Така любов буває раз в ніколи.

Спини мене отямся і отям.
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею ж будуть бігти видноколи.
Вона ж порве нам спокій до струни.
Вона ж слова поспалює вустами.
Спини мене, спини і схамени.
Ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу, але вже не можу…
Настала черга й на мою зорю.
Чи я без тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум’ям згорю.

/ Ліна Костенко /