Роздуми над євангельським уривком Хрестопоклінної неділі.

Роздуми над євангельським уривком Хрестопоклінної неділі.

І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами. Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності. Мр. 8.34-9.1
Слова, які сказані Христом у цьому уривку, адресовані людям, які багато кілометрів пройшли за Христом гарячою палестинською землею багато років тому. Напевно, споглядаючи на велику юрбу людей, Христос думав про те, чому люди йдуть за Ним. Мойсей, коли виводив з Єгипту вибраний народ, вказав євреям мету їхнього призначення – Обіцяну Землю, де вони будуть не рабами, а господарами. А Христос у своєму зверненні до всіх і нас з вами, вказує нам також на Обіцяну Землю, яле якої ніхто і ніколи не знайде на картах чи атласах світу. Бог Ягве Старого Завіту через Мойсея на горі Синай дав вибраному народу свої умови осягнення поставленої цілі. А тут сам Бог, без посередників являє свої нові умови для тих, хто готовий йти за Ним.
Сьогодні нам, сучасним християнам, дуже хочеться піти за Христом, але з однією умовою: залишити свого хреста і не зрікатися себе самого. Все навколо кричить словами реклами, фільмів, біг-бордів: «Живи на повну!», «Адже ви цього варті», «Візьми життя за роги», «Не тормози, снікерсни»… А тут заклик чогось зрікатися, а ще й самого себе! Ніде і ніхто в ніякій рекламі не пропонує чогось зрікатися, щоб осягнути щастя. І взагалі слово «зрікатися» майже повністю вийшло із нашого лексикону. Чи може голос Христа, який перекрикує світ бути сьогодні почутим? І так і ні. Все залежить від нашого з вами рішення. Почути той голос це лише пів-справи. Піти за Тим, який стався «ганьбою для юдеїв», означає розділити з Ним Його дорогу, а на це готові далеко не всі. Тому християн є далеко не мільярд з хвостиком по цілому світі, а в десятки, сотні разів менше тих, що справді пішли за Христом, що не соромляться Його у повсякденному житті перед цим «родом перелюбним і грішним».

В цьому конкретному уривку Святого Письма слово «душа» можна сміливо замінити словом «життя». Спасти своє життя в розумінні світу, означає дуже просту річ – його влаштувати, у нашому звичному розумінні. Натомість, Христос пропонує задля нього зробити те, що для більшості з нас є неприйнятним, а саме погубити своє життя задля Нього та Його науки. Зрозуміло, що і тут знайдеться не так багато охрещених, готових відповісти позитивно на таку пропозицію Спасителя, а точніше дбати за своє спасіння. Будьмо відверті, що сьогодні спасіння свого життя чи, як є в тексті, душі, не стоїть на першому, другому чи навіть десятому місці на порядку денному сучасної людини. Там є потреби зовсім іншого характеру, більш приземленого. Але аргумент, який подає нам Христос, ми сміливо можемо назвати «залізним». Йдеться про те, що ми нічого не можемо протиставити такому твердженню: коли йдеться про цінність життя, яке в будь-який момент може Господь може у нас забрати, ніхто не може протиставити нічого. І серед нас є ті, які пішли за Христом. Вони не зазнають смерті, бо не мають страху перед нею. Могутність Царства Божого, його сила, полягає не в кількості чи могутності ангелів чи іншій потузі, але в правді. Господь є Всемогутнім, а все інше, що хтось на землі вважає потугою, є смішним і минущим. Тому чинімо божу волю, йдімо за Тим, хто справді могутній, навіть якщо виглядатимемо смішними чи наївними в очах сильних світу цього. Адже життя тут і життя Там – два різних життя. І різниця між ними – вічність.

Блог о. Олега Кобеля