Буваеє... А про що ви думаєте, дивлячись на дощ?
- 25.01.07, 19:33
Я стою і дивлюся на дощ... Навколо мене снують люди, а я стою і дивлюся на дощ. Мені нікуди поспішати: поїду – на наступній зупинці намокну поки дійду додому, ні, краще залишуся тут стояти. Прохолодно. Та мені, здається, байдуже. Я, стоячи, майже в центрі міста, поміж сотень людей, стою, ніби сам... Мені все рівно, хто куди йде, куди поспішає... я стою і дивлюся на дощ... Ми маємо щось спільне в цю хвилину... ми маємо щось і це нас об’єднує у прагненні існувати. Ми обидва приречені. Зникнути. Хтось раніше, хтось пізніше, яка різниця...
Я стояв і дивився на дощ. Я просто дивився на дощ, незважаючи на світ навколо мене. Люди приходили, зникали за рогом, проходили, сідали у тролейбуси і... зникали. Тікаючи від дощу, вони ховалися під навісом, попід деревами, під’їздами. Та від чого вони тікають? Від дощу? Схоже на втечу від долі: вона повсюди, ти не розумієш навіщо насправді ти тікаєш, адже то не є зло, але все ж тікаєш, бо боїшся попасти під її вплив...
Я стояв і дивився на дощ. В якусь мить він скінчився і я пішов геть
Я стояв і дивився на дощ. Я просто дивився на дощ, незважаючи на світ навколо мене. Люди приходили, зникали за рогом, проходили, сідали у тролейбуси і... зникали. Тікаючи від дощу, вони ховалися під навісом, попід деревами, під’їздами. Та від чого вони тікають? Від дощу? Схоже на втечу від долі: вона повсюди, ти не розумієш навіщо насправді ти тікаєш, адже то не є зло, але все ж тікаєш, бо боїшся попасти під її вплив...
Я стояв і дивився на дощ. В якусь мить він скінчився і я пішов геть
17
Коментарі
Гість: Andre_Dnepr
125.01.07, 20:07
Достаточно любопытные размышления. Честно говоря каждый раз когды идет дождь, мне кажется, что это плачет небо. Когда идет ливень или слепой дождь - это слезы радости, а когда мелкий осенний - слезы грусти и печали.
SADAN
225.01.07, 20:19
А я думаю о том, когда же он наконецто закончиться???
Двойка
326.01.07, 15:06
а еще под дождем можно плакать и никто не заметит
The Void
426.01.07, 19:00
Я очень люблю дождь! У меня никогда не было зонта, и до сих пор нет! правду пару раз приходилось стирать белые брюки, но зонт бы меня тогда всё равно не спас бы. А однажды потоком чуть не унесло мой шлёпок с горы. Я выпрыгивал из маршрутки под страшный ливень на довольно крутой горе в Луганске. Был такой поток, что над дорогой был словой воды см 12-15, катились камешки размером с пол кирпича. Так вот мой тапок понесло вниз, а за ним побежал и чуть не попал под машину, но тапок догнал. Я тогда промок до трусов за полторы минуты, я шёл ещё минут 10, когда все из окон машин и домов выглядывали на меня как на дурочка... и это был один из самых лучших дней в моей жизни!