Профиль

Алетея

Алетея

Украина, Львов

Рейтинг в разделе:

Журавлі


Ті журавлі, що плачуть на розрив,
Б'ють душу більше теплих солов'їв,
Їх сірий довгий поворотний шлях
Стоїть сльозами не в одних очах.

Ключі з-за моря в небесах пливуть.
Чому не всі додому повернуть?
Немає на холодній чужині
Ні друзів, ні тепла, мовчать пісні.

Бракує барв, не тішить і весна,
Коли самотність-твоя таїна.
Пустеля пролягла до мертвих ніг,
Та все ж вдалось завершити забіг.

А журавлі повернуться назад
І ми складемо їм нових балад,
Лиш ті, що залишились назавжди
Нам болем відізвуться самоти.

Майя

Мить пролетіла над вухом
Наче бджола
Ти мандрівник світ за очі
Плаче доля

Майбутнє стікає водою
Вниз по клепсидрі
Минуле говорить з тобою
Криком пам`яті

Безмежжя уявних світів
Вабить спокусою
Долина холодних вітрів
Там за завісою

Мереживо

Мереживо плететься у слова,
Забуто шлях, то виведе крива,
Зостанеться в тенетах мовний шал,
Закінчиться омани карнавал.

Заплетено тугим вузлом дилем
Багате розмаїття гострих тем,
Занедбано розпластаність ідей,
Що так завжди цікавили людей.

Майдани залишають демагоги,
Закрито непротоптані дороги,
Афіш шматки несе по місту вітер,
Самотні пелюстки зів'ялих квітів.

Химера

Паралельні світи околиць,
Гармонійні листи - проколи,
Замежові крислаті чари,
Хаотичні криштальні пари.

Зосереджено виснуть ночі,
Задзеркальні вогні урочі.
Тонуть місячні ноти - шлейфи
Під вином чарівної флейти.

Креслить кола холодний циркуль.
Видноколом туманна віддаль,
Полотном розтечеться мряка,
Заперечень луна двояка.

Муза

До тебе ходить муза уночі, Сідає стиха на твоїм плечі, І думку шле у полум`ї свічі, Твоє натхнення будить, сміючись.
Вона питає тихо, наче сон, І сипле в серце зорі дрібно, Торкає струни, що тріпочуть срібно, То знов захопить маревом заслон.
Де тепле сяйво у її долонях, Що безборонно падає на скроні?
Де шепіт крил її похмурим ранком, Що сонце повертає із світанком?

Сугестія

Відлунює іній в ранковій моїй самоті Забуто про вирій, що мрії веде до мети, Вже зведено вежі, високі мов з білої мли, Ховаємо межі, де видно галактик світи.
Слонової кості руйнується острів малий, Не вистачить злості, то морок усіх розділив, За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів, Волання повинні вже вивести смуток з кущів.
І знову снується печальних думок полотно,
Ковтком не відчути життя як хороше вино. Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну, Яка принесе провидінь чистоту хірургічну.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая