Святий Теодот

Святий Теодот жив в Анкарі (Галатія, Мала Азія) та був за професією торговцем зерна. Він похоронив тіла мучениць, яких кинули у море, за що потерпів ту саму долю в 304 р. за правління Діоклетіана.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/52/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/XytJgPkXb9Q

Праведний апостол від 70-ти Андроник і свята Юнія.

Праведний апостол від 70-ти Андроник і його помічниця в апостольських працях праведниця Юнія були родичами апостола Павла. Вони багато потрудилися, проповідуючи Святе Євангеліє язичникам, про що згадує апостол Павло в Посланні до Римлян: «Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і в'язнів зі мною, що прославилися серед Апостолів і перші мене увірували в Христа» (Рим. 16, 7). Праведний Андронік був висвячений в єпископа Паннонії, але проповідь його і святої Юніі поширилася і в інші країни, далеко за межі його єпархії. Працями святих Андроніка і Юніі затверджувалася Церква Христова, язичники зверталися до Богопізнання, багато язичницьких капищ припинили своє існування, замість них виникали християнські храми. З проповідей на честь цих святих відомо, що вони мученицьки постраждали за Ім'я Христове.

У V столітті, при імператорах Аркадії і Гонорії, їхні святі мощі були знайдені в передмісті Константинополя спільно з мощами інших мучеників «іже во Евгеніевих» (пам'ять 22 лютого).

Благочестивому клірику Миколі Калліграду було одкровення про те, що серед цих 17 мучеників знаходяться також мощі святого апостола Андроніка. Після на цьому місці було збудовано величний храм.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/51/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/_2998boADWA

Жанна Д'Арк народилася у Франції 6 січня 1412. Ще в підлітковому віці дівчинка почала стверджувати, що вона чує голоси святих: Катерини, Маргарити та Михайла Архангела. Вони їй ніби сказали, що власне ця дівчинка, заручившись підтримкою спадкоємця престолу Карла, колись допоможе ввести мир у Франції.

Вся Франція чекала свого рятівника, який зміг би позбавити народ від впливу англійців. Юна пастушка Д'Арк, озброївшись мечем, домоглася зустрічі з Карлом, як того хотіли голоси. Дівчина переконала спадкоємця, що зможе забезпечити йому перемогу в боротьбі з суперниками. І військо рушило за Жанною Д'Арк. Як і обіцяла дівчина, перемога була не за горами. Карл був коронований, а саму Жанну охрестили Орлеанською дівою Жанною Д'Арк.

Вислів:
«Страх небезпечний тим, що не залишає місця для краси і мети»
- Жанна Д'Арк.

Але Карл зрадив своїй рятівниці. Він реально відмовився від підтримки її війська, тому воно зазнало поразки. Саму Д'Арк полонили Бургундці. Щоб розправитися з сильною суперницею, її звинуватили в чаклунстві. У результаті проти Жанни Д'Арк висловилися не тільки судді, а й церква, правителі якої попросту боялися унікального дару дівчини.

Засуджена до смерті Жанна Д'Арк була публічно спалена в 19-річному віці. Це скоєно 30 травня 1431 на Руанскій площі біля ринку. У 1455 Жанна була виправдана посмертно.

Вислів:
«Хто ти, що тобі дано бачити різницю між добром і злом? Ти Бог?»
- Жанна Д'Арк.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/50/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/tCv_RLGGAr8

прп. Теодора Освященного, учня св. Пахомія

Святий Теодор Освященний походив з єгипетської Тебаїди Горішньої. Ще юнаком пішов до монастиря у пустелі Табенна, де його з радістю прийняв св. Пахомій. Коли Теодорові виповнилося 30 років, його було висвячено на священика і призначено настоятелем монастирів у Табенні. Якось св. Пахомій захворів, і Теодор погодився стати його наступником. Тоді св. Пахомій вирішив вилікувати свого улюбленого учня від гордості, звільнивши його від обов'язків наставника. Наступником св. Пахомія став побожний монах Орсиній, який невдовзі, у час коли первісна ревність у монастирях почала занепадати, призначив Теодора своїм помічником. Теодор був наділений Божим даром передбачення подій і творення чудес. Уснув на Великдень 368 року.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/49/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/NiuLDu_FgJc

Вознесіння Господнє

Як свідчить Священне Писання, протягом 40 днів після свого воскресіння Господь бог Ісус з'являвся своїм учням, а на сороковий день вознісся на небо з Оливної гори просто у них на очах(Деян 1, 9-11). Він пішов на небо з того ж самого місця, де починалося Його спокутну страждання.

У світі існує чимало сект, в тому числі езотеричного напрямку, груп «таємних знань» та інші. Суєтні уми часто схильні покриву таємничості. У той час як суть справжньої Таємниці - у тому, що її не потрібно приховувати, тому що від її повного викладу вона все одно не перестає бути таємницею. Те, що можна знати про Вознесіння Господнє, не вимагає від християн проходити якісь ритуали, обряди посвячення, не має ступенів посвяти. Вся таємниця Вознесіння, як вона була показана апостолам, викладена в кількох коротких пропозиціях Діянь. Воскреслий Господь з учнями, говорив з ними, потім знявся вгору, і хмара Його сховала від людських поглядів. Все. Він повернувся в Дім Отця, залишивши своїм послідовникам не тільки обітницю «йду напоготовіти вам місце», а й конкретну ілюстрацію, що смерть не є кінцем усього, а в небо можна просто знятися.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/48/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/vk1cL65612M

Святий Пахомій Великий.

Святий Пахомій, є стовпом пустинництва і засновником чернечого гуртожитку в Єгипті. Народився святий Пахомій в III столітті в Тиваїді (Верхній Єгипет) від батьків язичників і здобув хорошу світську освіту. З юності він мав задатки доброї вдачі, був поміркований і розважливий. Коли Пахомію виповнилося 20 років, він був покликаний у війська імператора Константина. Праведний рівноапостольний цар Констанин. Новобранців розмістили в будівлі міської темниці під охороною варти. Місцеві християни прийшли з запасами їжі, годували воїнів і старанно їм служили. Коли молода людина дізналася, що ці люди так чинять заради свого Бога, виконуючи Його заповідь про любов до ближніх, це сильно запало в його чисту душу. Пахомій дав обіцянку зробитися християнином. Повернувшись з війська після перемоги, Пахомій прийняв святе Хрещення, оселився у відокремленому селищі Сенеш і зараз же став вести суворе подвижницьке життя. Відчувши потреба в духовному керівнику, він звернувся до Фиваїдського пустельника Паламона, був прийнятий старцем з любов'ю і став старанно проходити чернечі подвиги за прикладом свого наставника.

Один раз, після 10 років пустинного життя, святий Пахомій, йдучи по пустелі, зупинився біля руїн селища Тавеннісі і почув Голос, який наказав йому побудувати на цьому місці монастир. Пахомій розповів про це старцю Паламону, і обидва прийнявши почуті слова за вказівку Божу, вирушили в Тавенніс і почали будувати невелике чернече житло. Праведний старець Паламон благословив початок заснування обителі і передбачив майбутню її славу. Незадовго преподобний Паламон відійшов до Господа. Тоді святому Пахомію з'явився Ангел Божий в образі схимника і вручив йому статут чернечого життя. Скоро до преподобного прийшов його старший брат Іван та оселився разом з ним.

Святий Пахомій терпів багато спокус і нападів від ворога роду людського, але всі спокуси святий Пахомій відважно відбивав молитвою до Бога і терпінням.

Помаленьку до преподобного Пахомія стали стікатися учні. Усіх їх вражало ревність наставника, який встигав виконувати всі монастирські роботи: обробляв сад, розмовляв з прихожанами, що просили настанови, і служив хворим. Святий Пахомій ввів статут спільного житія, встановивши рівномірність для всіх в їжі та одязі. Ченці обителі мали працювати в призначених ним послухах на загальну користь обителі. У числі послухів було переписування книг. Ченці не повинні були мати власних грошей або приймати що-небудь від своїх родичів. Святий вважав, що слухняність, яка виконується з ретельністю, вище посту і молитви, і вимагав від ченців точного дотримання статуту, суворо караючи порушників.

Раз до преподобного Пахомія прийшла його сестра Марія, яка давно хотіла побачити брата. Але строгий монах відмовив їй у побаченні і через воротаря передав їй благословення вступити на шлях чернечого життя, обіцяючи в цьому свою допомогу. Марія заплакала, але вчинила згідно з вказівкою брата. Тавенніскі ченці збудували для неї житло на протилежному березі Нілу. До Марії стали сходитися інокині, і незадовго створилася жіноча обитель з суворим статутом, який був переданий преподобним Пахомієм.

Кількість ченців монастиря швидко зростала, що викликало необхідність побудови ще 7-м монастирів поблизу. Кількість ченців доходило до 7000, і всі вони знаходилися під керівництвом преподобного Пахомія, який відвідував усі монастирі і керував ними. У той же час святий Пахомій залишався глибоко смиренним ченцем, який завжди готовий був коритися і приймати зауваження від кожного брата.

Суворий і строгий до себе, святий Пахомій мав велике співчуття і поблажливість до недостатньо зрілих духовно ченців. Один із ченців прагнув до подвигу мучеництва, але святий відвертав його від цих прагнень і наставляв безмовно виконувати чернечий послух, приборкуючи в собі гордість і привчаючись до смирення. Однак інок не послухався наставника і пішов з обителі, після чого зазнав нападу розбійників, які під страхом смерті змусили його принести жертву язичницьким богам. У повному відчаї інок повернувся в обитель. Преподобний велів йому посилено молитися вдень і вночі, дотримуватися суворого посту і жити в повному мовчанні. Чернець вчинив згідно з повчанням преподобного, і це врятувало його душу від відчаю.

Святий вчив всіляко побоюватися осуду інших і сам боявся навіть у думках засудити будь-кого.

З особливою любов'ю ставився святий Пахомій до хворих ченцям. Він відвідував їх, підбадьорював сумуючих, переконував дякувати Господу і покладати надію на Його святу волю. Хворим він послаблював піст, якщо це було необхідно для їхнього одужання. Колись  в відсутність преподобного, кухар не готував ченцям вареної їжі, посилаючись на те, що братія любить постити. Замість свого послуху він сплів 500 рогож, але святий не схвалив його вчинку; і в покарання за непослух велів спалити всі виготовлені кухарем рогожі.

Святий Пахомій завжди повчав ченців мати надію тільки на допомогу і милість Божу. В обителі якось недостало пшениці. Цілу ніч праведний провів у молитві, а вранці привезли від начальника міста велику кількість хліба для монастиря, не взявши нічого на сплату. Господь бог сподобив преподобного Пахомія дару чудотворення і зцілення хворіб.

Йому були відкриті Господом наступні долі чернецтва. Праведний знав, що останні ченці не будуть мати таких ревнощів до подвигів, як перші, будуть ходити як у темряві, не маючи досвідчених керівників. Простягшись на землі, святий Пахомій гірко плакав, волаючи до Господа і просячи милості до них. У відповідь він почув Голос: "Пахомій, пам'ятай про милосердя Боже. Про останні ченців знай, що й вони отримають нагороду, бо їм доведеться страждати від тяжкого для інока життя".

Під кінець свого життя святий Пахомій тяжко захворів від колишньої в тих місцях морової хвороби. За ним з синівською любов'ю доглядав його найближчий і улюблений учень святий Феодор (пам'ять 17 травня). Помер преподобний Пахомій близько 348 року у віці 53-х років і був похований на горі біля обителі.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/47/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/w76uiEN460E

Муки святого мученика Ісидора.

14 травня по ст.ст./27 травня за н.ст.
У викладі святителя Димитрія Ростовського.

У першій рік царювання імператора Декія, вийшла постанова царська по всіх областях і країнах імперії римської, який наказував перерахувати воїнів і зібрати їх в армію. Згідно цієї нагоди під'їхали кораблі воєводи Нумерія до острова Хіосу для того, щоб зібрати на цьому місці всіх юнаків, що призначалися до військової служби.

В цю годину на острові Хіосі проживав праведний Ісидор, який походив з міста Олександрії, сильний тілом і бравий духом, за вірою ж християнин. Він проводив буття богоугодне, постійно борючись в пості та добродіяннях; він був чужий суєтних справ і нечистих задоволень світу цього; рівним чином він цурався і нечистих справ еллінських. Цей Ісидор за свою відвагу і хоробрість був записаний в число воїнів і зарахований до полку Нумеріеву.

Незабаром від імператора вийшло нове розпорядження, - змусити всіх християн поклонятися богам римським; тих же, хто ніяк не буде кланятись, повинен буде змушений до мук: особливо наказано було стежити за воїнами; якщо серед них перебував християнин, було наказано змушувати його до поклоніння і приношенню жертв ідолам, відповідно древньому римському звичаю.

В цю годину єдиний сотник, по імені Іулій, підійшовши до воєводи доніс йому, що блаженний Ісидор був християнином. Воєвода негайно ж наказав взяти святого. Коли праведний був представлений перед суд Нумеріана, то він запитав його:

- Яке ім'я твоє?

- Я називаюся Ісідором, - сказав праведний .

Воєвода сказав:

- Се ти не повінуєшься наказові імператора нашого Декія і не хочеш приносити богам жертву?

Праведний Ісидор відповідав на це:

- Хто боги ваші, щоб мені, християнинові, принести їм жертву? Чи не ідоли вони глухі , сліпі і нічого не відчувають?

Воєвода сказав на це:

- О злий і нечестивий обмовнику! Воістину, ти гідний великих мук і страти!

Праведний сказав:

- Істинно, я гідний страждати за ім'я Бога мого; для Його пресвятого імені я згоден узяти всяке зло і саму смерть, щоб Владика мій сподобив мене однієї долі зі святими мучениками, постраждалими за святе ім'я Його раніше мене. Але я вірую і твердо сподіваюся, що всі віруючі в Нього і хто надію на ім'я святе Його, ніколи не помруть, як сказав Сам Господь наш Ісус Христос: «Хто вірує в Мене» (Ів. 6:47 ), «якщо і помре, оживе» (Иоан.11 : 25).

- Принесеш Чи ти, Ісидор, - сказав Нумеріан, - жертву богам, якщо хочеш залишитися живим. чи ні?

Праведний відповідав:

- Коли б ти, та й забив мене, то над душею моєю у тебе немає влади. Тому муч мене, як хочеш, бо я маю Помічником своїм істинного і живого Бога і Господа Ісуса Христа, Який і нині зі мною і по смерті моїй зі мною буде, і я буду з Ним. Я не перестану сповідувати імені Його пресвятого до тих пір, поки в моєму тілі перебуватиме дух життя.

Воєвода сказав :

- Ти навіть один раз принеси жертву, підкоряючись наказу царського, а після дій, як хочеш.

Але праведний відповідав:

- Не думай, грішний, що ти спокусиш мене підступністю своєю. Той, хто єдиний раз зрікався від Христа і Бога свого, чи може зватися Його вірним рабом ? «Невірний в малому і в великому несправедливий» (Лук. 16:10), але я не дозволю собі навіть в думці моїй помислити про що-небудь, неугодне Господу.

Воєвода сказав :

- Я раджу тобі, Ісидор, для твоєї ж користі. Послухай же мене. Якщо ж ти мене не послухаєш, то я віддам тебе лютим мукам, і буду ганяти тебе доти, поки ти не сповідуєш велич богів наших.

Услід потім воєвода наказав своїм воїнам розтягнути святого і бити його чотирьом воїнам без милосердя.

Коли мучителі били святого, то оточив його народ та сказав йому:

- Підкорися,. Ісидор, волі імператора, якщо не бажаєш кінчити життя своє серед мук.

Але праведний відповідав:

- Я підкоряюся волі і наказу Бога мого, Царя небесного, який перебуває завжди. Цього Бога я сповідую і почитаю; я не відречуся від Нього, і не буду відтверджений ним в день суду.

Згодом бив мучитель довгу годину спокушав святого до ідолопоклонства і ласками, і погрозами, але зовсім не мав успіху і лише чув від мученика лайки і докори як собі самому, так і для богів своїх. Нарешті, сповнившись гніву, сказав:

- Я накажу порізати твій язик на частини.

Праведний відповідав:

- Хоч би ти і порізав язик мій, все одно сповідання імені Христового від уст моїх ти не віднімеш.

І відрізаний був язик у святого, за наказом мучителя. Проте святий і по відрізанні язика говорив досить чітко, прославляючи Христа, Бога істинного: воєвода ж від страху впав на землю і став німим. Коли його підняли з землі, то він не міг сказати жодного слова і висловлював свої думки лише маханням руки. Потім, попросивши папір, написав на нім:

- Я наказую усікти мечем Ісидора, за указом царським.

Коли слова ці були прочитані мученику, то він з радістю взивав, кажучи:

- Дякую Тобі, Господи Ісусе Христе за те, що Ти не позбавив мене благодаті Твоєї! Славлю Тебе, Владика мій, моє життя, моє дихання! Славлю Тебе, Господи, сила моя, просвітлення розуму мого! Прославляю Тебе, що дав мені мову, якою я безперестанно славлю Твою велич!

Кат же, взявши мученика, повів його на місце усікновення. Святий Ісидор йшов з радістю і поспішністю, прямуючи як ягня на заклання своє. Потім, подивившись на небо світлим обличчям і радісними очима, святий сказав:

- Владико Святий! Славлю Тебе за те, що Ти по милості Своїй нині приймеш мене в селища Твої і в місця спочинку.

А прийшовши на місце, на якому повинно було здійснитися усікновення голови мученика, святий попросив у ката дозволу помолитися. Потім, помолившись достатній час, схилив під меч чесну голову свою і, таким чином, був усічений за сповідання імені Ісуса Христа, Сина Божого, похилив на хресті пречисту голову Свою за нас грішних.

Після усічення чесне тіло святого мученика було кинуто мучителями без поховання, на поталу псам і звірам. Але один з числа друзів святого, на ім'я Амоній, таємний християнин, взявши тіло святого мученика, викопав могилу разом з іншими вірними братами і поклав чесне тіло Ісидора в землі, як якийсь великий скарб. Цей християнин і сам явив себе наслідувачем доблесного подвигу Ісидора; пливучи по протоці Геллеспонту, він прийняв вінець мученицький. Чесні ж мощі святого Ісидора були взяті згодом із землі некою благочестивою жінкою, на ім'я Міропіея, що прийшли сюди з міста Ефеса; намастивши чесні мощі дорогоцінними мазями і обвивши плащаницею чистою, вона поклала їх на почесному місці. Коли гоніння на християн припинилося, на честь святого мученика Ісидора була споруджена церква, в якій подавалися всілякої зцілення болящим від святих мощей мученика Христового, у славу Христа Бога нашого, прославляємого навіки разом з Отцем, і Сином, і Святим Духом. Амінь.

Управитель великий вселенній ти явився єси, святе, твоїми до Бога молитвами: темже оспівуємо тя днесь, мученику богомудрий, Ісидор преславний.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/46/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/V2TPZoo3yYI

26 травня, Мучениця Гликерія, діва, і з нею Лаодикій, сторож в'язничний (близько 117).

Свята Гликерія мученицьки постраждала за Христову віру в II столітті під час гоніння на християн імператора Антоніна (138 - 161). Вона походила зі знатного роду, батько її Макарій був градоначальником Риму, згодом він переселився у Фракійське місто Троянополь. Свята Гликерія рано втратила батька і матері. Зблизившись з християнами, вона навернулася до щирої віри і щодня відвідувала храм Божий. Правитель Троянополя Савін, отримавши імператорський наказ про примус християн до принесення жертв ідолам, призначив для жителів міста день загального поклоніння ідолу Зевсу. Свята Гликерія твердо вирішила постраждати за Христа і розповіла про свій намір християнам, просила їх молитися про те, щоб Господь послав їй твердість до перенесення страждань. У день свята Зевса свята Гликерія, накреслити на своєму чолі знамення Хреста, з'явилася в капище; свята стала на узвишшя в променях сонця, зняла покривало з голови, показавши всім святий Хрест, написаний на її чолі. Вона палко молилася Богу, щоб Він напоумив язичників і поламав кам'яного ідола Зевса. Раптово почувся грім, статуя Зевса звалилася на підлогу й розбилася на дрібні частини. У люті правитель Савін та жерці наказали народові побити святу Гликерія камінням, але кинуті камені не торкнулися святої. Святу Гликерія їх до в'язниці всадили, куди до неї прийшов християнський священик Філократ і зміцнив мученицю на майбутній їй подвиг. Вранці, коли почалися катування, раптово серед мучителів з'явився Ангел, і всі вони попадали на землю, охоплені жахом. Коли видіння зникло, то за наказом Савіна, що ледь вернув дар мови, святу знову відвели до в'язниці, двері якої міцно замкнули і запечатали особистим перснем правителя, щоб ніхто не зміг до неї проникнути. Впродовж ув'язнення Ангели Божі приносили святій Гликерії їжу й питво. Через багато днів Савін прийшов до в'язниці, і сам зняв печатку. Увійшовши до святої, він був вражений, побачивши її живою і здоровою. Вирушивши у місто Іраклію, Савін наказав вести туди ж і святу Глікерію. З цього міста вийшли їй назустріч іраклійскі християни з єпископом Дометієм на чолі, який перед усіма виголосив молитву Господу про зміцнення святої у мученицькому подвигу. У Іраклії святу Гликерію посадили в розпечену піч за відмову принести жертву ідолам, але вогонь у ній одразу згас. Тоді правитель, у божевільній люті, наказав здерти з голови святої Гликерії шкіру. Потім оголену мученицю кинули до в'язниці на гостре каміння, вона ж безперервно молилася й опівночі до в'язниці з'явився Ангел і зцілив її рани. В'язничний сторож Лаодикій, що прийшов вранці за святою, спочатку її не впізнав, думаючи, що мучениця зникла і хотів себе вбити, боячись покарання, але свята Гликерія зупинила його. Вражений дивом, Лаодикій увірував в істинного Бога і просив молитов святої, щоб і йому постраждати і померти за Христа разом з нею. "Йди за Христом і ти спасешся", - відповіла йому славна мучениця. Лаодикій поклав на себе кайдани, якими була пов'язана свята, і на суді оголосив правителю і всім присутнім про чудесне зцілення святої Гликерії Ангелом і визнав себе християнином. Новий обранець Божий був негайно усічений мечем. Християни, таємно взявши його останки, з честю їх поховали, а свята Гликерія була віддана на поталу звірам. З великою радістю вийшла вона на страту, а випущена на святу левиця смиренно підповзла до неї і, пестячи, лизала їй ноги. Нарешті, свята з молитвою звернулася до Господа, просячи, щоб Він взяв її до Себе. У відповідь вона почула Голос з Неба, що закликав її до Небесного блаженства. У цей час на святу була випущена інша левиця, яка кинулася на мученицю і забила її, але не розтерзала. Єпископ Дометій і іраклійскі християни з честю поховали святу мученицю Глікерію. Вона постраждала за Христа близько 177 року. Святі мощі її прославилися витіканням цілющого миру.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/45/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/_mhp60rFjnQ

отців Епіфанія, єп. Кипрського, і Германа, патр. Царгородського

Святий Епіфаній народився 310 року в Палестині. Прагнучи глибше дослідити Святе Письмо, він вивчив багато мов, часто відвідував різних пустельників, а скоро і сам постригся в ченці. 333 року він був висвячений на священика, а незабаром збудував монастир. Епіфаній мужньо ставав на захист святої віри і засуджував єресі, які руйнували єдність Христової Церкви. 367 року його обрали єпископом міста Саламіни на Кіпрі. 403 року Епіфаній уснув у віці 93 років.

Святитель Герман, Патріарх Константинопільський, народився у Константинополі у VII столітті. Його батько, один з перших сенаторів у Візантії, був убитий за наказом імператора Костянтина Погоната (668 - 685), а хлопчика Германа оскопили і віддали на навчання церковним клірикам, де він ґрунтовно вивчив Святе Письмо. За святість життя Герман був поставлений єпископом у місті Кизику. Святитель Герман твердо став на захист православної віри від єретиків-іконоборців. Згодом він був поставлений Патріархом Константинопільським. Святитель Герман продовжував протистояти іконоборцям, яких очолював імператор-єретик Лев III Ісавр (717 - 741), проте сили були нерівні, і він був вимушений покласти свій омофор у вівтарі на престолі і залишити єпископську катедру. Тоді розгніваний імператор, викритий напередодні патріархом в єресі, послав воїнів, які побили святого і вигнали з патріаршого будинку. Святитель Герман був патріархом 14 років і 5 місяців. Уснув святий Герман 740 року, у віці 95-ти років, і похований у монастирі Хору в Константинополі. Згодом його мощі були перенесені до Франції.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/44/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/nVDdJRaizB8

Шоста неділя Сліпородженого.

В багатьох місцях Святого Письма ми бачимо Ісуса, який абсолютно небайдужий до людського болю, страждання і терпіння. Сьогодні ми бачимо, як Христос оздоровлює сліпого від народження, який сидів край дороги, коли Ісус з учнями проходив мимо. Чоловік цей сидить не просто на узбіччі дороги, він сидить практично на узбіччі життя. Бо життя проходило повз нього. Між ним і повноцінним життям стоїть неподоланий бар’єр сліпоти, темряви, мороку. Людина ця не бачила звичайного для всіх сонячного світла і тим більше не бачила Христа, який є Світлом від Світла, який несе світло у світ і є небайдужий до людського каліцтва.

Святий євангеліст Іван сьогодні дуже детально показує нам шлях прозріння людини, спочатку тілесного, коли Христос відкриває очі сліпому від народження, але, що набагато важливіше, прозріння духовного, коли сліпий, побачивши світ Божий, поступово приходить до пізнання Христа, як Сина Божого і свого Господа.

Христос іде назустріч сліпому, “щоб діла Божі виявились на ньому”. Чуємо, що ні сліпий не згрішив, ні батьки його, але це не значить, що Бог змусив цю людину страждати тільки ради виявлення своєї Могутності. Це значить, що людина може переживати терпіння, страждання, болі, поки не зрозуміє, де її спасіння і хто може її порятувати.

Ісус “зробив грязь із глини і помастив гряззю очі сліпому. І сказав до нього: іди вмийся у Силоамській купелі”. Відбулося щось подібне, як при сотворенні людини: “Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув у нього віддих життя і чоловік став живою істотою”. Отже, Христос фактично не відкриває сліпому очі, а наново їх сотворює, проявляючи себе як Творця усього живого, як Всемогучого Бога.

Прозрівши тілесно, чоловік починає прозрівати духовно. Спочатку він називає Ісуса чоловіком. Потім, коли фарисеї питають його, як він прозрів, називає Ісуса пророком. Нарешті, коли він ще раз зустрічається з Христом, визнає Ісуса як Сина Божого і вірує в нього, як у Господа.

Той колишній неосвічений чоловік, який ніколи у своєму житті не бачив навіть букви закону, але сповнений світлом його Духа, почувши, що законники не бачать і не знають Того, хто відкрив йому очі, розуміє, що вони не знають і самого Бога. Тоді він із здивуванням каже: “Ось воно власне і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він. А він мені очі відкрив... Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпородженому. Був би він не від Бога – нічого не спроможен був би зробити.” Фарисеї бачили чудо на власні очі, мали свідків, говорили із самим оздоровленим. Але не вірили. Чому? Бо вони націлені були не на Бога, а на себе, за свої уявлення, на свії увірування, на свої канони, і закони, а не на закони Божі. Їхнє серце є закрите на добро, ізольоване від людини і від Бога.

Тому проганяючи сліпородженого законники сповняють на собі слова Євангелії: “Справжнє світло було у світі, світ ним виник і світ не впізнав його. Прийшло воно до своїх, а свої його не прийняли.” Але справжня Божа дитина з відкритими очима віри є здатною визнати Христа-Месію. Коли юдеї прогнали оздоровленого, Ісус знаходить його і питає: “Віруєш в Сина Чоловічого?” І той відповідає: “Вірую, Господи! І поклонився йому”. Тобто він не тільки визнає Ісуса Господом, але віддає Йому поклін, почитання як Господеві.

Дорогі у Христі! Воістину незвідані дороги Господні! Бог шукає людину, відкриває їй себе і провадить її до себе різними шляхами. А ще більше, через неміч нашу, проявляє себе у світі, щоби всі побачили, увірували і спаслися.

Сліпороджений є образом кожної людини, яка приходить на світ у стані первородного гріха. Наші прародичі добровільно увійшли в темряву життя без Бога, і тому всі їхні нащадки народжуються без духовного зору, подібно як з часом відмерли очі у кротів, які живуть у темноті. Кожен з нас приходить у цей світ сліпородженим для духовного життя, і хоч кожен має можливість, особливо у наш час свободи Церкви, свободи віровизнання, часто чути про Бога та Його дивні діла, однак, через небажання визнавати свої гріхи, небажання змінювати себе і брати на себе відповідальність перед Богом, сам є нездатний його побачити. Тим справжнім оздоровленням, яке може переживати кожен християнин, є Свята Тайна Покаяння. Тоді кожен, хто з вірою приступає, у Вірі Церкви має можливість у повноті сприймати Боже Світло. А Христос, як справжній лікар душі і серця, безперервно пропонує свою допомогу. Голос Христа через навчання Церкви промовляє до нашої совісті для покаяння і навернення, Ісус заохочує до якнайчастішого прийняття Святих Тайн, бо саме вони є засобами спасіння, Христос нагадує кожному про потребу жити в любові Бога і ближнього, жити в дотриманні Заповідей Божих, Христос нагадує, що ніколи не пізно оздоровитися, тобто встати з неволі гріха. Але вибір відповіді Богові: "так" чи "ні" завжди залишається за людиною. Сліпець послухав Ісуса, пішов, умився і став зрячим, побачив світ і Бога.

Подумаймо сьогодні, перебуваючи у світлі Христового Воскресіння, а які є ми? Ми, маємо щастя бачити світло Боже, але ми, християни, маємо бути і носіями світла Божого. Але чи наші діла є тим світлом, чи наші вчинки є світлом? Сьогодні в Євангелії Христос нам пропонує просвітитися, він хоче, щоб ми бачили! Просвічення має дати нам бачення гріха, має дати віру. Це світло Божої правди має нам дати бачення гріхів, наших вчинків, і має зродити в нас віру не пасивну, а віру, яка дає добрі вчинки і добрі плоди, віру, яка світить навіть у пітьмі. Ми в тайні Хрещення отримали світло, тому маємо не тільки самі зберігати заповіді Господні, але і навчати наших близьких, рідних, а особливо дітей і молодь, даючи їм світло Божого пізнання і розуміння.

Ісус сьогодні говорить: “Поки день, мушу робити діло Того, Хто послав мене”, тобто виконувати волю Божу. Так само й ми не шукаймо винуватців, не шукаймо тих, хто згрішив, але шукаймо насамперед гріх у собі і викорінюймо його. Поспішаймо робити добро. А найвище добро чинимо тоді, коли виконуємо волю Божу.

В архієрейській Літургії єпископ благословить людей словами: “Христе, Світло істинне, що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ.” Єв. Іван говорить: “Світло прийшло у світ, та люди більше полюбили темряву... Кожен бо, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світлі, щоб не виявились діла його, бо вони лукаві. А хто правду чинить, іде до світла, щоб виявилися діла його, бо вони зроблені в Бозі”. Подібно і Ісус каже своїм апостолам: “Ви є світло для світу”. І тим світлом для світу повинен стати кожен християнин. Жити так, як вчить Ісус, жити так, як Богородиця, жити так, як жили святі, щоб “вічного світла з ними сподобитися”. Щоб інші, дивлячись на нас, бачили Ісуса, а ми, дивлячись на людей, бачили Бога і прославляли ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/43/ ,
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/httQURZR8bs