Дятел

*  *  *

Біля батьківської хати  височіє стара акація.  Вона завжди була стара і найвища в селі. Звідки б не йшов  –  села ще не видно, а дерево кучерявіє на горизонті, як надійний орієнтир. От на цій акації в кінці шестидесятих років батько прикріпив з товстого дроту захист від блискавок, закопавши другий кінець в землю, а заодно причепив на дереві ще й шпаківню. Пара птахів радо оселилась в добротній оселі, вигодувала малечу та відлетіла восени в Ірій, а зимою в шпаківні (з тимчасовою пропискою) жили горобці. Весною, після коротких баталій, знову  господарювали шпаки і так було років  зо тридцять.

Батько віртуозно грав на мандоліні, яку в  1946 році купив у райцентрі. Мандоліна в його руках 50 років була і солістом, і оркестром, і промовцем. Та якогось весняного дня він вирішив: хай вже шпаки співають, а мандоліна відпочине – і прибив її в садку на абрикосі. Шпакам будиночок сподобався і згодом щасливий шпак висвистував на підніжці перед отвором шпаківні-мандоліни.Зимою в мандоліну поселився дятел, а в шпаківню, традиційно, горобці.  В березні шпаки повернулись  і навальною атакою горобців  звідти вигнали.  Тоді зграя горобців полетіла в садок  і  штурмом захопила мандоліну, в якій жив дятел. Дятел, втікаючи від нападників, прошмигнув у шпаківню. Тут скоївся та-а -кий лемент! Горобці, шпаки – всі прагнуть заглянути в отвір і клюнути окупанта. Зрештою, дятел не витримав таких знущань і випурхнув із шпаківні, низько-низько летячи.  Всі новосели затихли, але  хвилин за 30 знову з’явився дятел – на цей раз біля мандоліни. Птах вчепився пазурцями за мандоліну і щосили почав довбати по ній своїм міцним дзьобом. Тріски  летіли на всі боки, верещали горобці і намагались на бриючому польоті хоч висмикнути пір’ячко з чубчика дятла, але той, незважаючи на пікетування,  відчайдушно трощив мандоліну, допоки остання тріска не впала додолу. Він упрів, пітна голівка і тільце мали жалюгідний вигляд. З острахом  зрідка пролітали горобці. Було тихо.        Бездомний дятел, неначе п’яний, потягнув свого красивого хвоста на іншу садибу…

                                                                  Лариса Щербина.

                  

 

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-fareast-language:EN-US;}