Зарваниця

Зарваниця

Галицьке Поділля. Переможене пагорбами, та річкою Стрипою заспокоєне, розташоване селище Зарваниця. Воно знаходиться на відстані 18 кілометрів від міста Підгайці, 22 км від міста Бучач і 40 кілометрів від міста Теребовля. Серед пахучих гаїв і лісів всюди розкинулася квітуча подільська земля. Сюди щороку приходить і приїжджає дуже багато паломників, щоб зустрітися зі Славою Божою, яка проявилася у образі Пресвятої Богородиці, і завжди дає людям своє благословення і підтримку.

Повної досконалої історії того місця ніхто нам не зможе передати, тому що минуло відтоді багато часу, але є доведені дані, що під пору археологічних розкопок там знайшли залишки стародавньої цивілізації. І поселення там було ще під пору трипільської культури (приблизно 3000 років до Різдва Христового), а також часів скіфської культури (приблизно 700 років перед Різдвом Христовим). Сучасне селище веде свій рахунок приблизно з часів монголо-татарської навали. Перекази про початок села подають нам два різних варіанти, один з яких істинно може існувати, але вони обидва заслуговують нашої уваги. Подаю вам на обговорення спочатку один а потім інший варіант.

- Було це дуже давно. З невідомих нам причин подорожували цими територіями два сербські ченці. Так зайшли вони на ту територію, де зараз розташоване селище Зарваниця. Сподобалося їм місце біля джерела і вирішили вони тут вселитися. Побудували малесенький будиночок, який потім став першим монастирем, і біля джерела - маленький собор Пресвятій Трійці. З часом кругом цього монастиря почали створюватися будівлі і поселятися інші люди і так тихо повстало селище. А тому, що ченці в монастирі були сербами, то і все село назвали "Сербаниця", а з часом вислів перетворився на "Зарваниця".

Інший варіант можливо трохи більше правдоподібний.

- У 1240 році монголо-татарська війна на російські землі, ... зруйноване місто Київ. Спалено Десятинну соборів і багато інших святинь і монастирів. Хто залишився живий згодом після пожеж то був або вбитим, або забраним в рабство. Одиницям уцілілих людей вдалося різними способами врятуватися. Одним з таких врятованих був інок, за походженням галичанин, він втік до галицької землі, в напрямку Теребовлі, знаючи, що та околиця має певні угоди із Золотою Ордою і завойовники їх ніяк не чіпають. По дорозі він покалічив собі ноги і незначно накульгуючи, виснажений зупинився в лісі над річкою Стрипою. Далі йти не було сил. Голодний інок впав на землю і деяку пору пролежав. Після відпочивши, встав, підійшов до річки, напився води й умив свої рани. Вийшов на берег, клякнув, склав руки в молитві, підняв очі до неба і почав молитися до Пресвятої Богородиці. У молитві він просив Божу Матір допомогти зруйнованій країні, знедоленому народу, і щоб його самого охоронила від злих людей і вказала вірний шлях у житті, отак, як вона вказувала всім побожним людям дорогу до Ісуса Христа. Після молитви служитель Божий ліг на траву і заснув.

У ніч ченцеві приснився дивний сон.

- Нібито спустилася з небес Богоматір в оточенні ангелів і підійшла до нього. Він упав перед нею на коліна і підняв руки вгору. Вона подала йому в руки омофор і на ньому піднесла ченця трохи в повітря.

Вранці, прокинувшись, чернець задумався над таким дивним сном, озирнувся і почав милуватися навколишньою природою. Вона була чудовою, чомусь ввечері він цього не бачив, і на душі стало якось легко і приємно. Ранковий сріблястий туман стелився долиною і грав на сонці різнокольоровими фарбами. А посередь долини розливався якийсь надприродний блиск. Монах, перемагаючи біль, піднявся і пішов туди звідки виходило світло. Підійшовши ближче, він побачив над джерелом образ Пресвятої Богородиці. Промені сонця, які на нього падали, відбивалися у воді і нібито розливалися по всій долині. Неведомо звідки цей образ там узявся, але інок зрозумів, що сон, який йому в ніч приснився, має відношення до нього. Він клякнув перед образом і почав щиросердно молитися і після обмивати свої рани водою. Дивно, але ті всі рани і виразки, які ще незадовго так йому дошкуляли, кудись зникли, інок відчув несподіваний приплив свіжих сил.

Таким чином служитель Господній зрозумів, що йому не потрібно йти в місто Теребовлю, а потрібно залишитися на цьому місці, бо тут створилося диво його зцілення і тут він зобов'язаний послужити Богородиці. Недалеко звідти була печера, яку він прилаштував під келію і там розмістив чудотворний образ. З часом монах побудував біля джерела маленьку Каплицю і образ Пресвятої Богородиці помістив туди.

А те місце де ченця зарвав (місцевий діалект від слова - запорука, зморив) сон, назвали Зарваницею. Народ дізнався про чудесне зцілення монаха і сталв вдаватися до бога і шукати розради у своїх проблемах там де чудодійна ікона Пресвятої Богородиці та там де чудодійне джерело.

В одному з описаних переказів про чудодійність Зарваницького образу є свідчення про зцілення брата короля Данила Галицького - Василька, князя Теребовлянського.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/72/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/eWzTmH38B3Y