Жовтнева зима

Скидала осінь золоті одежі 

І обертались в камінь леви біля вежі

Зелені клени, ясножовті липи

Прощання з літом. Чорнобривців смолоскипи.

Жовтогарячий жовтень грів долоні

Вогонь жоржин палав та не палив

І хто, скажіть, дозволив цю агонію 

Хто чорнобривцям голови схилив?!

Кричать дерева: ми ще не готові!

І я не вірю в сніг, що навкруги

Вогонь і лід зустрілись так раптово

І кожен знищив іншого, залишивши навколо

багато-пребагато холодної води