Декабрь... грибы заколосились

  • 11.12.16, 19:18
На выходных были в селе. Приехали значит, сидим... Тут у одного товарища (один мой знакомый без бороды http://blog.i.ua/user/6314888/1983759/ ) возникает на первый взгляд больная идея сходить в лес за грибами. Родители мои, как люди культурные, покрутили у виска уже после ухода этого грибника, а я, как женщина прямолинейная, всё высказала сразу. Мало того, что сам попёрся, так и детей моих утащил. Я конечно осталась дома. Что я совсем ненормальная в декабре грибы искать?
Вышла во двор, там курочки...



Зашла в дом, там наглый мамин котяра совсем страх потерял. Спит на спине, так наверное молоко усваивается лучше, а может так пузо не потеет... кто его кота знает?



Жду я... жду. Скучать уже начала. И тут приходят мужики! И не одни, а с грибами!



Есть у нас одно тайное место с лисичками. Но кто бы мог подумать, что они до сих пор там есть! Вечером ели картоху с грибами, но фото не будет... слишком там у нас морды лица довольные draznilkadraznilkadraznilka


Спала сьогодні з лєвим чуваком

     Я в шоці! Десь мій коханий вичитав, що бороду періодично тре збривати... і падлюка таки збрив. Приходить до мене вчора після бані з протівною такою гладенькою пикою і ще всміхається angry. Я йому кажу: "Ви хто?" Він мені доказує, що він мій чоловік. А я дивлюсь і бачу, що це не мій чоловік, а лєвий таваріщ, мій був з пухнастенькою борідкою look,а цей вибритий і зовсім не мій nini
     Ну шо робити? Полягали ми у ліжко. Лежу я і відчуваю, що сплю не з чоловіком... На всяк випадок помацала у трусах - там все наче моє, але думка що з мужчиною поруч щось не так ніяк не полишає. Людина вже почала сопіти ну зовсім-зовсім як мій чоловік, а я лежу, наче сірники хтось в очі повтикав, і дивлюсь на нього. Від мого гіпнозу сусід по ліжку прокинувся і спросоння питає: "Що таке?" Я знову: "Мужчина, ви хто і де мій коханий?" Пообіцяв, що мій чоловік повернеться тижнів через два-три, а поки я мушу спати з ним tears.







     
     
     

18%, 5 голосів

21%, 6 голосів

14%, 4 голоси

46%, 13 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Мандарины бывают разные

Решила вот поддержать мандариновый конкурс http://blog.i.ua/user/2056116/1981297/


Мандарин - это китайский чиновник.


Мандаринка - это морская рыбка.

Мандаринка - это утка


Мандарин - это мандарин

Вискариону 55 - мужик ягодка опять!

  • 15.11.16, 09:46
Когда-то я появилась тут на сайте от скуки, молча читала блоги и наблюдала за жаркими диалогами нормальных и не очень людей. Потом я написала какую-то наверное глупую сейчасуженепомню заметку... Короче, первым тут у меня был Вискарион... и мне понравилось.












А как должна выглядеть нормальная мантА?

  • 11.11.16, 17:22
Именно с таким вопросом обратился ко мне мой младшенький сынок. Угадайте, про что ребёнок спрашивал! 
Ответ: В школе делали прививку и ребёнок решил раз делали манту, то прививка называется мантА. 

Начинаем поздравлять учителей

  • 30.09.16, 09:54
День Учителя отмечается в первое воскресенье октября, но учителя знают podmig , что всё самое интересное происходит накануне в пятницу. Именно в пятницу родительский комитет дарит цветышампанскоебукетконверт и именно в пятницу (конечно же после уроков stop ) учителя организовывают маленькое культурное застолье. Поэтому всех этих святых людей angel  хочу поздравить именно сегодня.

Ну и вместо открытки подборка из дневников моего старшего сына с 6-го по 9-й класс. Наша классная руководительница оказалась творческой натурой и поэтому часто в дневнике появлялись записи в виде стихов.

Встигаємо все і все з космічною швидкістю

Почує все і зверне гори,
Тут прізвище й характер спорять

Жуть! Ніякої реакції на зауваження.

Натхнення-це велика штука. 
Невисловлене-чиста мука.

Мороз по шкірі пробігає,
Про все кричить-бо все він знає!

Тут язичок талант гальмує...
Хоч інтелект завжди працює.

Син надивився "інтеренетів".
Та "зажигає" в туалеті.

Сніг тече-криша їде!
Аще придивіться зверху, там є каяття: Сьогодні я стидота прийшов у джинсах! prostite

А тут емоції б'ють... і не тільки у мого синочка lol

А тут він малював на уроці те, що в голову прийшло... уявляю prey prey prey

Наш хлопчик крутиться як в милі.
Навчаться-вже немає сили.



Может кто-то подумает, что я воспитала монстра. Но эта "балакуча хвеська" ещё и умудрялась довольно неплохо учиться.


Учителя! Простите нас и наших детей! prey
С праздником! Терпения, мудрости и крепких нервов!




Твою мать, Людмила!

  • 29.09.16, 12:11
Бывает ведь такое, что  в жизни тебе встречаются Людмилы и они все... ну вот совсем-совсем все-все-все, без исключения, очень замечательные девчонки. Ну как тут не верить в магию имени! Людмилы, Людочки, Милы, с праздником! 
А теперь песТня!!! 

МН17

  • 28.09.16, 10:55
Сьогодні будуть результати по МН17. Цікаво засцуть чи ні? Я про те, що у Нідерландів не вистачить духу виступити проти Путіна і напишуть, що бабахнули з ДНР, але Україна не закрила простір і тому російський БУК не втримався і вистрілив.
Просто голосуємо. Цікаво, що вийде. Залишилось трішки...
 
"У середу, 28 вересня, на міжнародній прес-конференції міжнародна спільна слідча група оголосить попередні результати розслідування у кримінальному провадженні авіакатастрофи літака «Боїнг», яка трапилася 17 липня 2014 року. Результати роботи міжнародної спільної слідчої групи, до якої входять представники п’яти країн - Нідерландів, Австралії, Малайзії, Бельгії та України - буде оголошено близько 14.00 за київським часом", - йдеться у повідомленні.

P.S. Я думаю, що засцуть

41%, 14 голосів

9%, 3 голоси

6%, 2 голоси

44%, 15 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Мені 16-ти минало...

  • 27.09.16, 15:39
Читала ось це http://blog.i.ua/user/390015/1964485/#p7 і згадала про своє
Колись давно-давно було мені 16 років і ось одного разу моя найкраща подруга вмовила поїхати до неї в село. В селі йшло до армії її навсежиття кохання. Щоб зрозуміти чому сталася з нами ця пригода, я приблизно намалюю наш маршрут. Отже, автобусом ми приїхали до районного центру Сокиряни. Далі, щоб добратися до українського села Гвіздівці, необхідно було пішки перейти через молдавське село Клокушна, бо воно апендиксом втулилося на українську територію. На проводи до армії ми збиралися дуже ретельно, бо передбачався цілий ритуал, як дівчина буде давати обіцянку чекати та лити сльози. А щоб ви розуміли на проводи збиралося люду як на весілля і глядачів мало бути десь 300 душ. 
На дворі були шалені 90-ті...
А тепер представте картину, як з автобуса виходять Аваріядочкамента і Маленькавіра. Не згадаю, як була вдягнена Наташка, але я добре пам'ятаю себе. Джинсовий піджак, юбка максі і замшеві чоботи гармошкою, поверх піджака навколо шиї у мене був намотаний шикарний платок (найшла у бабулі в софці, його вона відклала на смерть, але я забрала собі), у вухах яскраві пластмасові кульчики, а на руках різнокольорові браслети. Окрема тема, то наш причесон. Волосся в обох було довге і густе. Всю ніч ми спали на бігудях, на які були накручені дрібні косички. Потім всю цю саморобну хімію ми збирали в тугий хвіст, але чолку залишали. У Наталі чолка була у вигляді кокону, а моя (висвітлена і налакована) жила своїм життям і при поривах вітру мене трохи зносило назад. Багіні !!!
Ми швидко дочемчекували до кордону, нас без проблем пропустили погранці до Молдови і ми почухали через село. І ось тут саме цікаве! По дорозі ми випадково примкнули до похоронної процесії, бо центральна вулиця одразу виводила нас з села, а їх на цвинтар. Машина з небіжчиком повільно їхала, а позаду йшли родичі і сусіди. Судячи з того, що народ не бився в істериці і вів досить жваві розмови на молдавсько-українській мові, дідок пожив довго на цім світі і відійшов на той плановано і закономірно. За машиною несли кришку чотири парубки, яких, як я здогадуюся, сльозно попросили бо більше не було кому. В той момент, як ці Фет Фрумоси з кришкою порівнялися з нами, вони чомусь забули про дідка і почали нагло з нами загравати. Ми були виховані дівчатка і намагались не звертати уваги на залицяльників, але ті явно не мали наміру здаватися. Ми прибавили в темпі і вже навіть почали бігти і що ви думаєте... хлопці теж прискорилися і разом з кришкою побігли за нами зі словами: "Дівчата, мей куди ви? Давайте знайомитись." Головне, що ніхто не заважав нашому спілкуванню і навпаки ще й підбадьорювали парубків голосними вигуками типу "Лови їх" і "Дівчата, залишайтеся і приходьте на обід". Не кричав тільки дідок у труні. Спасло нас те, що процесія вже мала наміри повертати до кладовища і без кришки ховати ніяк не можна було. Ми знали, що молдавани цікаві люди, але щоб на стільки... 
Отака вийшла весела історія з похоронами.
P.S. Хто не мріяв про спідницю йолочку та про світер BOSS, той не знає що таке мрія. Хто не пив молдавського вина, той не знає смаку вина.

Про дітей і мам

  • 19.09.16, 21:18
Сьогодні я була в броварській дитячій поліклініці, брала дитині допуск до фіз-ри. Прийшла за 1,5 години до прийому і була вже восьма. До того як прийшов лікар, в коридорі вже зібралось приблизно 30 мамаш зі шмаркатими та кашляючими малими. Ну то все фігня. В черзі я зрозуміла, що терпіти не можу чужих дітей і дурних мамаш. 
Поки дійшла черга до нас, я пару разів подумки скоїла жорстоке вбивство однієї бабусі і страшенне побиття її онука. Хлопчик не те що неврівноважений, він у свої 5 років скажений і небезпечний для суспільства. Я довго спостерігала, як онук відпрацьовує прийоми боксу на власній бабці, а та придурошна радіє його сильним і влучним ударам. Потім той засранець почав чиплятися до менших дітей, довів парочку до плачу і нарешті вибрав останню жертву. Жертва сиділа біля вікна і тихенько грался в планшеті. Хлопчик нікому не заважав, сидів як мишка і не звертав уваги на головного героя, але це явно тому не подобалося. Скажений вилупок підійшов до хлопчика і вдарив його по голові кулаком, але той почесав репу та продовжив грати. Тоді агресор підійшов і вдарив сильніше. Я кожного разу робила зауваження так, щоб чула і бабулєнція, але реакції нуль. Мама жертви якраз відійшла, а всі мамаші сиділи і спостерігали. Так само мовчки спостерігала бабка.  Тоді я вирішила вияснити причини нападів.
- Чому ж ти пристаєш до хлопчика, він же тебе не трогає?- запитала я.
- Він мене дратує!- нервово відповів малий чортило і пішов вже втретє лупити невинну жертву.
Тоді я встала, підійшла до дебошира і голосно кажу, щоб чула бабка:
- А тепер стій на місці. Я буду тебе бити по голові.
- За що?
- Бо ти мене дратуєш!!!
Бабка мовчки забрала онука і відійшла в сторону. Більше той не заважав.
Ще один маніпулятор майже весь час просидів у мами на руках. Хлопчику на вигляд було років 4-5 і тримати на руках такого опецька мамі було дуже важко. Як тільки бідолашна намагалася поставити його на землю, той падав на підлогу і починав битися в істериці. Мамі ставало незручно від крику власного чада і вона знову і знову піднімала його на руки. Тут я не влазила, сама привчила - сама страждай.
Третя мамаша, коли заносила крісло-переноску, не розрахувала, що з подвійних дверей відкрита тільки одна і з розгону влупила переноскою в зачинену половину. Малючок-грудничок чудом не випав з крісла.
Я вже мовчу про розмови сучасних мам, всі ділові і розумні. Знають як поставити на місце і вихователя, і лікаря, і власного чоловіка. Я просто в шоці! А може я вже нудна і стара? wakeup Можете вірити, а можете ні, але не можу згадати жодної істерики своїх дітей. Ніколи я не чула плачу ні в магазині іграшок, ні шантажу з паданням на підлогу. Боже, як я люблю своїх двох янголів... правда один з них вже бородатий smile .

P.S. Поки сиділа в черзі, захворіла. Може десь поплутала букви, то ви не звертайте уваги, бо капають шмарки і сльозяться очі. Можна без камів, просто голосуйте. Все. Пішла у ліжко.

73%, 11 голосів

0%, 0 голосів

20%, 3 голоси

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.