Війна була імперською, а не вітчизняною !

Як параноїк (для параної характерні підозрілість, мстивість), а це діагноз відомого психіатра Бехтєрєва, який мав необережність сказати, що консультував «сухорукого параноїка» і поплатився за це життям, він, Сталін, знищив у тридцятих роках усю верхівку армії і лишив на чолі її лише бездарних, але вірних собі холуїв. Вести оборону, командувати фронтами було нікому, бо лишились лише бездарні його холуї: Південно- Західним фронтом командував Будьон- ний, Західним — Тимошенко і Північно- Західним — Ворошилов. Ці «полководці» ціною звірячої жорстокості, допомагали Леніну і Троцькому зламати опір народу, встановити більшовицьку владу, і стали у Сталіна «маршалами». Будьонний славився своїми вусами і солдафонською тупістю, яка була тоді в армії предметом глузливих анекдотів. Тимошенко, нарком оборони, теж відзначався Солдафонською тупістю: німці посадили армію на танки і мотоцикли, а цей «стратег» запровадив жорстоку муштру, піші «броски» по двадцять і більше кілометрів у літню спекоту з повною солдатською викладкою, без усякої попередньої фізичної підготовки, абсолютно ігноруючи, скажімо, проблему зв'язку в армії, яка була досить гострою, особливо радіозв'язок. Ну, а «маршал» Ворошилов відомий тим, що був у Сталіна блазнем: Сталіну заманеться, щоб він танцював і він танцює, танцювати на пузі — теж радий, танцює на пузі. Отакі-то «полководці» мали керувати фронтами. Вони докерувались до того, що німці раптом опинились під Москвою. Здали Україну, а потім вважали українців «прєдатєлямі» за те, що вони побували на окупованій території, в анкетах була обов'язкова графа перебування на окупованій території, як державний злочин, — злочинність і цинізм Кремля не мають меж! Ленінград був блокований, і на випадок взяття його німцями командуванню Балтійського флоту був секретний наказ Сталіна в запечатаному конверті, який мали розпечатати лише у випадку захоплення ворогом Ленінграда. В ньому був наказ потопити весь Балтійський флот, якщо Ленінград буде взятий ворогом. Між іншим, Будьонний, командувач Південно-Західного фронту, по безглуздому в тодішній стратегічній ситуації наказу Сталіна вимагав обороняти Київ, стояти до кінця, на смерть, а коли ситуація стала надто небезпечною, цей «полководець» кинув Київ, своє командування фронтом і втік на літаку.

Німці підійшли до самої Москви, розглядали її в біноклі і вже готувались до параду на Красній площі. У Москві евакуація, паніка, Ленінград був під загрозою падіння, що дуже загрожувало стратегічною катастрофою — до цього довели сталінські маршали. І тоді призначається Жуков начальником генштабу, прибирає до рук керівництво фронтами. До того він мав уже бойовий вишкіл у військовій сутичці Совєцького Союзу з Японією в Монголії, на річці Халхін Гол в 1939 році. Звідти, до речі, повернувся з чималим хвостом стукача: за його доносами знищено багато тамтешнього