Святий Полікарп зі Смирни

Святий Полікарп зі Смирни

          Серед мучеників ранньої Церкви св. Полікарп, єпископ Смирни,  вирізняється і запам’ятовується кількома моментами. По-перше, описання його мучеництва є першим відомим на сьогодні записом такого роду, першим історичним документом. По-друге, саме св. Полікарпові належить кілька прекрасно сформульованих фраз, які стали основою для багатьох подальших розбудов віри. Він визначив суть праведності як «любити те, що любить Господь наш Ісус Христос». Він сказав, що Бог – це «єдиний суддя, який любить своїх підсудних».

          Згідно зі св. Іринеєм, Полікарп був учнем св. Апостола Йоана, і той поставив його єпископом у Смирні (сьогодні – Ізмір). Він зустрічався зі св. Ігнатієм Антіохійським, який потім надіслав Полікарпові та його спільноті листа, називаючи єпископа «добрим пастирем, незламним у вірі, атлетом Христа». Про доброту пастиря свідчить запис мучеництва, де згадується, як вірні прощалися з єпископом, плачучи на його грудях. Про мужність же свідчать слова самого св. Полікарпа.

          То був 156 рік. Єпископ Смирни повернувся з Рима, де обговорював із Папою Анікетом дату святкування Пасхи, яка тоді ще не була однозначно встановлена. Проконсул (місцевий правитель) Стацій Кондрат зажадав від Полікарпа проклясти Христа. Справа діялася на арені, під час язичницьких свят, натовп чекав розваг. «Вісімдесят шість років служу Йому, і Він не зробив мені нічого поганого, – відповів св. Полікарп. – Як же я можу проклясти свого Царя і Спасителя?» Вогнище, на якому св. Полікарпа збиралися спалити живцем, не хотіло горіти. На погрози святий відповів проконсулові: «Вогнем погрожуєш, що палає мить і швидко згасне, бо не знаєш вогню суду, який настане, і кари вічної». Тоді мученика вбито кинджалом.

          В іконографії зображується в єпископському вбранні або з пальмовою гілкою мученика в руці. Пам’ять 7 березня.