Священомученик Климент, єпископ Анкирський та мученик

Священомученик Климент, єпископ Анкирський та мученик

Священномученик Климент народився в Галатійському місті Анкирі в 258 році від батька язичника і матері християнки. В дитинстві втратив батька, а в дванадцять років матір, яка передбачила йому мученицьку смерть за віру в Христа. Жінка, яка усиновила його, Софія, виховувала його в християнській вірі. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи можливості їх прогодувати, і Софія забирала нещасних до себе, годувала і одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він вчив дітей і готував їх до прийняття святого Хрещення. Багато хто з них згодом мученицьки помер за віру в Христа.

За чеснотне життя святий Климент був поставлений читцем, а потім висвячений в диякони, у вісімнадцять років отримав сан пресвітера, а в двадцятирічному віці був рукопокладений в єпископа Анкирського.

Незабаром спалахнуло гоніння імператора Діоклетіана (284-305) на християн. Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого Климента до поклоніння язичницьким богам, але єпископ твердо сповідував віру Христову і мужньо перетерпів всі муки. Його вішали на дереві, різали тіло гострим залізом так, що видно було кістки, жорстоко били палицями і камінням, вертіли на колесі і палили на вогні. Господь зберігав Свого страждальника і зціляв його понівечене тіло. Тоді Дометіан послав святого до Риму до імператора Діоклетіана з донесенням про те, що єпископ Климент був жорстоко мучений, але залишився нескорений. Діоклетіан, побачивши мученика абсолютно здоровим, не повірив донесенню і віддав його на ще жорстокіші тортури, а потім відправив до темниці.

Багато хто з язичників, бачивши мужність святого і чудесне його зцілення від ран, увірували в Христа. До святого Климента в темницю сходилися люди для повчань, зцілень і Хрещення, так що темниця перетворилася на храм. Багато з них через доноси були страчені імператором. Діоклетіан, вражений дивовижним терпінням святого Климента, відіслав його в Никомідію до свого співправителя Максиміана.

По дорозі, на кораблі, до святого приєднався його учень Агафангел, який уникнув страти з іншими християнами і бажав постраждати і померти за Христа разом з єпископом Климентом.

Імператор Максиміан віддав святого Климента і Агафангела правителю Агриппину, який віддав їх на нелюдські катування, що навіть в язичниках, які споглядали це все, спалахнуло співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів.

Отримавши свободу, святі зцілювали жителів міста покладанням рук, хрестили і наставляли людей, які приходили до них. Знову заарештовані за наказом Максиміана, вони були відправлені на батьківщину в місто Анкир, де правитель Анкирський Куріній знову віддав їх на муки, а потім відіслав в місто Амісію до намісника Дометія, який відрізнявся особливою жорстокістю.

В Амісії святі мученики були кинуті в кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкодженими. З них здирали шкіру, били залізними палицями, клали на розжарені залізні ліжка і поливали сіркою. Святим все це не шкодило, і вони були відправлені до Тарсу для нових мук. По дорозі в пустелі святому Клименту, за його молитвою, було дано одкровення, що він ще 28 років страждатиме за Ім'я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були поміщені в темницю.

Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем. Святого Климента звільнили з темниці анкирські християни і відвезли в печерний храм. Там, після звершення Літургії, святий сповістив віруючим швидке закінчення гонінь і свою близьку смерть. Святий мученик справді незабаром був вбитий воїнами міста, які увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви (+бл. 312).

http://vk.com/zarvanycia?z=video174147137_167439267%2Ffc03774f9a7aaac5d2