...
- 24.03.08, 16:25
На вихідні прокинувся прибиральний настрій - розібрала шафу, повикидало барахло, поприбирала в квартирі... Спробувала почати прибирати у бабусі в кімнаті - треба було знайти деякі документи і взагалі розібратись де шо лежить...на тумбочки мене вистачило - далі - рука не піднімається...а ще страшенно злилась сама на себе за думки про те, що я поміняю в квартирі коли буду сама...бо вчора ще була якась надія що все-таки зроблять операцію, що щось вийде...
А сьодні - новенький, ще пахнучий фарбою будинок хоспісу...зручна палата, турботливий персонал...от тіки нема вже надії...вперше за весь час не витримала і розревілась в лікарні, проте не надовго - тре було брати себе в руки і заспокоюватись - сльози не поможуть нікому...Дядько починає задавати ніби кощунственні проте насправді вже насущні питання - чи казала у що вдягти і де поховати...саме цікаве хвилин через десять після цієї розмови бабуся (яка її ніяк не чула) в безпамятстві дає вказівки...Поки бігала купити те що медсестри просили бабуся отямилась і зажадала пояснень де вона і чому її сюди перевели...на щастя можна було з"їхати на те що тут кращі умови...
Чесно, мене зара лякає мій спокій, бо я насправді ніби закам"яніла - іноді з"являється відчуття що то все відбувається не зі мною, що я в іншому вимірі...чи просто сплю...і хочеться ущипнути себе і прокинутись...а ще починаєш надзвичайно цінувати кожну секунду життя, свого і близьких, бо воно виявляється таке швидкоплинне...
Коментарі
Гість: Kilim
124.03.08, 16:30
чесно, никогда не знала, что сказать в такие минуты, ну не научилась я переносить такие испытания жизни достойно..
поэтому - силы тебе, силы духа. все будет хорошо.
tanjuwa
224.03.08, 16:50Відповідь на 1 від Гість: Kilim
А я навіть не знаю що значить в таких випадках "достойно"...
Не плакати - нереально, ридати днями - також нема сенсу...просто мовчки робиш те що від тебе залежить і намагаєшся не закопатися повністю у горе...а ще вчишся якщо не посміхатись то хоча б спокійно і впевнено розказувати і думати про майбутнє....
А ще приходить розуміння того що "добре" поняття відносне...можливо іноді справді людині краще закінчити свій шлях і не мучитись від хвороби...
Гість: Kilim
324.03.08, 17:05Відповідь на 2 від tanjuwa
да, тут ты права. мы, человеки, таким образом пытаемся утешить самих себя, что так легче переносить боль утраты, когда думаешь, что близкого человека уже ничего не могло спасти и так ему лучше. это нормально.
добро?..хм..что одному добро - другому может быть зло. тут действительно все относительно. крепись.
Гість: sambor
424.03.08, 18:53
Танюшка, мабуть це - як на війні. Коли робиш необхідне і можливе в цій ситуації майже на автопілоті, бо якщо хоч на мить дати собі "втопитися" в усвідомленні всієї тяжкості і трагічності ситуації - то ступор, параліч.
Горе має додавати сили, а не відбирати. У всякому разі - МОБІЛІЗУВАТИ СИЛИ І ВОЛЮ. Для того, щоби можна було якщо й не усунути його, то пережити. Життя - це постійна круговерть народжень і смертей. Між якими - яскрава чи бліда (саме це від нас залежить) мить життя.
Треба битися насмерть за кожну секунду цієї миті - свою і інших. Щоби вона не була блідою. Сили Тобі, Танюш.
Я на Е-мейл Тобі вчора відписав дещо. Правда не так вже й багато, бо вчора взнав про смерть одної близької мені людини, їздив прощатися...
tanjuwa
525.03.08, 15:16Відповідь на 4 від Гість: sambor
Дякую
Листа бачила, якраз ця інформація і була потрібна
Гість: sambor
625.03.08, 16:45Відповідь на 5 від tanjuwa
Танюш, мабуть цей рік для багатьох може стати високосним по максимуму. Вчора в мене такі проблеми (не по роботі) вималювалися - що впору про грогги згадувати (я не про те, про що попередній раз писав). Так що Гена і Ти - не одні з проблемами. "А 1+1..." Тільки злості чомусь додалося і якоїсь сухої затятості. Здаватися не маю ні найменшого права, бо за мене (+ дружина) ніхто біди не усуне. А це надовго і тяжко. Але це - мої особисті клопоти. Я тільки про те, що мабуть не встигну я (та й не до того...) далі про кредити розбиратися, Ти вибач, Сонечко (можна я, як Гена?)
tanjuwa
725.03.08, 16:51Відповідь на 6 від Гість: sambor
Разом нас багато, нас не подалати....
Тримайся, всі прорвемся, нікуди не дінемся
Якось воно буде, бо ще так ніколи не було, щоб воно якось да не було...(с)
tanjuwa
825.03.08, 16:52Відповідь на 6 від Гість: sambor
P.S. Можна
...мене чомусь дуже багато хто так називає...
идиётец
925.03.08, 19:01
головне - підтримувати регулярний графік всерачок. Щоб бути - завжди у графіку та мати змогу завжди його зламати
Mamay_
1026.03.08, 10:44