Профіль

golden1098

golden1098

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Мне не...

  • 16.12.07, 01:12
Мне нечего сказать...
Сознание в тумане...
Мне некогда скучать...
Душа тонет в обмане...

Мне нечего пропеть...
Голос оборвался...
Мне некогда робеть...
Один бросок остался...

Мне некого обнять...
Ушло в потемки время...
Мне некогда страдать...
И некому поверить...

Мне не с кем утонуть...
И страсть давно угасла...
В глаза хочу взглянуть...
Но это так опасно...

Мне незачем любить...
Любовь мне надоела...
Мне некогда забыть...
Я не нашла предела...

Мне не нужно слов...
Квартира опустела...
Мне некогда ждать снов...
Свеча давно сгорела...

Мне нечего сказать...
Мне нечего пропеть...
Мне некого обнять...
И в небо улететь...

Приветствую

  • 13.12.07, 22:43
Приветствую тебя, мой милый друг,
Я жить так больше не хочу!!!
Меня ласкали сотни рук...
Я отрекаюсь и молчу.

Приветствую, прощаясь навсегда,
Меня томят зимы морозы.
Я больше не исчезну никогда,
Развеялись те облачные грезы.

Приветствую и снова ухожу,
Машу рукой тебе во след,
Я больше слов обидных не скажу.
Ушел вчера. Тебя уж нет.

Приветствую тебя, моя любовь...
Ты был лишь светом ярким.
Тебя бы обняла я вновь,
Но не хочу таких подарков.

Приветствую и слезы утираю,
Мне стало одиноко на земле.
Во снах к тебе на небо улетаю,
Ты искренне в них радуешься мне.

Приветствую тебя, мой милый друг,
Я не могу тебя забыть,
Ты мне являешься. И вдруг
Так умоляешь не любить.

Приветствую, прощаясь навсегда,
Я собираю крошки жизни,
Я помню, как ждала тогда...
Сейчас слова в бреду зависли.

Повеса

  • 07.12.07, 22:38
Затмили тучи свет небес,
Испачкано лицо слезами.
Приехал цирк. Полно повес,
Которые гнобят словами.
Представленье началось,
Раскрылись тяжкие завесы,
А на лице явилась злость
У развращенного повесы.
Оскалился, пустил слезу,
Забился в жалкой истерии,
Он вызывал богов грозу,
Они его, увы, простили.
Забыл свою тупую роль,
И начал раздражать гримасой,
Он показал немую боль
И мир, обернутый пластмассой.
Как много говорит лицо,
Как четко разрушает мифы,
И как заброшено крыльцо
Давно мечты уже разбитой.
Повеса говорил, смеясь,
Молчал, обиженно рыдая,
Он знал, что значит не упасть
И жить, людей уничтожая.

найкраще розлучення

  • 06.12.07, 22:45
Він був усім у моєму житті. Він кохав мене безтямно і відданно. Йому важко було у чомусь відмовити, бо повага до цієї особи не дозваляла навіть думати про це.
Відносини були яскравими і наповненими щастям. Мені нічого не потрібно було казати, щоб він зрозумів, бо ми жили один одним.
Але настав той час, коли нам потрібно було розійтись. не було ні сварок, ні бійок, нічого... Увійшовши до своєї квартири побачила купу троянд, карток з підписами...
квітів було дуже багато, вони нагадали мені про його кохання до мене, бо останні місяці була з ним через те, що вдячна йому за це почуття.
Ми зустрічались пів року, тобто 180 днів - саме стільки було карток. На кожній з них - день,прожитий разом, найяскравіше та найщиріше.
Хіба не ідеальне розставання?

Любимому

  • 05.12.07, 23:07

Ручьи стекают по стеклу,

На улице и в сердце дождь,

А я, прильнув лицом к окну,

Смотрю, надеюсь, что придешь.

 

Я очень далеко сейчас,

Нас расстоянье разделяет.

Я часто думаю о нас –

Меня всё это вдохновляет.

 

Хочу тебе я рассказать,

Что так скучаю вдалеке,

Хочу тебя я увидать,

Вернувшись в город налегке.

 

Мне от тебя ничто не нужно,

Хочу всего лишь сохранить

Остатки безмятежной дружбы,

Что мешают полюбить.

 

Любить того, кого ко мне

Так тянет, как слепым дождём,

Я преданна пока тебе,

Но уже думаю о нём.

...

  • 04.12.07, 21:19

Ти торкаєшся мого тіла, ніжно і непомітно. Мені добре з тобою, добре, як ніколи. Тобі не треба зайвих слів, ти відчуваєш мене. Ти не даєш мені спокою, навіть коли тебе нема поруч. Тобі не цікаво чи весела я чи сумна…ти просто знаєш, що я чекаю тебе завжди.Мені було сумно, коли я зрозуміла, що не можу без твоїх ніжних торкань, тихого шепоту, жвавого лоскотання. Ти обійняв мене, допоміг забути про сум. Ти розбудив у мені нове  життя. Ти надав натхнення, такого, якого ще ніколи не відчувала.Ти зникаєш надовго і мені не вистачає тебе. Я існую чеканням на тебе. Коли ти приходиш, я щиро радію і ціную кожну хвилину з тобою. Ти мовчки стоїш, навіть не торкаєшся мене, але я точно знаю, що ти поруч, ти охороняєш мій спокій.  Ти грізно рвешся у вікно, вимагаєш відчинити, а я просто підкоряюся  тобі. Ти маєш наді мною велику силу, я душею і тілом твоя. Ти мене полонив. Іноді я ненавиджу себе за те, що маю таку залежність від тебе, але вона така солодка, що неможливо втриматись.Я обожнюю твої рухи, погляди, посмішки, крики, гамір, злість. Так злість, бо коли ти злий, я бачу твою душу у найщирішому її відображенні. Так, я не помилилась, я кохаю тебе ще сильніше, коли ти розбиваєш все навколо, але потім, як маленьке кошеня, притуляєшся своєю щокою до моїх рук, цілуєш, і знову ідеш... Так, мені подобається, як ти виходиш через відчинене вікно, залишаючи мені на згадку краплини щастя, такого, якого не відчуває жодна людина, бо їм важко зрозуміти моє кохання до тебе. Я в захваті від твоєї сили та від твого безсилля. Ти спроможний зробити все, що завгодно, але не користуєшся цим, бо тобі байдуже. Ти холодно ступаєш по землі, залишаєш сліди, чи навпаки, тішиш всіх теплом. На тебе чекає так багато людей, що я стаю просто непомітною, але ти все одно приходиш, не лишаєш мене в своєму сумі Ти тішиш мене, в тебе це виходить найкраще. Ти можеш просто падати додолу, розбиваючись холодно і легко, а я лише спостерігаю і насолоджуюсь. Комусь здається, що я жорстока. Так воно ї є, але жорстокість моя проявляється тільки на тих, хто так вважає. Ти розумієш мої почуття, бо ти, як і я – одинак. В тебе немає друзів, бо вони не потрібні тому, кому добре самому. Ми ніколи не будемо разом – це неможливо. Наші зустрічі допомагають мені творити, а ти просто виконуєш свою роботу. Іноді тебе буває так багато, що я не можу витримати від напливу емоцій. Але через це я стаю у мілліон разів щасливішою. Ти не можеш нічого мені дати, але я забираю те, чого нема. Тобі байдуже з ким я і де, бо ти лише мій коханий дощ.

Для самого лучшего на свете

  • 04.12.07, 20:39

Любовь остается в тебе на век,

Чтобы тебе не мешало,

А если исчез твой человек.

Живи! Не иди к финалу!

 

Вернись на грешную землю,

А если слеза упадет,

Пусть чувства твои не дремлют,

Пусть суть твоя рвется вперед!

 

И если мир безразличен,

И если по жизни одна,

Запомни, его обличье

Поможет тебе всегда.

 

И пусть его нет на свете,

Но он остается с тобой,

Он ангел в твоем берете.

И он твой хранит покой!

 

Ты вряд ли его забудешь,

Не вряд ли, а никогда,

Память хранить о нем будешь,

И день, и месяц, года…

 

Смерть разделяет тела,

В душе остается память.

И как бы метель не мела

Ничто так не сможет ранить!

О главном

  • 04.12.07, 20:31

Жизнь прекрасна! Это факт,

И кто посмеет со мной спорить?..

Лишь тот, чьё сердце бьётся в такт

Другой судьбы в минуты ссоры.

 

Хочу всем доказать вокруг,

Что, сколько б не было печалей,

Найдётся где-то добрый друг,

Чтобы помочь в беды начале.

 

Я обращаю всех вниманье

На то, что в мире безрассудства

Играет роль одно желанье

К осуществлению безумства.

 

Не верьте люди тем словам,

Которые порочат друга,

Со злости сказанные вам

От бесполезного досуга.

 

Любите всех людей вокруг,

И как бы глупо не казалось,

Найдётся тот прекрасный друг,

В чьём сердце доброта осталась.

 

Благодарите матерей,

За жизнь, подаренную вам,

Ведь нету ничего важней,

Когда печаль по сторонам.

В ожидании

  • 04.12.07, 20:25

Город, утопающий в лучах заката,

И время томно идёт куда-то.

Она сейчас совсем одна,

Душа её уже пуста.

 

Ей хочется всего лишь жить,

Не создавая всем преград.

Она не может полюбить –

А этому никто не рад.

 

Между земным и небесами

Избрала ангельский удел,

Она всегда душою с вами,

Хотя и чувствам есть предел.

 

Она, как полная луна,

Грустит в сияньи дня,

Она теперь будет одна,

Жизнь проживет лишь для себя.

 

Не бойтесь, к вам она вернется,

Когда придет ее черед.

На встречу утреннему солнцу

С улыбкой нежною войдет.

Судьба

  • 04.12.07, 20:18

Ты не любил меня,

Дарил лишь много слов,

Ты унижал себя,

Твердя мне про любовь.

 

Я обожглась впервой-

Об этом не жалею,

Была я лишь с тобой,

Теперь тобой болею…

 

Но всё прошло теперь,

Твои слова забыты,

Моя закрыта дверь,

Для нас пути разбиты.

 

Я остаюсь одна

Не буду я с тобой,

Меж нами тишина-

Так решено судьбой!

Сторінки:
1
2
попередня
наступна