Профіль

truba dur 64

truba dur 64

Україна, Червоноград

Рейтинг в розділі:

Дети спят

Дети спят, не шуми, дай отбой

Артиллерии, минам и «Градам».

Святотатство – нарушить покой

Тех, кто дышит с тобой где-то рядом.

 

В унисон, на планете одной

Он с тобой тот же воздух глотает.

И не знает - что врозь, за чертой,

Что снаряд твой его убивает.

 

Что осталось лишь выяснить нам,

Озверевшим, охрипшим, уставшим –

Кто главней, кто умней…аз воздам,

И прощенье безвинно упавшим.

 

Подражая ROOF_GO

 



ROOF_GO      01.04.15, 10:23

  Цена времени - жизнь    

Вот  пирамиды  все  в  пыли,

Истлели  фараоны,

Ацтеки  в  вечность  отошли,

Остались  лишь  фантомы,

 

И  хризантемы  отцвели,

Трава  когда-то  пожелтеет,

Исчезнет  облик  той  земли,

И  солнце  не  согреет,

 

Сменяют  годы  лица  наши,

Приходит что-то,  без  сомненья,

Отодвигает  тех,  кто  старше,

Другое  поколение,

 

Течёт  наш  временной  поток,

Не  слышно  и  незримо,

Хватаем  воздуха  глоток,

Года  несутся  мимо,

 

Царь  Соломон  давно  сказал,

Что  всё  минует  и  пройдёт,

А  разве  этого  не  знал?

Смотри, нам  это  же  грядёт.

 

Неизбежность

 Египет, Мексика, о вэй!

Ацтеки, фараоны –

Такой вот симбиоз вещей,

Плюс хризантем фантомы.

 

Мы поседеем, а потом

Схиреем понемногу,

И годы пнут под зад пинком –

«Дай молодым дорогу!»

 

Неужто прав был древний царь –

Нет вечного в сем мире.

Но все ж приятно, не лукавь,

Стихи слагать в сортире.

 

 

 


Подражая Manage

        Manage  
                              Рок - тусовка                                        07.04.15, 14:20
     
                           Я хренею, я балдею,
                           Ах,как классно танцевать!
                           Ухватив меня за шею,
                           Хит куражась нам плясать.


                           На площадке рок - тусовка,-
                           Музыкальный перезвон,-
                           И с тобой, моя ты телка,
                           Мы устроим марафон.


                            И от кайфа фонарея,
                            Под азартный, страстный стон,
                            Ног нисколько не жалея ,
                            Оттанцуем мы чарльстон.


                            Пиво,водка, сигаретки,
                            Попса, битлы, рок - н - рол ,
                            Мы с тобой уже не детки,
                            Не пойдем пешком под стол.


                            Чтоб судьба нас не мочила,
                            Не казалась нам фигня,
                            Фартом жизнь бы одарила,
                            И тебя бы, и меня !


                                Я и телка - вот тусовка!
                            
                              Я фигею, я балдею - 
                              Страстно можешь ты плясать, 
                              Уцепившись в мою шею - 
                              Больно же, едрена мать!

                               И лезгинку, и ламбаду,
                               Коломыйку, и гопак.
                               И фокстрот, и даже мамбо -
                               Возбуждает это как!
            
                               Клевая моя ты телка,
                               Я навеки твой телец.
                               Не жалеем сил нисколько,
                               Стон - не дети же, конец... 
                               
                                 

                               
                              

Комусь це треба

Комусь це треба, щоб кричали «Браво!»,
Коли бездарність вийшла на арену.
Щоби забули фразу: «Маю право», 
Щоби під шкіру, коли треба в вену.

Комусь це треба, щоби захмелівши
Від обіцянок і прокислих локшин,
На словоблудство всім єством підсівши,
В графі «Людина» ставили ми прочерк.

Комусь це треба, щоб ефір і вуха,
Просякли іншомовною попсою.
Наслухавшись її до втрати слуху,
Перестаєш вже бути сам собою.

Комусь це треба, щоби шлях до себе
Був замурований високою стіною.
І щоб пройти – хіба що через небо,
Або в обхід, брехнею, стороною.

Комусь це треба, щоб втопивши горе,
Дивилися ми в землю, а не в небо.
Й на біле ми кричали хором – «Чорне!»,
Тоді, коли комусь це дуже треба.

Безсоння

Уже другу годину поспіль
Я не можу з Морфеєм змиритись.
Не найкраща, можливо, постіль,
Щоби сни на ній подивитись.

Рахував слоненят, як буває,
У дитинства повіривши казку.
Час пливе, і все більше знімає
Ніч-чаклунка темряви маску.

Прочитав я уже всі газети,
Заспокійливу музику слухав,
Але сон не бере мене вперто,
Від навушників крутять вже вуха.

Чи то може весни сині очі
Розганяють сонні флюїди.
І чи хочу я, чи не хочу,
А ті муки мушу терпіти.

Може кава міцна тому винна,
Що не можу заснути так довго.
Чи прискіплива, вперта дружина,
Що мене розізлила до того.

Уже другу годину поспіль
В мене гостем безсоння нині.
Важко бути нічним охоронцем
В ювелірному магазині.

Зодиакальные страсти


Правят нами планеты, в жизни часто такое бывает,
Есть Стрельцы среди нас, и порой они даже стреляют.
Слава Богу, всегда начеку, постоянно готовы
Жертвы их во Зодиаке, спокойные, тихие Овны.

Близнецов как понять, у которых Меркурий слывет за кумира,
А Тельцов? Чье упрямство не терпит издревле Венера.
Есть и Львы, благородство которых как будто нетленно,
Ну а Ракам и Рыбам любая вода «по колено».

Что ж Весы? От себя ли их вес в этой жизни зависит,
Дева плачет в подушку, с надеждой все ждет нежных писем.
Скорпион злато-желтый прикрыл свое брюхо девяткой,
Говорят, цифра счастье приносит ему, ну и пусть, нам не жалко.

Козерог машет рыбьим хвостом и скрипит от морозов,
А когда то он теплые, нильские воды егозил.
Водолей лишь спокойно с Урана за всем наблюдает
И водой благодатной с небес нас земных поливает.


Слабо

   
Ну, скажите, а вам слабо,
Созерцая заката кровь,
По росе пробежаться в сабо,
Ощутив Вселенной любовь?

Ну, скажите, а вам слабо,
Жизни тусклой прервать обман,
Черно-белый, как встарь кино,
Мутно-серый, как свежий туман?

Ну, скажите, а вам слабо
По ночам не скулить, не выть,
Когда друга предало плечо,
Разрывая надежды нить?

Только честно, слабо вам прожить
Эдак лет, ну хотя бы до ста?
Не грешить, свое «Я» не убить,
Распиная по новой Христа.

З оптимізмом

Не сумуй, пройде все, все минеться,
І печаль, й відчуття самоти.
Новий день ще не раз усміхнеться,
І постануть зотлілі мости.

Ще тобою не злічені зорі
На небесному куполі мрій.
Ще темніє твій слід в білім морі
В час січневих, колючих завій.

Все пройде, і заграють стакато
Березневі найперші струмки.
Зайчик сонячний буде стрибати,
І твоєї торкнеться руки.

Мов маяк, ген, багаття палає,
Над наметами іскри пливуть.
Під гітару там пісню співають
І давно нас з тобою вже ждуть.

Я розкажу тобі

Я розкажу тобі

Я тобі розповім, як другу,
До ладу розібравшись в житті,
Чи вже видно контрольну смугу
Десь за обрієм, там, вдалині.

Чи уже прилетіли лелеки
З чужини до старого гнізда,
Щоб почули ми їхній клекіт,
І у серце вселилась весна.

Я розкажу тобі без лукавства
Про мажор і мінор у душі.
Про ілюзії ті, що зненацька
Ріжуть ніч, немов рампи ножі.

Я тобі, як на сповіді скажу,
Хто любив мене, а хто ні.
Ніпочім, що ось сутінки ляжуть
На веснянім, сльозистім вікні.

Розповім я тобі, як брату
Про війну між добром і злом.
Як неправда долає правду,
Ідучи через нас напролом.

Я розкажу тобі про мрії,
Чудернацькі, які не збулись.
Як надія і віра гріють
Я розкажу, як стріну, колись…