Мученики Акепсим єпископ, Йосиф пресвітер и Аіфал диякон

Мученики Акепсим єпископ, Йосиф пресвітер и Аіфал диякон

 Святі, пам’ять яких святкує 16 листопада Православна Церква, подвигом мучеництва відповіли на це запитання – адже ніщо не змогло відлучити їх від любові Божої у Христі Іісусі. Досить незвичайним є те, що були вони персами. Їхнє життя випало на 4 століття, а саме – на епоху кривавих переслідувань персидських християн від царя Сапора. Святий Акепсим був єпископом в персидському місті Неассон, і хоча користувався любов’ю оточуючих, ніщо – ані сиві волосся 80-літнього старця, ані повага з боку суспільства – не захистили його від царевої люті. Жрець-вогнепоклонник Ардах не зміг примусити єпископа до зречення. Тоді, після жорстокого побиття, його разом ще з двома персами-священнослужителями – пресвітером Йосифом та дияконом Аїфалом було вкинуто до в’язниці. Вбити швидко – надто просто – розміркували кати. На три роки розтягнулися муки страждальців. Здавалося, не лише люди, а й сама смерть забула про них – аж ось до місцевого храму вогню прибув Сапор. Роки не згасили царевої ненависті, і він згадав про мучеників, зажадавши побачити врешті їхнє зречення. Страждальців, вкритих кривавими ранами, привели до царя. Але скалічені тілесно, вони виявилися духовно сильнішими від тирана. Єпископові Акепсиму відсікли голову, а священика Йосифа і диякона Аїфала було на смерть побито камінням, але ніщо – навіть найжахливіші спалахи людської жорстокості і ненависті – так і не змогли відлучити їх від Того, хто в земному житті був його сенсом, а в Небесному – прийняв їхні чисті душі в Свої руки – від Господа, Бога і Спаса нашого, Іісуса Христа.