Непохитний свідок Правди.

Непохитний свідок Правди.

Преподобний Никита Сповідник (день пам’яті — 16 квітня за н. ст.)

Ревний захисник іконошанування преподобний Никита Сповідник народився у Кесарії Віфінській у другій половині VIII ст. Уже в юному віці святий став прислуговувати при храмі і перебував у послуху в самітника на ім’я Стефан. З його благословення Никита прийняв чернечий постриг у Мідікійському монастирі, що славився суворістю уставу. Через сім років праведник прийняв сан священства. Настоятель обителі, преподобний Никифор, обтяжений старечими роками, уже не міг керувати обителлю і благословив Никиту допомагати йому в цьому. Після смерті Никифора братія одностайно обрала Никиту своїм новим настоятелем.

Господь удостоїв Свого угодника даром чудотворення. Так, за молитвою преподобного глухонімий юнак почав говорити; до божевільного повернувся розум; отримали зцілення дві біснуваті жінки.
Під час правління імператора Лева Вірменина почалася нова хвиля гонінь на шанувальників святих ікон. Святого патріарха Никифора було позбавлено престолу, а на його місце обрано єретика на ім’я Феодот. Православних єпископів також виганяли з місць їхнього служіння. Потім імператор вирішив залучити до іконоборчої єресі настоятелів монастирів. Серед викликаних до Константинополя ви­явився і преподобний Никита. Святий твердо сповідав перед імператором православну віру і був заарештований. Його приклад наслідували інші ігумени монастирів. Мужньо проходячи всі випробування, праведник знаходив у собі сили підтримувати твердість духу і в інших ув’язнених.
Бачачи непохитність сповідників, імператор і лжепатріарх Феодот вирішили вдатися до хитрощів. В’язням запропонували свободу у шануванні святих ікон, якщо ті причастяться у лжепатріарха Феодота. На благання інших сповідників, Никита пішов у храм, де спеціально були виставлені святі ікони. Там він разом з іншими в’язнями причастився, проте, повернувшись у монастир, ви­явив, що нічого не змінилося. Тоді Никита розкаявся у своєму вчинку, повернувся у Константинополь і почав безбоязно викривати іконоборчу єресь. Спроби імператора переконати преподобного ні до чого не привели. Шість років, до смерті Лева Вірменина, Никита провів в ув’язненні. За цей час, переносячи голод і скорботи, Божий угодник звершив чимало чудес. Так, за молитвами преподобного двох бранців Фрігійського царя було відпущено на свободу, ще троє подорожуючих, яких поминав праведник у своїх молитвах, врятувалися після корабельної аварії.
Під час правління імператора Михаїла преподобний Никита відійшов до Господа. Його тіло було поховане на місці його подвигів — у Мідікійському монастирі. Згодом Господь прославив Свого угодника зціленнями від його святих мощей.