Бабушки...

Бабушки, бабушки, бабушки-старушки

Бабушки, бабушки - ушки на макушке

Бабушки, бабушки мы вас уважаем

Только как вас понять мы увы не знаем

  - Ты сегодня с утра свободна?

 - Не совсем, мне в 13 надо на пару выезжать

 - Тогда я приеду - я оладей напекла

 - Ба, лучше не надо, уже 11, ты не успеешь, а мне ровно в час выходить

 - Я уже одета и выезжаю, до встречи

Пів на першу, перша - звісно нікого нема, я починаю потроху нервуватись - я і так постійно спізнююсь через пробки, а мені вже по статусу спізнюватись не личить...В 13.20, коли мені вже на першу півпару сенсу нема їхати по суті - дзвінок в двері

 - Почему у тебя такое лицо недовольное, ты не рада меня видеть?

 - Рада, но я просила тебя не приезжать сегодня, я уже опоздала и у меня нету времени даже поговорить

 - Как всегда! Я стараюсь для тебя, а ты меня упрекаешь! Все, ноги моей больше у тебя не будет!

.....

І от така ситуація з різними варіаціями повторюється кожні 2-3 місяці...Я страшенно люблю бабусю, тим більше що вона в мене лишилась одна, і я з задоволенням випила би чаю і посиділа з нею в будь-який інший день, тіки їй тре було приїхати саме сьогодні, не зважаючі на моє прохання. У результаті - спорчений настрій у обох....ми за тиждень десь помиримся звісно, от тіки нашо було сваритися? Я би чудово обійшлася без оладків отриманих такою ціною і у бабусі нерви були б ціліші...