Операція "С-28" (Рівне-Луцьк)

8 червня 2008 року страйкбольна команда з м. Радивилів провела першу свою виїздну гру, причому за межами Рівненської області,  в місті Луцьк. Вірніше навіть не в самому Луцьку, а на колишньому полігоні  ППО (протиповітряна оборона), що знаходиться за 20 км. від міста, у густому лісі. На території полігону є різні ДОТи, багато траншей і окопів, є будівлі, густий ліс  та рідколісся, дуже висока трава, багато зарослих галявин і бетонні дороги. Одним словом місцевість не однотипна і налаштовує на повний реалізм, адже на війні територію бойових дій не обирають.

            Отже прикордонний спецназ Ш.Т.У.Г.  о 07:00 завантажився у автобус  Радивилів – Луцьк, і почав свій шлях до Волинської області. На автовокзалі, до якого команда добралась о 9:35, команду зустрів командир Луцьких „Зубрів” Паша. 5 хвилин пішки по місту і „погранци” Ш.Т.У.Г.а вже на місці збору, що біля торгівельного центру „ТАМ-ТАМ”. Там вже були всі: „Зубр” 6 чоловік (м. Луцьк), „Чорні орли” 12 чоловік (м. Луцьк), „10 легіон” 9 чоловік (м. Рівне), „Партизани” 4 чоловіки (м. Рівне), до яких приєднались і радивилівські страйкери у кількості 8 чоловік. Потім всі розсілися по автомобілях, і поїхали на полігон.

            На полігоні гравці розділились на дві команди, згідно сценарію, на терористів (Луцькі команди) і на спецназ ГРУ Російської Федерації (Рівненський регіон). Командиром Рівненського регіону був Wootang з команди „10 легіон”, командування терористами прийняв Олександр з команди „Чорні орли”.

Старт гри почався близько 11:00 з першої місії, по сценарію якою, терористам потрібно було захопити кейс із інформацією про місце знаходження ракетних установок, натомість ГРУ потрібно було знайти папку із даними про терористів та їх плани. Часу на місію було відведено 2 години.  За цей час завдання не виконали ні ГРУшніки ні терористи. Війни було маловато, оскільки все в основному зводилось до переміщень і коротких сутичок двох розвідок (терористів і ГРУ). Стосовно розміщення і завдань на місію, то в Рівненської коаліції воно було таким: „10 легіон” охорона бази з кейсом, „Партизани” виконували роль розвідки, прикордонники Ш.Т.У.Г. були штурмовою групою, яка мала на меті досягти бази терористів і захопити папку з документами. Оскільки під час бою з передовим загоном  терористів та їхнім снайпером, Ш.Т.У.Г. довелось розділитись на дві групи. Одна займалась обороною та контр снайперською боротьбою, а інша група у складі 4 бійців (Тоша, Таір, Фокс та Ірен), швидким марш-кидком покидали район бойових дій і переміщувались в район бази терористів. По рації „партизани” передали інформацію, що вони ведуть бій біля бази терористів. Обхідна група отримала наказ, штурмувати Бункер, який прикривав тил табору терористів. Саме коли група розташовувалась на штурм бункера, по рації пішла інформація, що „10 легіон” відбиває напад на базу.

            Бункер група не взяла, там було як мінімум 2 стрілка і 1 кулеметник, які сиділи за стінами. Знищивши групу Ш.Т.У.Г.а, під самий кінець часу відведеного на місію, всі команди зібрались на коротку перерву на плац, перезарядитись і почути нові накази на 2-гу місію. До того ж до Луцького „Зубра” приєдналось ще 4 бійця, які запізнились на першу місію, що поповнило атакуючу міць сепаратистів.

            Завданням на другу місію, для терористів було захопити 4 пускових шахти з ракетами. ГРУ було завдання їх захистити. Ш.Т.У.Г.у, як виявилось пізніше, дісталось саме тихе місце. На сектор команди не було здійснено напад. Лише в далині було чути вибухи від гранат і черги пострілів. Ну і плюс рація постійно розривалась: „...стримуємо ворога!”, „Потрібна допомога, в нас мінус два!”, „ Атаку відбито, ворог обходить з тилу...” і тому подібне. Поки прикордонний спецназ Ш.Т.У.Г. сидів на своїх і позиціях, і як висловився Фурік – „Вже встигли подружитись з комарами, мишами та вужами, які сприймали нас за своїх”, бої на інших точках, точились серйозні. Потім прийшов наказ від Wootangа розділитись на групу охорони і групу атаки, і допомогти „партизанам” у стримуванні ворога на дальній точці. Група „Альфа 2” + снайпер залишилась на обороні своєї території, а група „Альфа 1” з командиром, вирушила на допомогу своїм.

            Під час марш-кидка, „Альфа 1” зайшла у фланг терористам штурмуючих розвалини з пусковою шахтою, яку обороняли „партизани”. Командир Ш.Т.У.Г. встиг зняти одного ворога пострілом в спину з 30 метрів, зробити кілька кроків і попасти під вогонь двох терористів з відстані 7 метрів прямо в голову. "Руки в ноги" і в мертв’ятник. За 3 хвилини туди підтягнулись ще Саруман і боєць „партизанів” Рустам. Потрібно дати великий плюс до дій командиру „Альфа 1” Сакупу  і бійцю Ірен. Вони „винесли” ще 3-ох терористів і змогли прорватись до своїх і закріпитись на оборонних  рубежах. В цей же ж час, і „10 легіон”  вів бої по захисту своєї території. Терористи вдарили на дві точки разом!

            До кінця часу так і не було здійснено нападу на пускову шахту яку  охороняли страйкери з Радивилова. Але за кілька секунд до кінця  часу, терористи все ж встигли запустити ракету, перед тим вибивши гранатою останнього захисника пускової шахти...

            Знов збір на плацу. Вода, перезарядка, відпочинок і так далі. За 10 хвилин старт 3-ї місії тривалістю  1 година. Завдання для терористів, не дозволити вбити свого командира і не допустити ГРУ до точки евакуації. ГРУ, завдання відповідно таке: вбити командира терористів і захопити точку евакуації. Точка являла собою купу руїн, високу траву довкола і ліс з різних сторін. Wootang дав наказ: „партизанам” атакувати з півночі,  Ш.Т.У.Г.у атакувати з заходу. „10 легіон” атакував з півдня.

            Прикордонники зробивши крюк зайшли на вихідні позиції з заходу то точки евакуації. Розділившись на 2 групи, розвідка і основна група, почали рухатись через дуже густий ліс в обхід  різних відкритих для вогневого контакту  місць. За 15 хвилин такої „подорожі по Камбоджі” і представляючи себе їжею для табуну  комарів, „погранци” вийшли у фланг терористам. Пересікли галявинку під прикриттям снайпера Панка і отримали завдання по рації – „Не дозволити терористам які вертаються з мертв’ятника вертатись на укріплення, а стримувати їх як най далі !”. Для цього було виділено снайпера Панка, Ірен і Сарумана. Вони зайняли позиції, а група „Альфа 2” і командир по величезній кропиві і чагарниках почали рух. Вийшовши на галявину з травою у висоту близько метра, група натрапила на засідку. Постріли йшли з трьох сторін. Командира від смерті врятував промах терориста з положення лежачи з 5-6 метрів, а бійців „Альфа 2” дерева і кущі. Було дано запит по рації на допомогу, від командира прикордонників Таіра, Wootang відмовив, оскільки „легіонери” самі вели бій на підступах до одноповерхового розваленого будинку і в лісовому масиві, що був поряд з точкою евакуації.

            І що тут почалося! Командир на спині у високій траві відповзав відстрелюючись від ворогів, до своїх. Фокс лежачи з головою в кропиві, а Тоша у хащах прикривали командира. Полетіли гранати, автоматні черги різали звук, білі кульки над головою так і свистіли. Добравшись до своїх Таір взявши замкома Фуріка, „ломанулись” по величезній кропиві, в обхід. Тоша і Фокс залишились вести бій із засідкою ворога. Як виявилось ворожий фланг засідки  був прикритий. Тому довелось командиру Таіру і замкому Фуріку, застосовувати гранати і короткі черги, обходити ворога. Так зайшовши з боєм до лісу почали прориватись вперед. Тим часом „10 легіон” і „партизани” посилювали натиск на ворога. Група прикриття Ш.Т.У.Г.  покинувши воювати із засідкою, переміщувались до своїх з групи  „Альфа 1”. 

Командир Ш.Т.У.Г.а засік снайпера. І тут пішли на користь навички набуті на тренуваннях по переміщеннях. Стріляв Таір, а Фурік короткими перебіжками до дерева і на землю. Коротка черга в напрямку ворога, і перекат лежачи до іншого дерева.  І так далі. В такому режимі подолали метрів 40. Зняли одного стрілка. Граната кинута в напрямку ворожого снайпера, ефекту не дала. Почали підповзати до нього і стріляти. Зняли снайпера! Фурік молодець! Тільки встигли це зрозуміти, наказ Wootangа по рації – „Часу обмаль, всім на штурм!”. Почали рухатись в тому напрямку. Напоролись на окопи з ворогом і руїни де засіли терористи. Знову зав’язався бій...

Нажаль терористам вдалось евакуюватись і ГРУ цю місію програли. В загальному результат який оголосили організатори після гри був таким: 1 місія – нічия, 2 місія- нічия (оскільки було запущено лише одну ракету, що при теперішніх засобах протиракетної оборони це не представляє великої проблеми на збиття їх у повітрі. При запуску хоча б 2-ох чи 3-ох місія була б повністю за Луцькими бійцями), 3-тя місія перемога терористів.

Оскільки Радививилівським страйкерам потрібно було ще добиратися додому, а годинник показував 18:20. Бійці переодяглись, з усіма попрощались, загрузились в бус  і поїхали на Луцький автовокзал. Там трішки перекусили і в 19:20 відправились на Рівне. Там сівши на електричку Рівне – Шепетівка зійшли в Здолбунові і пересіли на електричку Здолбунів – Красне. В Радивилів голодна команда прибула о 23:30...

В загальному Ш.Т.У.Г. зіграв добре, були певні помилки, але це перша виїзна гра, а в цілому лише друга! Головне, що командир був задоволений  діями команди і гравців зокрема. Велика вдячність організаторам за гру, за теплий прийом, за допомогу у вирішенні питань як дістатись до Луцька і назад, за доставку на полігон, за рацію люб’язно надану командиру Ш.Т.У.Г. десятим легіоном для кращої взаємодії. До нових зустрічей на війні!!!

http://airsoft.radyvyliv.net