тоді, коли займають пости політичних лідерів, але і як потенційна когорта майбутніх диктаторів. Тому треба вчитися читати книгу характерів і не чекати, коли обставини дозволять чудовиську показати своє істинне обличчя».

Пошуком першопричин нелюдської поведінки займався видатний історик і антрополог Борис Поршнєв (1905—1972). Він дійшов висновку, що такого роду моральні виродки взагалі не є людьми. Насправді це окремий біологічний вид людиноподібних хижаків. Він відрізняється від решти людства не лише поведінково, але й генетично та фізіологічно. Хижі батьки передають свою генетику нащадкам.

    ГЕНЕТИЧНА ЖОРСТОКІСТЬ

Зауважимо, що визначальний вплив спадковості на схильність до злочинів є твердо установленим науковим фактом. У монографії «Наше постлюдське майбутнє» (2002) американський філософ Френсіс Фукуяма вказує на кореляцію між генами і кримінальною поведінкою. Він посилається на масштабні дослідження однояйцевих близнюків. Вони показали, що схильності біологічних батьків більше впливають на поведінку дитини, ніж кримінальність названих батьків. «Це передбачає деяку форму генетичної передачі кримінальних схильностей» — підсумовує філософ.

Чергове підтвердження отримали цього року вчені з університету Вірджинії (США). Вони встановили, що брехливість і жорстокість передаються генетичним шляхом — через ДНК. Автори дослідження не заперечують, що атмосфера, у якій виховується дитина, також накладає відбиток на її майбутню поведінку. Однак зауважують, що злочинцями стають навіть ті діти, які отримали правильне виховання.

Сучасний антрополог Борис Діденко стверджує, що людиноподібних хижаків лише кілька відсотків. Проте їхній вплив на суспільство непропорційно великий, бо вони концентруються в структурах безконтрольної влади. Найгірше те, що свої аморальність і жорстокість вони накидають значній частині справжніх людей і «охижачують» їх.

    ТРЕТЯ СИГНАЛЬНА

Раціональне пояснення коренів нелюдської поведінки дає сучасне наукове уявлення про те, що людина має три сигнальні системи. Перша сигнальна — це інстинкти, умовні й безумовні рефлекси. Її верхня межа — це примітивне мислення, кмітливість вищих тварин, що діють методом спроб і помилок, здатні набувати і передавати досвід, у тому числі навчати своє потомство.

Друга сигнальна система — це розум, мова і абстрактне мислення. З великої різноманітності прагнень, що диктуються силами емоцій та інстинктів, розум вибирає найбільш раціональні, які найнадійніше приводять до поставленої мети. Межа можливостей другої сигнальної — логічне мислення.

Третя сигнальна система властива лише Людям. Її проявами є совість, співчуття, милосердя, врахування інтересів інших людей, не чинення зла ближнім і природі. Йдеться про вроджені, природні прояви, без будь-яких зовнішніх залякуючих чинників. Завдяки третій сигнальній Людина стає моральною істотою.

На переконання згаданих вище Поршнєва і Діденка, у людиноподібних хижаків немає третьої сигнальної системи. Тому антропологи називають їх «другосигнальними гомінідами» і наголошують, що їх ні в якому разі не можна вважати людьми. Люди і людиноподібні хижаки — це різні біологічні види. Відповідно, вони не можуть повноцінно схрещуватися. Як стверджує Діденко в монографії «Етична антропологія» (2003), внаслідок схрещування між людьми і нелюдами народжується гібридне потомство з ознаками виродження. Ці ознаки здебільшого виявляються в другому й третьому поколіннях.

    БІОХІМІЯ ГАННІБАЛА ЛЕКТОРА

Люди та нелюди відрізняються не лише поведінково і генетично — у них різні біохімічні реакції. Ось що пишуть американські психологи Роберт Берон і Дебора Річардсон у книзі «Агресія» (1994): «З’ясувалося, що в агресивних осіб рівень адреналіну — речовини, яка має відношення до збудження і тривоги — порівняно низький». Дослідники порівняли виділення адреналіну і норадреналіну в стресових ситуаціях у пацієнтів тюремних лікарень. З’ясувалося, що досліджувані особи виразно розділились на дві групи — з нормальною реактивністю (нормальним виділенням адреналіну) і зі зниженою реактивністю. «Але найцікавішим для цілей нашого дослідження є той факт, що особи зі зниженою реактивністю здійснили проти незнайомців утричі більше злочинів із застосуванням насильства і учетверо більше злочинів зі смертельним наслідком, ніж особи з нормальною реактивністю». Найвідомішим кінематографічним образом нелюда є вишуканий інтелектуал, доктор Ганнібал Лектор з «Мовчання ягнят» — при пожиранні людей у нього навіть не прискорюється пульс.

Знижена реактивність дозволяє другосигнальним гомінідам обманювати «детектор брехні» (поліграф), адже ця техніка налаштована на «людський формат». У людей, завдяки наявності голосу совісті, свідома брехня викликає стрес, який призводить до стрибкоподібної зміни фізіологічних параметрів: частоти пульсу, тиску крові, потовиділення тощо. У другосигнальних гомінід, з причини відсутності совісті, стресу не виникає, а почуття страху успішно гаситься зниженою реактивністю. Тому «детектор брехні» не фіксує проявів хвилювання, з чого робиться висновок, що людина говорить чисту правду.

Цікаво, що другосигнальні хижаки непогано знають про цю свою особливість. Тому при потребі демонстративно закликають перевірити себе на поліграфі. Для наочності згадаймо ще один відомий кінообраз — головну героїню кінофільму «Основний інстинкт», вродливу письменницю-інтелектуалку. Коли поліція запідозрила її у вбивстві, вона сама запропонувала перевірити її на чесність. «Детектор брехні» зафіксував повний спокій, тому хижачку відпустили на свободу.

Спеціалісти говорять, що 2—3 відсотки тестованих на поліграфі демонструють подібний «нелюдський формат». Це збігається з оцінкою антрополога Бориса Діденка про «кілька відсотків» хижих гомінід у людському соціумі. Тож виходить, що їх можна визначати не лише за поведінкою, але й за фізіологічними параметрами.

Таку ж думку висловлюють згадані вище автори книги «Агресія» Берон і Річардсон. Вони констатують, що дослідження виявляють сукупність інструментально вимірюваних показників, за якими можна ідентифікувати потенційних насильників. І здійснити профілактичні заходи. Дослідники стверджують, що для таких осіб і для суспільства в цілому буде краще, якщо їхня робота не буде пов’язана з керуванням людьми і прийняттям відповідальних рішень. А ще треба створити таку соціальну атмосферу, в якій нелюдська поведінка зустрічала б осуд, ставала невигідною і навіть небезпечною. Автори книги вважають, що агресивні прояви можна зменшити, якщо створити таку ситуацію в суспільстві, коли: 1) потенційні агресори не зазнають сильного провокування (наприклад, через беззахисність жертви); 2) не отримують вигоди від застосування агресії; 3) можливе покарання за агресивні дії буде суворим (наприклад, поранення або смерть на місці злочину); 4) ймовірність покарання буде високою.