«Кличе ніч…»

Кличе ніч…
Усередину буремних снів,
Де як завжди не вистачить слів,
І серце горить ніби піч…

Кличе дощ…
У вологу безодню мрій,
Де в повітрі думок висить рій,
Серед порожніх площ…

Кличе гай…
У холодну, нічну пітьму,
Де ніхто більш не скаже чому,
Можна бачити неба край…

Кличе просинь…
Бажання змолоти на дерть,
Це божевілля? Чи може смерть?
Чи знов прийшла осінь…


© William van Warg