«Не люблю насильства. Не люблю шефів, начальників. Не люблю людей, які не вміють відстоювати свою думку.

Люблю жінок загалом і взагалі. І жіночу енергетику. Але як доповнення до чоловічої енергетики.

Не люблю робити, як інші. Не люблю сучасну політику. Не люблю людей, які не хочуть змінюватися. Люблю моїх читачів. Люблю людей, які вміють створювати. Не люблю людей, які надто впевнені у собі. Люблю людей, які ставлять собі питання. Люблю людей, які, роблячи помилку, просять вибачення після цього.

Не люблю сигарети (останні 15 днів). Не люблю ці нейлонові етикетки на майках і сорочках, які так дратують і дряпають шкіру на шиї (хоча там написано: cotton - 100%). Не люблю людей, які імплантують собі волосся. Якщо ти лисий, значить, ти лисий! Треба це приймати, як є.

Я не люблю людей, які голосно говорять. Жінок, які бризкають на себе забагато парфумів, тому, що бояться, що якщо побризкати мало, то на них ніхто не зверне увагу. Я не люблю людей, які постійно скаржаться. Я не люблю людей, які чекають, щоб хтось інший вирішив їхні проблеми. Не люблю божевільних батьків, які тягають за собою галасливих дітей, які всім докучають. І псів, яких господарі не вміють виховувати й утримувати. Не вмієш тримати псів - не треба їх заводити.

Не люблю пари, які з'ясовують стосунки на людях і не розлучаються при цьому. Хай краще розлучаться й перестануть сваритися! Я не люблю неонове світло, дощ. Я люблю вітер і сонце. Люблю людей, які думають не так, як я. Люблю людей, яких не знаю і не розумію, тому що вони - загадка. Люблю сміливих людей, які вміють ризикувати... Ось і все.

Все?

Ні, забув: люблю каву зі шматочком торта. Одночасно! У Франції це здійснити досить складно. У нас спочатку подають десерт, і тільки потім - каву. І це неправильно. Ось тепер, мабуть, все.

І ще я боюся, що диктатура і брутальні люди виграють - тому що зараз у світі нема дієвої сили проти тероризму і дурості...»

Бернар Вербер, французький філософ