...

Ти торкаєшся мого тіла, ніжно і непомітно. Мені добре з тобою, добре, як ніколи. Тобі не треба зайвих слів, ти відчуваєш мене. Ти не даєш мені спокою, навіть коли тебе нема поруч. Тобі не цікаво чи весела я чи сумна…ти просто знаєш, що я чекаю тебе завжди.Мені було сумно, коли я зрозуміла, що не можу без твоїх ніжних торкань, тихого шепоту, жвавого лоскотання. Ти обійняв мене, допоміг забути про сум. Ти розбудив у мені нове  життя. Ти надав натхнення, такого, якого ще ніколи не відчувала.Ти зникаєш надовго і мені не вистачає тебе. Я існую чеканням на тебе. Коли ти приходиш, я щиро радію і ціную кожну хвилину з тобою. Ти мовчки стоїш, навіть не торкаєшся мене, але я точно знаю, що ти поруч, ти охороняєш мій спокій.  Ти грізно рвешся у вікно, вимагаєш відчинити, а я просто підкоряюся  тобі. Ти маєш наді мною велику силу, я душею і тілом твоя. Ти мене полонив. Іноді я ненавиджу себе за те, що маю таку залежність від тебе, але вона така солодка, що неможливо втриматись.Я обожнюю твої рухи, погляди, посмішки, крики, гамір, злість. Так злість, бо коли ти злий, я бачу твою душу у найщирішому її відображенні. Так, я не помилилась, я кохаю тебе ще сильніше, коли ти розбиваєш все навколо, але потім, як маленьке кошеня, притуляєшся своєю щокою до моїх рук, цілуєш, і знову ідеш... Так, мені подобається, як ти виходиш через відчинене вікно, залишаючи мені на згадку краплини щастя, такого, якого не відчуває жодна людина, бо їм важко зрозуміти моє кохання до тебе. Я в захваті від твоєї сили та від твого безсилля. Ти спроможний зробити все, що завгодно, але не користуєшся цим, бо тобі байдуже. Ти холодно ступаєш по землі, залишаєш сліди, чи навпаки, тішиш всіх теплом. На тебе чекає так багато людей, що я стаю просто непомітною, але ти все одно приходиш, не лишаєш мене в своєму сумі.  Ти тішиш мене, в тебе це виходить найкраще. Ти можеш просто падати додолу, розбиваючись холодно і легко, а я лише спостерігаю і насолоджуюсь. Комусь здається, що я жорстока. Так воно ї є, але жорстокість моя проявляється тільки на тих, хто так вважає. Ти розумієш мої почуття, бо ти, як і я – одинак. В тебе немає друзів, бо вони не потрібні тому, кому добре самому. Ми ніколи не будемо разом – це неможливо. Наші зустрічі допомагають мені творити, а ти просто виконуєш свою роботу. Іноді тебе буває так багато, що я не можу витримати від напливу емоцій. Але через це я стаю у мілліон разів щасливішою. Ти не можеш нічого мені дати, але я забираю те, чого нема. Тобі байдуже з ким я і де, бо ти лише мій коханий дощ.