Полинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий,
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.

А ти, Яне, святий Яне,
Освяти нам наше зело,
Наше зело і коренє,
Што на огень положене.

А на Яна, на Янонька
Купалася ластівонька.
Купалася, купалася,
А на матку волалася.
Матко моя, подай ручку,
Не дай згинуть мой сердечку.
Матко, матко, подай обі,
Не дай згинуть в зимній воді.

(01.06.1966 - 08.09.2009)

Не зупинити час, не зупинити мить, а хочу
Споїти не вином уста і мову ту дівочу
Коли було тепло, коли було цвіло
Не шанував того розмаю

В холодну ніч прокинувся в сльозах
Бо й досі ще гуляю

Кохану загубив, бо соколом літав, за хмари
Був чортом на землі і падав у хмілю, у чари
Чого шукав я там, на лихо та цнота
Навіщо долю проклинаю

Гірка вона бо нудить самота
Бо й досі ще гуляю

Не жінки не дітей, ні тину ні дверей, могила
Чи є ще та любов, що б зле моє життя простила
Нема її нема, нап'юся й не засну
І ту що загубив згадаю

Зна тільки Бог любив лише одну
Хоч досі ще гуляю

 

 Офіційний сайт Володимира Вермінського

@@@@@@@@@@@@
#################################
@@@@

                         @@@@@@@@@                         

@@@
@

Ти сказала, що буде так краще,
Якщо все я зумію забути,
Загубилось кохання наше,
Не знайти його, не повернути.
Ти сказала, що буде так краще,
Якщо зникнеш назавжди для мене,
Може так тобі, люба, і легше,
Вже нічого назад не повернеш.

Приспів:
Забуваю тебе, забуваю,
Тільки як тебе можна забути,
Відчуваю, що я забуваю,
Але хочеться все повернути.
Забуваю тебе, забуваю,
Дотик рук і волосся шовкове,
Забуваю тебе, забуваю,
Але згадую знову і знову.

Ти зникаєш у осені, мила,
Мої сльози змиваєш дощами,
Спогад щастя мені залишила,
Бріху мрій залишила між нами.
Як забути волошкові очі?
Уст коханих блаженство забути?
Забуваю та серце не хоче
Зрозуміти такої спокути.

Тримай... Біля серця мене тримай, Тісно... ти мене тримай. Тримай... Біля серця мене тримай, Лиш одну... ти мене тримай.

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@