Василь Симоненко. "Україно , п"ю твої зіниці..."

Україно,  п'ю  твої  зіниці
Голубі  й  тривожні,  ніби  рань.  
Крешуть  з  них  червоні  блискавиці  
Революцій,  бунтів  і  повстань.  

Україно!  Ти  для  мене  диво!  
І  нехай  пливе  за  роком  рік,  
Буду,  мамо  горда  і  вродлива,  
З  тебе  дивуватися  повік.  

Ради  тебе  перли  в  душі  сію,  
Ради  тебе  мислю  і  творю  —  
Хай  мовчать  Америки  й  Росії,  
Коли  я  з  тобою  говорю!  

Одійдіте,  недруги  лукаві!  
Друзі,  зачекайте  на  путі!  
Маю  я  святе  синівське  право  
З  матір'ю  побуть  на  самоті.  

Рідко,  нене,  згадую  про  тебе,  
Дні  занадто  куці  та  малі,  
Ще  не  всі  чорти  втекли  на  небо,  
Ходить  їх  до  біса  по  землі.  

Бачиш:  з  ними  щогодини  б'юся,  
Чуєш  —  битви  споконвічний  грюк!  
Як  же  я  без  друзів  обійдуся,  
Без  лобів  їх,  без  очей  і  рук?  

Україно,  ти  моя  молитва,  
Ти  моя  розпука  вікова…  
Гримотить  над  світом  люта  битва  
За  твоє  життя,  твої  права.  

Хай  палають  хмари  бурякові,  
Хай  сичать  образи  —  все  одно  
Я  проллюся  крапелькою  крові  
На  твоє  священне  знамено.  

26.XII.1961