Помнишь?

  • 07.12.10, 01:00
Помнишь ли ты свой первый букет?
Вкус последнего поцелуя?
Всех, кому сказал ты: "Привет!"?
Первую зависть, обиду злую?

Помнишь ли ты свою первую ложь?
Первую встречу с таким милым взглядом?
Или ты просто по жизни идешь,
Помня лишь то, что тебе очень надо?

На перекрестках мирской суеты,
Пусть и порою в труднейших заботах,
Спрашивай чаще, а помнишь ли ты?

И хорошо, если помнишь хоть что-то...

Мой друг - бандит

  • 06.12.10, 13:07
Мой друг - бандит.
Учитесь, братцы,
Как в жизни нужно путь вершить,
До кресла высшего добраться
И, как в раю, привольно жить.

Люблю рулить.
Моя работа
Не тяжела и так проста:
Летай себе на вертолете
В душе угодные места.

Так хорошо
И так привольно
Иметь в руках своих всю власть.
Сам счастлив я,
И все довольны,
Кто может хоть чуток украсть.

Ну, что сказать?
Мы с детства воры.
Но я и Богу взятку дал.
А за плохие разговоры
Мой враг, глядишь, и пострадал.

Сижу в главнейшем кабинете.
В душе и радость, и покой.
А за базар народ ответит.
Мой друг бандит.
И я такой.

Ура, товарищи! Полный дерибан Украины стартовал!

  • 06.12.10, 11:39

21 жовтня 2010 року Вищий адміністративний суд України видав постанову, якою визнано незаконність Указу Президента України від 11 грудня 2009 року №1040/2009 «Про створення національного природного парку «Сіверсько-Донецький». Це стало першим в історії України прецедентом скасування судом статусу національного парку.

22 липня 2010 року Кремінська районна рада Луганської області звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищезазначеного Указу Президента України. Позовні вимоги районна рада обґрунтовує тим, що створення національного парку не погоджувалось із Кремінською районною та міською радами, хоча це і не передбачено законодавством, бо національний парк створений винятково на землях держлісфонду, якими розпоряджається лише держава. При цьому правомірність позову у постанові суду обґрунтовується саме статтями 51-53 Закону «Про природно-заповідний фонд України», які не порушувались при погодженні створення парку, бо вони передбачають погодження його створення лише землекористувачем, який дав згоду на створення парку.

Як не дивно, від Адміністрації Президента України 20 жовтня 2010 року надійшла заява про визнання позову. І це при тому, що розвиток заповідної справи визнано одним із найважливіших державних пріоритетів в текстах Указів Президента України від 2005 та 2009 років.

Доречі в положенні про Адміністрацію президента останній не надано право представляти інтереси Президента в суді – це робить Мінюст.

До скасування національного природного парку «Сіверсько-Донецький» долучились на правах третьої особи Державний комітет лісового господарства України та Науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. М.Г. Висоцького.

Нагадаємо, що Указом Президента України від 11 грудня 2009 року №1040/2009 «Про створення національного природного парку «Сіверсько-Донецький» до території національного природного парку "Сіверсько-Донецький" погоджено в установленому порядку включення 7007 гектарів земель державної власності – Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство".

Нагадаємо, що основними завданнями національних природних парків є збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Таким чином, вперше в історії України за активної участі лісової галузі та самої Адміністрації Президента України, скасовано новостворений національний природний парк.

http://h.ua/story/305502/#2104671

Гвоздики или гвоздики

  • 06.12.10, 11:25
Гвоздики или гвоздики?
Странный вопрос, однако.
Есть и крикет и крикет,
Рак отличим от рака.

Это духи и духи,
Это кружки и кружки.
Коль зазвенело в ухе,
Значит, стоял у пушки.

Это козлы и козлы,
Это виски и виски.
Видимо, все же поздно
Браться за эти риски.

Это белки и белки,
Это трусы и трусы.
Где-то озера мелки,
Кто-то гордится пузом.

Это привод и привод,
Это мука и мука.
Их отличить смогли вы,
Хоть и похожи звуки?

Гениальное

  • 05.12.10, 11:46
А вот напишу поэму!
Узнает планета гения!

Осталось лишь выбрать тему
И встретиться с вдохновением.

Признают меня поэтом!
Напамять меня учите-ка...

И видя так ясно это,
От зависти лопнут критики...

Меня будут ждать овации,
Во всех городах поклонницы.

Так, может, сегодня, братцы,
Нам стоит и познакомиться?

Берите свои блокноты,
Готовьтесь писать цитаты.

А я поэму про что-то
Потом напишу когда-то.

Девушка в полушубке

  • 04.12.10, 22:08
Надула обиженно губки.
Упавшие вниз ресницы.

Девушка в полушубке
Правду понять боится.

Стоит она в одиночестве,
Считая минуты до встречи.

Ей так трепетно хочется,
Чтоб счастьем взорвался вечер.

А сказка - всего лишь шутка.
Снежком уже припорошена.

Девушка в полушубке
Еще до свиданья брошена.

Ей рассказали сказочку,
В любовь поманили пальчиком.

В жизни так много разовых
Мальчиков-одуванчиков.

Нет сигнала и в трубке.
Как это много значит...

Девушка в полушубке
Льдинками горько плачет.

А тот, кто сделал ей больно,
Сам слезно тратит нервы:

Брошен и он довольной
И беспринципной стервой.

Как часто наши поступки
Зависят от ложной страсти...

А девушка в полушубке
Сквозь слезы шагает в счастье.

Осенний очень мокрый сплин

  • 04.12.10, 17:13
Промокли до течи крыши.
По стеклам потоки слез.
Звон капель не только слышен,
А даже колотит в мозг.

Не раз из небес над нами
Прольется холодный душ.
Ощерился мир зонтами.
Оделся в озера луж.

На улицах злятся брызги
На брызги других машин.
И даже в колесном визге
Какой-то осенний сплин.

Сырые от слез дорожки.
Чужая пустая тень.
Поплачет небо немножко,
И снова прекрасен день.

Ситуация

  • 03.12.10, 17:40
Бывают на свете же ситуации...
Спешил я к девушке на свидание,
Да провалился в канализацию.
Такого в жизни не было ранее.

И вот стою в грязи по колено,
В руках букет никому не нужный.
А где-то ждет еще меня Лена
В ином измерении, очень наружном.

А я стою в беспросветной вони.
И в кулачищи сжимаются руки.
Вот выберусь вскоре - не раз меня вспомнят
Те, кто оставил открытыми люки.

И злоба реальна! Черт с ней, с любовью!
За то, что стою в положении глупом,
Поплатятся гады обильно кровью!
Вот выберусь и - пойду по трупам.

И пусть останусь теперь вонючим,
Пусть потерял я навеки Лену,
Эти подонки еще получат.
Всех перегну я через колено!

И все же я не погиб, а выжил
В этой дурацкой канализации,
Стоя по пояс в вонючей жиже.
Бывают на свете же ситуации...

На этом полюсе мало света

  • 03.12.10, 16:06
На этом полюсе мало света.
И жизни тут безобразно мало.
И я писал бы тебе ответы,
Да вот вопросов ты не прислала.

Сижу один в торжестве молчанья.
Унылый мрак в окне монитора.
Ведь даже счастье покорно станет
На этом полюсе глупым вздором.

На этом полюсе плачут птицы.
Им здесь всегда подрезают крылья.
А если вдруг полюбить случится,
Твои надежды накоет пылью.

На этом полюсе жизнь бесцветна.
Зато живут здесь тепло и сыто.
И я писал бы себе ответы,
Да ты уже навсегда забыта.

Граница хмельного интима

  • 02.12.10, 21:37
Она так волшебно незрима,
Как магия света и тьмы,
Граница хмельного интима,
А как будоражит умы!

Она и на краешке слова.
Не точка - мотив запятой.
Дыхание радости новой
И стука сердечного сбой.

Она и на краешке вдоха.
Не запах - душистый дурман.
Ее собираешь по крохам,
По шрамам от будущих ран.

Она и на краешке счастья,
Волшебный источник тепла.
Она и преддверие страсти,
И чувств неуемных стрела.

Она налетит ветром быстрым,
Ты только к себе позови.
И вспыхнут от маленькой искры
Вокруг фейерверки любви.

Граница хмельного интима,
Не похоть - влюбленная страсть.
Она так волшебно незрима.
И в ней так волшебно пропасть.