Святитель Афанасій Великий, Олександрійський

Святитель Афанасій Великий, Олександрійський

Праведний Афанасій народився в Олександрії; матір його, схоже Ганні, яка привела сина свого Самуїла в храм Господній(1 Цар 1, 28 ), так само привела його до св. Олександра, патріарха Олександрійського, і віддала до собору на церковну служба Богу. І він став близько храму вести своє буття, старанно виконуючи заповіді Божі.

У 319 р. патріарх висвятив його на диякона Олександрійської Церкви. Вже в цю  годину святитель Афанасій став писати твори . Грядущий святитель бачив, що немає у новоприбулих в Церкву Христову ревнощів, немає у них істинного благочестя, багато з них шукали слави заради себе, марнослів'я, пустослів'я і всі язичницькі звичаї, які були раніше у них, переносили в християнське буття. Об'явився деякий Арій, що зневажив Христа, за ніщо мав Матір Божу і обурював народ, навчаючи народність домагатися честі, слави, проникати і в Церкву, досягати священства і навіть архиерейства. І багато його слухали і ставали послідовниками цієї єресі - аріанами. І ця віра так поширилася що мало не захлеснула всю Церкву - велика була лайка. У 325 р. святитель Афанасій був на Нікейскому Соборі, де виступав проти Арія.

У 326 р. по смерті патріарха Олександра святитель Афанасій був обраний на олександрійську кафедру. Єпископом Афанасій об'їжджав церкви, багато виступав, боровся проти аріан, писав, викривав їх, і повстали проти нього всі несправжні християни і стали на нього наговорювати. У той час царював Костянтин Великий(306-337 рр..), Він вважався покровителем Церкви Христової. Він непогано розумів військову стратегію, дипломатію, державні справи, але справ церковних і проповіді Євангелія не знав, бо коливався посеред аріанством і Православ'ям.

Користуючись добротою і простотою імператора, єретики оточили весь його двір, проникли в усі посади і стали наговорювати єресі і неправди і заподіювати розколи. Вони звинувачували архієпископа Афанасія, що він погана людина, що він не слухається царя, стягує податки окремо від царської казни і здійснює нехороші справи, що він і чарівник, і злочинець, і розпусник. Імператор бачив великий розбрат, ворожнечу, намагався спасти світ, але бували такі часи, що могла відкритися війна, тоді він пропонував святителю Афанасію на час віддалитися куди-небудь. І більшу частину свого довгого правління святитель провів у вигнанні, і тоді нерідко він користувався підтримкою ченців, був у дружбі з обома батьками чернецтва - святими преподобними Антонієм і Пахомієм.

Особливо старалися єретики і злі люди звинуватити святого Афанасія в тому, що він не слухає наказів імператора, не звертає уваги на його приписи, не беручи Арія в церковне спілкування, що він чаклун і чародій, самі будучи явними чарівниками, і що шляхом якої-то мертвої руки, ніби належала клірику Арсенію, творить чарівництво Імператор наказав вести розслідування. Арсеній був кліриком, читцем, зробивши якусь провину, він довго переховувався, а коли говірка про це стала поширюватися всюди, то у нього проявилося почуття правди, справедливості, тому що невинний був святитель Христовий Афанасій, та й сам Арсеній абсолютно не постраждав, не йому відрубали руку, іншої людини десь знайшли судді - лиходії, хоча багато з них були єпископи. Співчуваючи про свого батька і благодійника і уболіваючи серцем про те, що правда беззаконно перемагається брехнею, він таємно прийшов до самого Опанасу припадаючи до його чесних ніг. Блаженний Афанасій, радіючи прибуттю Арсенія, повелів йому до суду нікому не показуватися.

Тим часом злісна ненависть противників Афанасія так зросла, що до однієї брехні вони доклали ще нову: підкупили одну безсоромну жінку ввести наклеп на святителя Афанасія, що він скоїв з нею гріх. Коли почався суд, судді сіли на своїх місцях і наклепники постали, була введена і ця жінка. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи в житті не бачила, і навіть не знала, який він з вигляду. Всі слухали в подиві. А вона й не хотіла знати благочестя євангельського, радіючи, що багато грошей їй дали. У той час друг Опанаса пресвітер Тимофій, стоячи з ним за дверима і все чуючи, обурився духом і, несподівано увійшовши всередину судилища, з поспішністю став перед очима тієї обмовниці як ніби він був сам Опанас; він сміливо звернувся до неї: «Я Чи зробив над тобою вночі насильство, як ти кажеш?» І вона ще з більшою безсоромністю, возопила до суддів "Цей, цей чоловік мій розбещувач і зловмисник проти моєї чистоти; він...» Судді розсміялися, побачивши мерзенність, розіграну комедію і прогнали її. Але протиборчі сторони св. Афанасія, хоч і засоромилися, але не заспокоїлися і стали звинувачувати його у вбивстві Арсенія, показуючи якусь страшну на вигляд мертву руку. Святий Афанасій терпляче слухав їх і мовчав, після запитав: «Чи є серед вас, хто добре знав Арсенія? Хто з вас може підтвердити чи дійсно це його рука?» І піднялися більшість неправедних суддів, підскочили і стали схвалювати, що істинно це рука Арсенія. І в той час, коли вони показали своє брудне серце і лукавство своє, святитель відсунув фіранку, за якою стояв Арсеній, вивів його перед зборами і запитав: «А це хто стоїть перед вами? Ви сказали, що Арсенія немає в живих, це його рука». І всі прийшли в жах. «Ось, мужі, і Арсеній ! - Оголосив святитель Афанасій. - От і руки його, які зовсім не були відсічені ! Покажіть же і ви свого Арсенія, якщо такого маєте, і говоріть, кому належить відсічена рука, яка засуджує вас самих, бо зробили цей злочин». Але судії продовжували проводити суд, виснажуючи всі свої наклепи. І святитель Афанасій, не виносячи чиненої несправедливості, вголос засвідчив всьому собору: «Згасла правда, попрана істина, загинув суд, зникло у суддів законне розслідування і обережний розгляд справ! Невже законно, щоб бажаючий виправдатися містився в кайданах, а суд і всі справи були би доручені наклепникам і ворогам, і щоб самі наклепники судили того, на кого обмовляють?» Імператором святитель був виправданий і посланий на свою Олександрійську кафедру.

Коли помер Костянтин Великий і престолом заволодів його другий син Констанцій, то весь двір імператорський перейшов на сторону аріан. Вони стали гнати християн православних, єпископів засилати, ставити на престоли нечестивих людей, підступних, розпусників, єретиків, які Ісуса Христа не прзнавали за Бога. І довелося святителю Афанасію бігти в Рим, де три роки перебував.

Після Господь розсудив все судом Своїм: покарав Арія і єретиків, і нечестивий цар загинув. Після нього два роки царював Юліан Відступник, за ним вступив Іовініан благочестивий, потім Валент, який, хоча й багато зла творив Церкві, але, злякавшись заколоту олександрійців, дозволив святителю Афанасію повернутися і безбоязно управляти Олександрійською Церквою. І описується в житії святителя Афанасія, що останнім часом свого життя він жив у мирі і спокої, спочив у Господі 2 травня 373 р. у віці 76 років.

46 років святитель Афанасій був єпископом міста Олександрії і багато разів виганяли з кафедри і повертався назад, тому що аріани, які називають себе християнами, віруючі в Євангеліє, шукали, придумували провину, щоб засудити і зрадити смерті святителя. А Господь, сповіщаючи Євангеліє, не проповідував вбивати ворогів своїх; ці ж лиходії удавано прийняли хрещення, християнство і вірували без благочестя.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/27/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/6NzKRdtbh4M