www.zarvanycia.cc.ua Життя святої великомучениці Варвари

www.zarvanycia.cc.ua Життя святої великомучениці Варвари

17 грудня вся повнота Христової Церкви святкує день пам'ятї святої великомученицї  Варвари. Подаємо Вашій увазі шлях досягнення святості цієї Невісти Христової - її святе життя.

За часів царювання римського імператора Максиміана жив на сході, в місті Іліополі знатний і багатий чоловік, еллін за походженням, на ім'я Діоскор. Була в нього дочка Варвара, котру беріг він "як зіницю ока", тим більше, вона була його єдиною дитиною. Дівчина вражала своєю красотою і не було в тому краї нікого, красивішого від неї. Боячись, щоб вона не припала до вподоби людям, нижчим за походженням (їх вважав недостойними одружитися зі своєю дочкою) Діоскор побудував башту, де для Варвари впорядкували розкішні палати; її оточували виховательки, котрі заміняли покійну матір, і багато рабинь.

З вікон башти Варвара насолоджувалась прекрасним краєвидом мальовничої місцевості. Вона не могла намилуватись красотою неба, пишнотою лісів, загадковістю гір. Проміння сонця і світло місяця, численні зорі породжували в її свідомості різні запитання. "Хто сотворив всю оцю красоту?", - питала вона своїх наставниць. "Все це створили наші боги", - чула вона у відповідь.

Які це боги? - запитувала Варвара.

Ті боги, яких шанує твій батько, і тримає їх у своєму домі, - золоті, срібні, дерев'яні. Вони створили все, що ти бачиш, і твій батько поклоняється їм.

Але не вірила цим словам розумна дівчина і так міркувала: боги, котрих шанує батько, зроблені людськими руками. Як же ці боги можуть створити небесний простір і всю земну красоту?

Так роздумуючи, все частіше пригляда¬лась вона до природи і намагалась в самого творіння випитати відповідь на своє за¬ питання: хто все створив. І ось одного разу її святу допитливість осяяла благодать небесна, очам її розуму відкрилось бачення єдиного і неосяжного Бога, Котрий премудро сотворив небо і землю. Власним розумом дійшла вона до такого міркування: - може бути тільки один такий Бог, Котрий створив небо і утвердив основи землі, просвітив всю землю сонячним світлом, прикрасив її різними рослинами. Один тільки може бути такий Бог, Котрий все влаштував і над усім промишляє. Так отроковиця Варвара через творіння пізнала Творця і сповнились на ній слова пророка Давида: "навчався зі всіх діл Твоїх, Господи, в творіннях рук Твоїх повчався". В такому розумінні Творця запалав в її серці вогонь Божественної любові і прагнення знайти когось, хто б розповів про таїнства святої віри і наставив на шлях спасіння (адже батько її Діоскор строго-настрого не дозволяв нікому приближатися до доньки, за винятком рабинь).

Але сам Дух Святий не видимо повчав рабу Божу Варвару і відкривав їй корисні для душі істини. І жила отроковиця в башті, як одинокий птах, помишляючи про возвишене, і не прив'язувалось серце її до земного, не любила вона ні золота, ні дорогоцінного каміння, що так приваблювало її ровесників. І про заміжжя ніколи не думала, але пройнята любов'ю до Бога , всією душею заглиблювалась тільки в помисли про Нього.

Коли настав їй час виходити заміж, то багато юнаків, що чули про невимовну красу дівчини, просили у Діоскора руки його дочки. Одного разу зайшов Діоскор в башту Варвари і почав говорити їй про заміжжя, про різних прекрасних женихів, котрі бажають її руки. Але вона противилась волі батька, оскільки дорожила дівством своїм як найдорогоціннішим скарбом. Довго батько вмовляв доньку покоритися його волі, а вона наполегливо стояла на своєму. Якщо ти не припиниш примушувати мене до заміжжя, то скоро ти перестанеш називати себе батьком, бо я позбавлю себе життя і ти втратиш єдину доньку.

Почувши таке, Діоскор ужахнувся і пішов від своєї доньки, не наважуючись більше про це з нею говорити. Незадовго спланував далеку подорож, надіючись, що Варвара скучатиме і після зустрічі на радощах погодиться виконати його волю. Від'їжджаючи, Діоскор розпорядився, щоб в його саду побудували красиву баню з двома вікнами на південь, а рабиням наказав, щоби ті дозволяли донці виходити на прогулянку. Він надіявся, що зустрічаючись з подругами, які радо виходять заміж, донька його сама задумається про це. Коли Діоскор поїхав в далеку країну, то Варвара, прогулюючись, познайомилась з християнками, які розповіли їй про Ісуса Христа. Вона дуже зраділа і намагалась дізнатись про Нього якнайбільше. Так Варвара почула про Божество Христа, про Його втілення, народження від Пречистої Діви, добровільні страждання і смерть, воскресіння і майбутню участь людства. Вислухавши це, свята діва загорілась бажанням охреститись.

На той час випадково в цю місцевість прибув пресвітер під виглядом купця. Взнавши про нього, Варвара запросила його до себе, він просвітив її тайнами віри і охрестив. Варвара посвятила своє життя Богові, постійно проводила дні і ночі в молитві. В цей час в саду будувалась баня, за розпорядженням батька перед від'їздом. Одного разу пішла Варвара подивитись на будову і побачивши два вікна, попросила зробити й третє мовляв, буде світліше в приміщені (насправді захотіла вона, щоби ці три вікна були символом Пресвятої Тройці). Працівники спочатку не хотіли робити наперекір волі Діоскора, але пізніше Варвара їх вмовила, пообіцявши перед батьком взяти всю вину на себе.

Поблизу цієї бані було джерело, оточене мармуровою огорожею. Ось, одного разу, свята прогулювалась повз це джерело і намалювала на огорожі знак хреста. Накреслене рукою чистої діви залишилось на огорожі, немов би викарбуване залізом, поряд також залишився слід Варвари, з якого забило джерело, котре стало цілющим для всіх, хто з вірою приходив до нього. Все це збереглося неушкодженим до часів святого Симеона Метафараста, котрий Іоанну Дамаскіну описав страждання святої Варвари і говорив наступне: "навіть до цього дня існує те джерело, котре лікує хвороби христолюбивих людей, так, що якби хтось захотів прирівняти його до хвиль Йорданських, чи до Овечої купальні, чи до Силоамського джерела, то не погрішив би проти правди, оскільки і в тому джерелі діє сила Христова, котра чинить багато чудес."

Прогулюючись одного разу по кімнаті свого батька, свята побачила на почесному місці ідола і ужахнулась від того, як сильно заблуджуються ідолослужителі. Вона плюнула на ідола і сказала: нехай будуть подібні до вас всі, хто вам служить і просить допомоги у вас, бездушних... і сказавши це, повернулась до своєї кімнати в башті, щоб продовжити молитву.

Незабаром повернувся батько. Коли він після подорожі оглядав маєтності, то помітив, що в новозбудованій бані замість двох вікон, як він хотів, зробили три. Почав лаяти робітників, вони ж сказали, що попросила зробити це його дочка. Діоскор прикликав Варвару, щоб вияснити, для чого вона це попросила. Свята сказала, що краще три аніж два. Ти, батьку, наказав зробити два вікна в ознаменування двох світил - сонця і місяця - щоби вони освічували баню, я ж попросила зробити третє вікно щоб зобразити Троїчне Світло, оскільки існує три вікна неприступного, невимовного, незаходимого і немеркнучого світла, яким просвічується кожна людина, що приходить на світ. Діоскор ще не розумів, про що говорить його донька, а тому відвів її в сторону, до огорожі, на якій був намальований хрест (щоправда, Діоскор його ще не помітив) і запитав: як може світло з трьох вікон просвічувати всяку людину? Свята ж відповідала йому: послухай, батьку і зрозумій, про що я говорю. Три іпостасі в Тройці єдиного Бога, Котрий живе в світлі неприступному, просвічують і оживляють всяке творіння Отець, Син і Дух Святий. Тому і попросила я влаштувати три вікна, щоб таким чином про¬ славити Пресвяту Трійцю.

Потім показала Варвара і зображення хреста на мармуровій огорожі і сказала: ось я зобразила знамення Сина Божого, Котрий прийшов спасти світ, втілився від Духа святого і Пречистої Діви Марії і добровільно постраждав на такому ж хресті, як зображе¬ ний, адже він може відганяти бісівські сили.

Вислухавши це і багато іншого про тайни християнської віри, жорстокосердний батько сильно розлютився. Він схопив меча і хотів відрубати дочці голову, але та почала втікати. Діоскор побіг навздогін, і вже мало не впіймав своєї дитини, бо на її шляху була велика скеля. Свята звернулась зі щирою молитвою до Бога, бо тільки в Ньому бачила свій порятунок. І сталось чудо, скеля розступилась і Варвара змога заховатись (подібно до Фекли, яка втікаючи від безстидних людей заховалась в такий спосіб). Діоскор же за всяку ціну хотів знайти дочку і тому пішов вздовж гори. Він помітив двох пастухів, що пасли свою отару, а ті бачили святу, що побігла на гору і сховалась в печері. Підійшовши, Діоскор запитав, чи не бачили вони дівчини. Один сказав, що не бачив, а інший мовчки вказав місце схову. Другого пастуха в той же час спіткала кара Божа: він перетворився на кам'яного стовпа, а отара його на саранчу... Знайшовши доньку свою в печері, батько вивів її і почав сильно бити. Він топтав ЇЇ ногами, тягнув по землі за волосся додому, де закрив в темній кімнаті, поставив на двері печать і морив голодом. Сам пішов до правителя того краю Мартіана і став розказувати, що дочка його відреклася від богів, стала вірити в "розп'ятого" і просив допомоги, аби повернути доньку до батьківської віри, а також додав: "я відрікаюсь від неї, бо вона зреклась моїх богів, якщо вона знову не навернеться і не поклониться їм разом зі мною, то вона не буде мені донькою, а я не буду її батьком. Ти ж, правителю, маючи в ладу, муч її, скільки є в твоїй власті".

Правитель, побачивши дивну красоту дівчини і вроду неземного походження, він став вмовляти її, щоб не цуралася древніх батьківських законів і не противилась батьківській волі, адже від батька отримає вона спадок. Розумна дівчина розкрила перед ним всі недоліки і мерзенність рукотворних божків, сповідувала і прославляла Ісуса Христа, говорячи, що відрікається всякої суєти мирської, шукаючи тільки небесних втіх.

Ігемон продовжував переконувати її, щоб не безчестила роду свого і не губила цвіту юності своєї. Нарешті, сказав він їй: - будь же сама милосердною до себе, прекрасна дівчино. Погодься принести разом з нами жертви богам, бо коли ти не вчиниш так, то я буду змушений віддати твоє прекрасне тіло катуванням.

Свята ж діва відповідала йому: - я постійно приношу хвалу і жертву моєму Богові і хочу стати жертвою Йому, тому що Він один є Богом істинним, Котрий сотворив небо і землю, і все, що в них; твої ж боги бездушні та нікчемні, вони нічого не І створили, а самі створені руками людськими, як говорив пророк: "ідоли язичницькі - срібло і золото, діло рук людських... Господь є Творцем неба". Вислухавши такі слова Варвари, розгнівався правитель і одразу наказав її оголити. І коли повстала вона нагою перед взором всіх, хто безсоромно дивився на її дівственне тіло, то було це для неї гірше всяких ран. Після цього за наказом мучителя святу били воловими жилами впродовж кількох годин, так що вся земля навкруги була залита її кров'ю... Тоді стали гострими черепками і жорсткою волосяною тканиною розтирати її рани, щоб збільшити страждання. Однак, ніщо не могло похитнути твердої віри отроковиці, оскільки віра її була заснована на наріжному камені - Господі Ісусі Христі, заради Котрого їй було солодко терпіти найважчі муки. Далі ігемон наказав відвести діву до в'язниці, поки він не придумає інших катувань.

Важко зранена, ледь жива кинута була Варвара в темницю і там зі слізьми молилась возлюбленому своєму Жениху Христу, щоб Той не покинув ЇЇ у важкі години страждань, молилась до Нього словами псалмоспівця Давида: "не залиш мене, Господи Боже мій! Не відступи від мене, прийди на допомогу мені!" І ось опівночі, під час її молитви засяяло в темниці яскраве світло. І жах та радість відчула свята в своєму серці, коли побачила Нетлінного Жениха, що наближався до неї... постав перед нею в славі Сам Цар слави, Господь і сказав: - дерзай, невісто Моя, і не бійся нічого, Я з тобою; полегшуючи страждання твої, Я приготував тобі нагороду за них в небесному чертозі, щоби скоро ти насолодилась вічними благами у Царстві Моєму.

Слухаючи такі слова Христа Господа, серце Варвари, як ріка, розливалось любов'ю до Нього. Ісус зцілив всі її рани, так що не залишилось навіть сліду від них на всьому її тілі. І відчула себе свята Варвара в темниці як на небесах, загорілась ангельською любов'ю до Бога, славословила Його всім серцем і устами і дякувала, що відвідав ЇЇ в стражданнях.

Жила в тій місцевості одна віруюча жінка на ім'я Юліанія, котра, після того, як Варвару схопили, постійно спостерігала за святою, була присутня при її стражданнях. Коли ж Христос зцілив мученицю від її ран, то Юліанія сама вирішила прийняти вінець мучеництва і почала до цього готовитись, вона молила Господа, щоб їй було послане терпіння в муках. І на наступний день, коли Варвару повели знову на суд і тортури, то Юліанія послідувала за нею.

...Коли Варвара повстала перед ігемоном, повністю здорова, без жодного сліду від ран і сяяла ще більшою красотою, то всі оточуючі були вражені від побаченого. І сказав їй тоді ігемон: - ти бачиш, як піклуються про тебе наші боги! Це вони тебе зцілили, будь же їм вдячною за це, поклонись і зверши жертвоприношення. Свята ж відповідала йому: - як ти можеш говорити, правителю, що боги твої мене зцілили, коли вони самі сліпі, німі і бездиханні; вони не можуть ні сліпим дати прозріння, ні німим мову; не можуть зціляти хворих, воскрешати померлих, хіба могли вони мене зцілити? Як же я буду їм поклонятись? Мене зцілив Господь і Бог мій Ісус Христос, Котрий лікує всякі хвороби і повертає життя мертвим. Йому одному я поклоняюся і себе в жертву приношу; Йому, Кого ти не можеш бачити своїм осліпленим розумом, оскільки недостойний Його.

Ці слова святої сильно розлютили правителя; він приказав повісити святу на дереві і стругати її тіло залізом, а ребра обпалювати запаленими свічками і били молотом по голові. Але мужньо переносила Варвара всі ці муки, бо підкріпляла її Божа сила.

Поміж народом, що за всім цим спостерігав стояла вищезгадана Юліанія і гірко плакала, бачачи, які жорстокі муки терпить молода дівчина. Вона не могла спокійно на це дивитися і, возвисивши голос серед народу, стала докоряти правителю за звірські знущання над отроковицею, а також сама хулила язичницьких ідолів. Коли ж її схопили і запитали, якої вона віри, то Юліанія назвала себе християнкою. Тоді правитель повелів піддати її таким же катуванням, як і святу Варвару, її повісили разом з Варварою і також стругали тіло залізом. А свята Великомучениця Варвара, звівши очі свої до неба, возносила молитву Богові: - Боже, Ти бачиш серця людські і знаєш, що прагну я заповіді Твої виконувати, всю себе я віддала всесильній десниці Твоїй. Ти ж, Господи, не покинь мене і милостивим оком Твоїм зглянься на мене і на рабу Твою Юліанію, що разом зі мною страждає, обох нас підкріпи і утверди для звершення нашого подвигу, бо хоч і бадьорий наш дух, та тіло немічне. І на таку молитву святої Господь невидимо відзивався, подаючи допомогу мученицям в їх терпіннях.

Після того мучитель звелів обом дівчатам відрізати груди, і у ще більших стражданнях свята знову звернулась з молитвою до Лікаря і Цілителя: - не відверни лиця Твого від нас, Христе, і Духа Твого Святого не віднімай від нас; воздай нам, Господи, радістю спасіння і Духом Владичним утверди нас в любові Твоїй!..

Пізніше тиран розпорядився відвести святу Юліанію в темницю, а Варвару наказав водити по місту для ще більшого посоромлення. Свята діва Варвара, покриваючись стидом, як єдиною своєю одежею, звернулась до возлюбленого Жениха свого Христа Господа, взиваючи до Нього: - Ти, що одягаєш небо хмарами і землю наповняєш, о Царю, зроби невидимою мою наготу і прикрий тіло моє перед очима нечестивими, щоб до кінця не посміялись вони над рабою Твоєю. І тоді Господь Бог, котрий зі всіма своїми ангелами взирав з висоти на подвиг мучениці, послав Свого Ангела, щоби той покрив світлосяйною одежею її наготу. І не могли тоді більше нечестивці бачити її, і була повернена мучениця мучителеві. Після неї і святу Юліанію водили по місту нагою. Нарешті, мучитель, побачивши, що ніщо не може заставити святих поклонитися ідолам, засудив їх обох на усічення мечем.

Батько ж святої Варвари, кам'яносердий Діоскор, дійшов до такої бісівської жорстокості, що не тільки не шкодував своєї доньки, а й сам захотів бути її катом. Тримаючи в одній руці меча, а іншою схопивши святу, він поволік свою дитину на місце покарання, що знаходилось на одній з гір поза містом. Другий воїн повів туди Юліанію. І коли вони йшли, то свята Варвара молилася до Бога: - Безначальний Господи, що простягнув небо як покров над землею, і землю на водах заснував, Ти освічуєш сонячним світлом і добрих і злих, проливаєш дощ на праведних і грішних, почуй мене, що молюся до Тебе, почуй, о Царю, і даруй благодать Твою всякій людині, котра згадуватиме мене і мої страждання. Хай не приблизить ся до неї ніяка хвороба несподівана: Ти ж знаєш, Господи, що ми плоть і кров і творіння пречистих рук Твоїх... І ось, коли молилась вона, то почувся голос з небес, який кликав Варвару і Юліанію в небесні оселі і обіцяв виконати це прохання...

І йшли на смерть обидві мучениці, Варвара і Юліанія з радістю великою, бажаючи швидше звільнитись від тіла і вознестись до Господа. Прийшовши до призначеного міста, агниця Варвара схилила голову свою під меч і була усічена рукою немилосердного батька, так що і в цьому випадку збулося Писання "І батько віддасть на смерть дитя своє".

А святу Юліанію умертвив мечем інший воїн, так що і вона до кінця звершила свій подвиг, і душі їх прийняв Господь в небесні Свої оселі. На Діоскора ж і правителя Мартіана прийшла раптово Божа кара. Блискавка вразила одного в той час, як той спускався з гори, а іншого - коли сидів в домі своєму і спалила їх настільки, що навіть праху не залишилось...

В тому місті жив один благочестивий чоловік на ім'я Галентіан, котрий, взявши тіла святих мучениць, похоронив їх зі всіма почестями і побудував над ними церкву, в якій стало відбуватись багато чудес і зцілень за молитвами святих, благодаттю Отця, і Сина, і Святого Духа, Єдиного в Тройці Бога, Йому ж слава на віки віків. Амінь.

Святі Варвара і Юстинія постраждали біля 306 року. В IV чи в VI столітті (достеменно невідомо) мощі святої великомучениці Варвари були перенесені в Константинополь, де на її честь побудовано храм імператором Левом Мудрим (886-912). В 1108 році святі мощі перевезено з Царгороду до Києва грецькою царівною Варварою, дочкою Олексія Комніна, котра вийшла заміж за Київського князя Святополка II (Михаїла) Ізяславовича, правнука святого князя Володимира, і покладені були в Золотоверхому Михайлівському монастирі, заснованому Святополком. Здавна по всій Русі шанувалась свята великомучениця Варвари і багато було збудовано храмів на її честь.

"Розуму твоєму, мудра діво, дивуючись, взиваємо: - оспівує Церква святу великомученицю, - Радуйся, блаженна, бо ти вигнана з дому земного правди ради; радуйся, багата в Бога, позбавлена батьківських багатств Христа ради. Радуйся, бо твоє зубожіння є Царством Небесним; радуйся, бо наготовані тобі вічні скарби. Радуйся, словесна агнице, бо від злого вовка-мучителя ти до Доброго Пастиря Христа прибігла; радуйся, бо в двір праведних овець Його, що праворуч, увійшла ти. Радуйся, незлобива голубко, що від земного ворона під покров Небесного Орла втекла ти; радуйся, бо під покровом крил Його ти спокій свій знайшла. Радуйся, Небесного Отця дочко чесна, бо земним батьком ти з безчестям на смерть гонима була; радуйся, бо від безсмертного Господа слави життя вічне зі славою прийняла ти. Радуйся, бо і за наше життя вічне ти ходатаїцею є; радуйся, щира за нас до Бога молитвенице.

Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна."

Християнські свідчення про Єдиного Господа нашого:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/_xlrMsvTqjw