...

Національна безпека й оборона

І влада, й “опозиції” бачать гарантії безпеки держави тільки в міжнародному визнанні України, у її членстві в європейських та світових структурах, у партнерстві в рамках НАТО, СНД, ЄЕП, ЄС тощо. Це небезпечна і згубна для України політика. Вона базується на свідомому чи несвідомому змішуванні понять “безпека нації” (усунення всього, що заважає всебічному відродженню, розвитку і державному самоутвердженню української нації), “національна безпека” (протидія внутрішнім і зовнішнім чинникам, які суперечать інтересам української нації у всіх сферах життя і загрожують її майбутньому) та “безпека держави” (надійне забезпечення держави від можливої агресії, окупації та спроб антиконституційної зміни влади).

Про безпеку української нації, яка у власній країні загрожена у самому своєму існуванні, ні влада, ні “опозиції” навіть не заїкаються, що підкреслює їх неукраїнський, а в багатьох випадках – виразно антиукраїнський характер.

Поняття “національна безпека” в нинішній державі ніколи не мало українського змісту і вживається виключно для прикриття інтересів владних та фінансово-промислових кланів і зарубіжних хижаків.

Що стосується поняття “безпека держави”, то політичним ідіотизмом або зловорожим шахрайством є узалежнення самого існування держави тільки від вкрай ненадійних, як показує історія і нинішня політична практика, зовнішніх факторів і творення оборонної доктрини на тому, що “зараз на нас ніхто не збирається нападати”. Тут доречними є два запитання: “А ви звідки знаєте?” та ”А якщо збереться?”

Крім того, оборонна доктрина України має враховувати ще два фактори. По-перше, нашим сусідом є Росія, яка продовжує щодо України свою агресивну імперську політику – з явним наміром перетворити її у свою колонію. По-друге, оскільки найпотужніша у військовому плані держава – США – повністю ігнорує міжнародне право і діє з позицій політичного бандитизму, то сподіватися на якісь міжнародні гарантії безпеки не доводиться.

Ми впевнені:

а) надійно гарантувати безпеку України може тільки сам український народ, об’єднаний українською національною ідеєю, і тільки у власній національній державі;

б) якщо влада не виявляє і не карає ворогів нації та держави, - значить, вона сама є ворогом нації та держави.

Невідкладним вважаємо:

1. Випрацювати національну оборонну доктрину держави, наскрізним принципом якої має бути опора на власні сили українського народу.

2. Розбудувати відповідно до потреб національної безпеки й оборони і сучасного технологічного рівня національні державозахисні (Збройні Сили та структури безпеки) і правозахисні органи. Їх сутнісна (ідейно-світоглядна, політична і кадрова) українізація – передумова реальної безпеки нації, держави, громадян.

3. Військова доктрина України має творитися за принципом не “проти кого”, а “для чого”: для культивування і розвитку військового потенціалу української нації; для надійної оборони країни від будь-якої агресії; для забезпечення стратегічних інтересів держави; для рівноправної участі України у міжнародній політиці. Саме з цього, а не із вказівок зарубіжних центрів повинні випливати рішення про кількісний склад, структуру й оснащення оборонної системи України.

4. Перейти до професійної Національної Армії. Перехід до професійної Армії повинен не зменшувати, а збільшувати обороноздатний потенціал нації.

5. Проводити систематичні військові збори-вишколи всього чоловічого населення України віком від 18 до 30 років.

6. Сприяти створенню молодіжних парамілітарних формувань національно-патріотичного спрямування, національних козацьких формувань, військово-спортивних, військово-технічних секцій, курсів та клубів і надавати їм усебічну державну підтримку.

7. Відновити вивчення військової справи і підняти на належний рівень національне військово-патріотичне виховання у середніх навчальних закладах (школи, гімназії, ліцеї, коледжі).

8. Створити військові кафедри у всіх вищих навчальних закладах для готування офіцерів резерву.

9. Забезпечити незалежність матеріально-технічного оснащення Армії від іноземних чинників.

10. Фінансування Армії має здійснюватися відповідно до реальних потреб, а не за залишковим принципом. Історія вчить: хто не хоче годувати власну армію, той годуватиме чужу.

11. Особливу увагу приділити основі Армії – офіцерському складу. Мінімальна заробітна платня офіцера має складати не менше суми трьох прожиткових мінімумів і супроводжуватися відповідними надбавками за звання, посади і вислугу літ. Безробітна дружина офіцера має одержувати платню, не меншу прожиткового мінімуму. Житлові проблеми (помешкання, меблі, плата за комунальні послуги, ремонтні роботи тощо) має вирішувати не офіцер, а адміністративно-господарські підрозділи військових частин. При звільненні офіцера в запас належно фінансована Армія (а не скорумповані цивільні чиновники) забезпечує його відповідним його рангу і складу його сім’ї та готовим до проживання помешканням в обраному ним населеному пункті. Пенсія офіцера не може бути нижчою за 80 % його платні. Мінімальна пенсія офіцера, що став інвалідом внаслідок виконання ним службових обов’язків, не може бути нижчою його попередньої платні. Особиста холодна та вогнепальна зброя має видаватися офіцерові після закінчення навчання, разом із атестатом, бути при ньому під час служби і, за його бажанням, може залишатися в нього з правом носіння після звільнення в запас.

12. Скоротити управлінський апарат у силових структурах до реальних потреб. Переатестувати кадри силових структур за критерієм національно-державницьких позицій, професіоналізму та вільного володіння українською мовою.

13. Забезпечити належне національно-патріотичне виховання особового складу силових структур.

14. Здійснити остаточне виведення всіх російських військ із території України - як реальної військової загрози безпеці України. Не допускати створення на території України іноземних військових баз.

15. Розмежувати функції українських державозахисних і правоохоронних структур, чітко окреслити їхні права, обов’язки, критерії оцінки їхньої діяльності.

16. Відновити ядерний потенціал України – як гарантію від будь-чиєї агресії в наш час політичного бандитизму провідних держав світу.

17. Вивести Україну з усіх інтеграційних, а насправді новоімперських структур, творених з метою відновлення московської імперії у кордонах СРСР.

18. Не допустити захоплення наших транспортних систем іноземними державами.

19. Засудити та скасувати створення так званого “єдиного економічного простору”, а також всі інші дії, вчинені владою, які ведуть до обмеження національного суверенітету.

20. Прийняти Закон про енергетичну безпеку, згідно з яким одне джерело енергопостачання не може мати більше 20 % потреб українського ринку.

21. Ввести національно-захисне оподаткування на будь-які чужомовні видання, теле- та радіопрограми, книжки, концерти “своїх” та іноземних виконавців.

22. Заборонити діяльність антиукраїнських, антидержавних партій, громадських організацій, ЗМІ.

23. Посилити в’їзний режим на кордонах України для запобігання проникненню нелегальних мігрантів.

24. Посилити боротьбу з нелегальним обігом, виробництвом та транзитом наркотиків.

25. Ліквідувати нинішню кримську територіальну автономію як суперечну Конституції.

Коментарі

Гість: Комендор

126.02.14, 10:32

Эклектика. Винегрет. Гитлер тоже боролся с наркоманами и педерастами. Однако Гитлером остался. Под крышей парочки благих дел насадить сотни злых и назвать это "национальной беспекой". Мишка Саакашвили допизделся о национальной безпеке до того, что грузия уменьшилась территориально. Но уроки истории ТУПИЦ ничему не учат. Вместе с Черноморским флотом в Россию уйдёт не только Севастополь, но и весь Крым. А за ним, следуя примеру, потянутся другие. И слава Богу, что майданутые - такие ТУПИЦЫ.

Гість: Sova13

226.02.14, 19:11

Дрімучий печерний націоналізм

R_

...

Останні статті

Коментарі