Життя прекрасне.

Життя прекрасне. Чий це вислів - достеменно не пам'ятаю. Але дозволю собі повторити ці слова – життя прекрасне. І не тому, що в мене оптимістичне відношення до нього, а тому, що це дійсно так.
Перебуваючи здебільшого в погоні за життєвими благами і в стані постійної депресії, замаскованої ейфорією здійснення бажань, людство втратило відчуття спокою і рівноваги. Принаймні, більшість із нас. Ми перестали споглядати світ, а як результат – розуміти його. Наше життя обмежене рамками догм і правил суспільства, яке затирає нашу індивідуальність і штампує ординарних істот з єдиним світоглядом. І в цьому ніхто не винен окрім нас самих. Ми живемо по інерції, не розуміючи, що це не життя, а існування. Отже, ми існуємо в штампованому світі, де всі такі як „я”, а я – такий як „всі”. І то є добре, але лише до певного часу, бо потім починається етап незгоди. Принаймні, у деяких з нас.
Час непевності, запитань і переосмислення настає завжди. Рано чи пізно, але настає. Для когось він приходить серед життя і є переломним моментом, для когось він триває упродовж лічених хвилин в період прощання з цим самим життям. Одні переглядають свої цінності та прагнення однократно, інші – постійно. Навіщо це робити? – запитаєте ви. Щоб знайти себе і своє місце у світі. Навіщо шукати місце? Щоб бути певним у собі і впевненим у завтрашньому дні. Навіщо бути впевненим? Щоб бути собою. Навіщо бути собою? В протилежному разі немає сенсу в існуванні, а тим паче в житті, яке так і не стане прекрасним для того, хто не має індивідуальності, хто такий, як „всі”.
Безглузді розмірковування? Дивлячись, під яким кутом зору їх сприймати. Коло в 360° містить в собі багато кутів. Кожен обирає свій. Але всі кути, якими б вони різними не були, зрештою, є складовою кола. Отже, ми ходимо по колу, збираючи кути. Невже не простіше зразу побачити коло, яке є досконалим по формі і зрозумілим по змісту? Простіше, але неможливо. Для цього потрібно пройти через шлях кутів.
Життя прекрасне. Але має свої закутки, перебуваючи в яких, людина не завжди бачить їх прекрасними, так як відсутнє цілісне сприйняття реальності. І тільки після проходження більшості закутків, починаєш розуміти дійсність, і перед тобою вимальовуються справжні обриси життя, яке є прекрасним