Кожен,хто хоч раз бував в Холодному Яру,відчував на собі вплив якоїсь чудодійної сили,яка наповнює душу людини чимось світлим,радісним.Позитивну енергетику цих місць одні вчені приписують вулкану,який діяв тут два міліони років тому,інші метеориту діаметром 2,5 км,який,зіштовхнувшись з Землею,утворив Холодноярську западину.

Рельеф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.

Археологами знайдено тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них Мотронинське Скіфське городище, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ навіть зараз вражає вчених. 

Холодний Яр нині це реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних обєктів, і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох ,зокрема, й скіфської.

  

Центр давнього городища Свято-Троїцький Мотронинський монастир . Заснований на початку другого тисячоліття, свого часу він став центром гайдамацького повстання Залізняка,а в на початку 20-го сторіччя- Холодноярської республіки. Сьогодні багаторазово відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує історичну, як і довколишні господарсько-житлові прибудови. Поруч з монастирем залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер . Подейкують, що печери ці прориті дуже давно ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили більше 15 км.Прориті зі знанням справи,передбачена навіть вентиляція підземних ходів. Знайдені і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Зараз майже нема доступу до цих підземних лабіринтів.

Поруч з монастирем знаходиться Гайдамацький став, де ігумен Мотриного монастиря Мельхіседек Значко-Яворський посвятив зброю гайдамакам. Сьогодні тут святять символічну зброю козаки та проводять урочистості з нагоди вшанування Героїв Холодного Яру.

Сьогодні Холодний Яр філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».Вся територія Холодного Яру має велику кількість джерел питної води.Місцеві цілющі джерела унікальні. Стверджують, що вода дійсно вирізняється оптимальною кількістю родону і срібла в воді.. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного моря питної води, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.

Джерело "Дзюркало" в с. Мельники

"Живун" біля с.Головківки

До цих джерел завжди велика черга людей,бажаючих набрати цілющої води.Навіть місцеві переважно беруть воду тут,і це при тому,що в кожному дворі є криниця.

Родзинкою села Медведівки є Успенська церква 1864 року

Є також памятник ватажку Коліївщини Максиму Залізняку.

В с.Мельники встановлені памятники Героям Холодного Яру

І автору книги "Холодний Яр" Ю.Горліс-Горському

На хуторі Кресельці встановлено памятні знаки на місці загибелі отамана Холодного Яру Василя Чучупаки

та на честь перебування в Холодному Яру Т.Г Шевченка

Можна оглянути памятний знак "Тулумбас",встановлений на місці,де знаходилась гайдамацька січ

Ще одна памятка Холодного Яру тисячолітній дуб,який носить імя Максима Залізняка. Височіє він на схилі Кириківського яру на хуторі Буда. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи на вік, не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років.Це справжній патріарх серед дубів і одне з найстаріших дерев України. 

 

Поруч з дубом знаходиться братська могила жителів хутора Буда,яких розстріляли фашисти під час другої світової війни

Славиться Холодний Яр і своєю неповторною природою.Розкішні краєвиди здавна притягують сюди художників і фотографів.І,мабуть,саме краєвидам  Холодний Яр в великій мірі зобовязаний своєю позитивною енергетикою.

Помічена одна особливість Холодного Яру:хто хоч раз побував на його теренах,той повертається сюди ще і ще і веде з собою друзів.Не памятаю,хто це сказав,але це факт незаперечний.У всякому разі ті,кому я показав в свій час Холодний Яр,полюбили його всією душею і відвідують його постійно.Більш того,виникає якась потреба в відвідинах цієї чарівної місцевості.

Кожен,хто хоч раз бував в Холодному Яру,відчував на собі вплив якоїсь чудодійної сили,яка наповнює душу людини чимось світлим,радісним.Позитивну енергетику цих місць одні вчені приписують вулкану,який діяв тут два міліони років тому,інші метеориту діаметром 2,5 км,який,зіштовхнувшись з Землею,утворив Холодноярську западину.

Рельеф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.

Археологами знайдено тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них Мотронинське Скіфське городище, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ навіть зараз вражає вчених. 

Холодний Яр нині це реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних обєктів, і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох ,зокрема, й скіфської.

  

Центр давнього городища Свято-Троїцький Мотронинський монастир . Заснований на початку другого тисячоліття, свого часу він став центром гайдамацького повстання Залізняка,а в на початку 20-го сторіччя- Холодноярської республіки. Сьогодні багаторазово відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує історичну, як і довколишні господарсько-житлові прибудови. Поруч з монастирем залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер . Подейкують, що печери ці прориті дуже давно ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили більше 15 км.Прориті зі знанням справи,передбачена навіть вентиляція підземних ходів. Знайдені і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Зараз майже нема доступу до цих підземних лабіринтів.

Поруч з монастирем знаходиться Гайдамацький став, де ігумен Мотриного монастиря Мельхіседек Значко-Яворський посвятив зброю гайдамакам. Сьогодні тут святять символічну зброю козаки та проводять урочистості з нагоди вшанування Героїв Холодного Яру.

Сьогодні Холодний Яр філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».Вся територія Холодного Яру має велику кількість джерел питної води.Місцеві цілющі джерела унікальні. Стверджують, що вода дійсно вирізняється оптимальною кількістю родону і срібла в воді.. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного моря питної води, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.

Джерело "Дзюркало" в с. Мельники

"Живун" біля с.Головківки

До цих джерел завжди велика черга людей,бажаючих набрати цілющої води.Навіть місцеві переважно беруть воду тут,і це при тому,що в кожному дворі є криниця.

Родзинкою села Медведівки є Успенська церква 1864 року

Є також памятник ватажку Коліївщини Максиму Залізняку.

В с.Мельники встановлені памятники Героям Холодного Яру

І автору книги "Холодний Яр" Ю.Горліс-Горському

На хуторі Кресельці встановлено памятні знаки на місці загибелі отамана Холодного Яру Василя Чучупаки

та на честь перебування в Холодному Яру Т.Г Шевченка

Можна оглянути памятний знак "Тулумбас",встановлений на місці,де знаходилась гайдамацька січ

Ще одна памятка Холодного Яру тисячолітній дуб,який носить імя Максима Залізняка. Височіє він на схилі Кириківського яру на хуторі Буда. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи на вік, не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років.Це справжній патріарх серед дубів і одне з найстаріших дерев України. 

 

Поруч з дубом знаходиться братська могила жителів хутора Буда,яких розстріляли фашисти під час другої світової війни

Славиться Холодний Яр і своєю неповторною природою.Розкішні краєвиди здавна притягують сюди художників і фотографів.І,мабуть,саме краєвидам  Холодний Яр в великій мірі зобовязаний своєю позитивною енергетикою.

Помічена одна особливість Холодного Яру:хто хоч раз побував на його теренах,той повертається сюди ще і ще і веде з собою друзів.Не памятаю,хто це сказав,але це факт незаперечний.У всякому разі ті,кому я показав в свій час Холодний Яр,полюбили його всією душею і відвідують його постійно.Більш того,виникає якась потреба в відвідинах цієї чарівної місцевості.

На Черкащині,в мальовничій місцині поблизу містечка Золотоноша знаходиться один з найдревніших в Україні монастирів,званий в народі Красногірським.Витоки історії монастиря сягають неспокійних і сповнених звитяги часів,коли по чистому плесу повноводної  тоді річки Золотоношки ходили козацькі чайки...

За переказами,відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець з Константинополя десь наприкінці 16-го століття.Ніби-то явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші  щоб вершити подвиг чернецький.Довго шукав він,але таки знайшов гору,яку люди називали Красною.Та гора була геть вся поросла чагарником-диким персиком.Мав той чагарник цікаву властивість-цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків.І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом.Здалеку здавалось,що вона охоплена пурпуровим полум'ям.Неважко здогадатись,чому гора має таку назву.Давно вже не цвіте на горі дикий персик і лише весною тюльпани на монастирських клумбах нагадують,що гора Красна.

Про ченця,який оселився у власноруч викопаній печері,незабаром стало відомо власнику цих земель козаку Івану Шебету-Слюжці,який вирішив посприяти ченцю в створенні монастиря,звісно ж,чоловічого.Ця вість невдовзі облетіла навколишні села і до першого поселенця стали приєднуватися бажаючі присвятити своє життя Богу.З часом монахи збудували перший храм із верболозу в честь  великомученика Георгія Переможця. Але цій церкві не судилося довго проіснувати. Новий  храм, збудуваний  козаками,  теж назвали в честь святого Георгія. В  1680 — 1687 роках був побудований Покровський дерев'яний теплий храм.  Нинішній кам'яний Покровський храм був побудований в 1859 році. Кам'янний Спасо-Преображенський собор був  побудований в 1767 — 1771 роках за проектом відомого українського  архітектора І.Григоровича-Барського за кошти святителя Софронія,  єпископа Іркутського,в стилі українського бароко.

Слід зазначити,що монастирі,засновані українським козацтвом, були не лише твердинею православної віри, а й осередками вченості, мудрості та джерелом знань, у тому числі й у  військових. Саме в монастирях зберігалась і вдосконалювалась козацька  військова наука. Виконували козацькі монастирі й ряд інших функцій —  кожна така свята обитель була водночас  фортецею і  шпиталем  для поранених та хворих,притулком для старих та немічних козаків. Саме  з цієї причини, поневоливши Україну, російський царат не міг миритися з існуванням  козацьких монастирів. Їх закривали, а багато з них із часом перетворили  на жіночі — менш небезпечні з погляду нових московських господарів.Особливо сильного розмаху  процес нищення козацьких монастирів набув після придушення Коліївщини. Доля стати  жіночою судилась і Красногірській  обителі.

Найбільшого розквіту з часів,коли монастир став жіночим,обитель досягла якраз перед жовтневим переворотом.Але вже в 1922 році більшовики пограбували й закрили Красногірський монастир, а  понад 700 черниць та послушниць вигнали геть. На території обителі розташувався  будинок для інвалідів, а всі монастирські святині були передані до Черкаського міського  музею.Доля цих святинь по сей день залишається невідомою.Далі-ще гірше. Напередодні 2-ї світової  війни 2 квітня 1941 був напівзруйнований Преображенський собор .

Відновлення монастиря збіглося з німецькою окупацією Черкащини.З дозволу німецької влади обитель починає функціонувати у листопаді 1941 року.  В обителі тоді було близько півтора десятка черниць, які заробляли собі  на прожиття тим, що наймалися на важку поденну роботу до селян із Бакаївки та Антипівки. Значне поповнення черниць відбулося на початку 60-х років під час нової хвилі гонінь на церкву. З ліквідованих монастирів  сестри сходилися в Красногірський, закривати який влада чомусь не стала. Відтоді монастир не припиняв своєї діяльності.

Остаточне ж відродження обителі приходиться на кінець 1980-х років,коли був відреставрований Спасо-Преображенський собор і Покровський храм.В 2003 році обителі була повернута земля,яка належала їй до 1922 року.

Зараз Красногірський монастир є одним з найважливіших духовних центрів Черкащини.Також він приваблює до себе поціновувачів старовинної архітектури і людей,небайдужих до нашої минувшини.

На сайті Черкаської міської ради всі бажаючі можуть здійснити віртуальну мандрівку найвизначнішими місцями Черкас

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків  річки до місця її впадіння  в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва  означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих  кам'яних скелястих і берегів і походить  назва  містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які  велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони,  ряд  рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс  мохів ,яких тут більше 50  видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом.  Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів  аспленій волосовидний,  багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений  степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину  та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...

Днями попутні вітри занесли мене в Малу Смілянку.Бажання побувати в цьому селі зявилось в мене після того,як отримав інформацію про те,що на території Малої Смілянки міліони років тому діяв вулкан.Оскільки вулкани-явище нехарактерне для загалом рівнинної Черкащини,мені стало цікаво,як виглядає ця місцевість зараз.Але скільки я не розпитував місцевих про вулкан,вони лише здивовано здвигали плечима і дивилися на мене як на пришельця з іншої планети.Коли ж я в розмові згадав про гранітний карєр в Малій Смілянці,про який мав точні дані,то мені відразу ж показали до нього дорогу.

Розробка Малосмілянського карєру почалась в 1954 році.З огляду на те,що запаси каменю великими тут не були,за кілька десятків років роботи на карєрі припинили,а сам котлован було затоплено.Поступово береги котловану заросли деревами та кущами,і цей покинутий індастріал переторився на чудове озеро зі смарагдовою водою,яке так манить до себе відпочивальників.Озеро,за словами мешканців села,має пристойну глибину-до 80 метрів!

А як же вулкан?Адже Володимир Бєлий, провідний геолог Черкас, стверджує,що на території Черкаської області 40 млн. років тому в Мезозойську еру відбулося виверження вулкану.І було воно саме  в районі села Мала Смілянка - вулкан так і називається Малосмілянський. У кратері вулкану утворилося озеро, вода в якому не замерзає навіть взимку. Поблизу вулкану учнями геологічного гуртка,під керівництвом Володимира Пилиповича, були знайдені речі первісних людей, які там проживали 40 тис. років тому: молоток, сокиру, шкребки, наконечники для стріл - і все це з халцедону.А первісні люди,як відомо,полюбляли селитися поблизу згасаючих вулканів,використовуючи їх тепло.Крім того черкаські дослідники встановили, що на Смілянщині дійсно відбувалися вулканічні процеси. І тривали вони протягом 100 - 50 млн. років. Були пробурені свердловини,проби з яких було направлено до Києва для проведення аналізу. Як наслідок, геологи виявили вулканічні породи, у складі яких міститься велика кількість сірки та фосфору.Варто сказати,що інших озер в Малій Смілянці немає.

Тож, що мені вдалося побачити:звичайний затоплений карєр,яких на Черкащині десятки,чи справжнє вулканічне озеро?Що б це не було,але на це варто подивитися,бо це справжня перлина! Видовище на вас чекає неймовірне!

Слід додати,що Малосмілянський вулкан-не єдиний на Черкащині.В недалекому від Малої Смілянки селі Ротмістрівка в давні часи теж діяв вулкан.Цікаво,може хтось має якусь цікаву інформацію на тему Черкаських вулканів?

А я тим часом викладаю ще пару пейзажів з цієї мандрівки.

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків  річки до місця її впадіння  в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва  означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих  кам'яних скелястих і берегів і походить  назва  містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які  велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони,  ряд  рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс  мохів ,яких тут більше 50  видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом.  Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів  аспленій волосовидний,  багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений  степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину  та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...

Днями попутні вітри занесли мене в Малу Смілянку.Бажання побувати в цьому селі зявилось в мене після того,як отримав інформацію про те,що на території Малої Смілянки міліони років тому діяв вулкан.Оскільки вулкани-явище нехарактерне для загалом рівнинної Черкащини,мені стало цікаво,як виглядає ця місцевість зараз.Але скільки я не розпитував місцевих про вулкан,вони лише здивовано здвигали плечима і дивилися на мене як на пришельця з іншої планети.Коли ж я в розмові згадав про гранітний карєр в Малій Смілянці,про який мав точні дані,то мені відразу ж показали до нього дорогу.

Розробка Малосмілянського карєру почалась в 1954 році.З огляду на те,що запаси каменю великими тут не були,за кілька десятків років роботи на карєрі припинили,а сам котлован було затоплено.Поступово береги котловану заросли деревами та кущами,і цей покинутий індастріал переторився на чудове озеро зі смарагдовою водою,яке так манить до себе відпочивальників.Озеро,за словами мешканців села,має пристойну глибину-до 80 метрів!

А як же вулкан?Адже Володимир Бєлий, провідний геолог Черкас, стверджує,що на території Черкаської області 40 млн. років тому в Мезозойську еру відбулося виверження вулкану.І було воно саме  в районі села Мала Смілянка - вулкан так і називається Малосмілянський. У кратері вулкану утворилося озеро, вода в якому не замерзає навіть взимку. Поблизу вулкану учнями геологічного гуртка,під керівництвом Володимира Пилиповича, були знайдені речі первісних людей, які там проживали 40 тис. років тому: молоток, сокиру, шкребки, наконечники для стріл - і все це з халцедону.А первісні люди,як відомо,полюбляли селитися поблизу згасаючих вулканів,використовуючи їх тепло.Крім того черкаські дослідники встановили, що на Смілянщині дійсно відбувалися вулканічні процеси. І тривали вони протягом 100 - 50 млн. років. Були пробурені свердловини,проби з яких було направлено до Києва для проведення аналізу. Як наслідок, геологи виявили вулканічні породи, у складі яких міститься велика кількість сірки та фосфору.Варто сказати,що інших озер в Малій Смілянці немає.

Тож, що мені вдалося побачити:звичайний затоплений карєр,яких на Черкащині десятки,чи справжнє вулканічне озеро?Що б це не було,але на це варто подивитися,бо це справжня перлина! Видовище на вас чекає неймовірне!

Слід додати,що Малосмілянський вулкан-не єдиний на Черкащині.В недалекому від Малої Смілянки селі Ротмістрівка в давні часи теж діяв вулкан.Цікаво,може хтось має якусь цікаву інформацію на тему Черкаських вулканів?

А я тим часом викладаю ще пару пейзажів з цієї мандрівки.