Як регіони хотіли взяти у мене підпис за підтримку язика
- 14.06.12, 22:55
Сьогодні, прямуючи на зупинку, мав честь спостерігати роботу місцевого осередку партії регіонів. Мета роботи - проста, як двері. Вони збирали підписи щодо "раднога язика". Я не міг пройти мимо, не протроливши їх :)
Діло було у м. Кривий Ріг, на кільці 44 кв. Просто йшов на зупинку, їхати на роботу. Ще здалеку помітив палатку блакитного кольору. Цікаво, що ж вони там роблять? Газети, листівки? Вибори ж на носу, час настав. Підходжу ближче - аж ні, вони підписи збирають. Все ніяк не заспокояться. Закон майже прийняли, навіщо ще так тужитись? Там хороший трафік людей, дуже вигідне місце вони вибрали. Ну просто не міг я пройти мимо, ну не міг не почати з ними бесіду. Отже, почавши з ними дискусію першим, напряму запитав - скільки вам платять? Правду, звичайно, ніхто не скаже, проте я впевнений, що сума була 100 грн - такий собі стандарт для регіонів, з яким не один раз вже стикався. Стоять ніби то за велику ідею, проти витіснення російської. Стоять за європейські принципи, де практикують кілька державних мов в одній країні. Хоча в діалозі чоловік обмовився одного разу, сказав, що "деньги не пахнут". Ну ладно, хай воно буде на його совісті. Але ось що я помітив цікавого. Більшість прохожих людей, котрим вони пропонують поставити підпис за підтримку язика, просто відмовляються ставити підпис, або навіть відповідають матом. Я не рахував, але десь 60-70 відсотків відмовлялись підписувати дану петицію. Тому як вони почали поступати? ДІТИ! Своїми очима бачив, як їхала дівчинка років 10 на роліках, вони її покликали, спитали, а чи не хоче вона бути корисною? Та схотіла і поставила підпис. Після цього мене аж почало тіпати. Я перейшов на грубощі. Досить різкі висловлювання я собі не дозволяв, адже я людина вихована, але таки змінив тон. Через певний час до намету підійшла жіночка, ставить підпис. Почула, що я балакаю українською, і почала з мене посміхатись. Дискутували і з нею. Вона захищала російську і зневажала українську, і, як вияснилось пізніше, у неї дві вищі освіти і працює вчителькою укр. мови... Мабуть, недовчилась. На прощання мені урочисто вручили листівку:
По їхнім міркам я не справжній, а фальшивий патріот, ще й в лапках. Ну чесно, у мене навіть слів вже немає. Справжні патріоти обов'язково повинні лизати сраку Росії. Шкода, що часу більше не було, робота чекати не буде, але я надзвонив своїм знайомим патріотам, ультрасам, хай приїдуть, також потролять регіони, адже це весело та хороший тренінг з самоконтролю :) Щасти вам, слава Україні!
Діло було у м. Кривий Ріг, на кільці 44 кв. Просто йшов на зупинку, їхати на роботу. Ще здалеку помітив палатку блакитного кольору. Цікаво, що ж вони там роблять? Газети, листівки? Вибори ж на носу, час настав. Підходжу ближче - аж ні, вони підписи збирають. Все ніяк не заспокояться. Закон майже прийняли, навіщо ще так тужитись? Там хороший трафік людей, дуже вигідне місце вони вибрали. Ну просто не міг я пройти мимо, ну не міг не почати з ними бесіду. Отже, почавши з ними дискусію першим, напряму запитав - скільки вам платять? Правду, звичайно, ніхто не скаже, проте я впевнений, що сума була 100 грн - такий собі стандарт для регіонів, з яким не один раз вже стикався. Стоять ніби то за велику ідею, проти витіснення російської. Стоять за європейські принципи, де практикують кілька державних мов в одній країні. Хоча в діалозі чоловік обмовився одного разу, сказав, що "деньги не пахнут". Ну ладно, хай воно буде на його совісті. Але ось що я помітив цікавого. Більшість прохожих людей, котрим вони пропонують поставити підпис за підтримку язика, просто відмовляються ставити підпис, або навіть відповідають матом. Я не рахував, але десь 60-70 відсотків відмовлялись підписувати дану петицію. Тому як вони почали поступати? ДІТИ! Своїми очима бачив, як їхала дівчинка років 10 на роліках, вони її покликали, спитали, а чи не хоче вона бути корисною? Та схотіла і поставила підпис. Після цього мене аж почало тіпати. Я перейшов на грубощі. Досить різкі висловлювання я собі не дозволяв, адже я людина вихована, але таки змінив тон. Через певний час до намету підійшла жіночка, ставить підпис. Почула, що я балакаю українською, і почала з мене посміхатись. Дискутували і з нею. Вона захищала російську і зневажала українську, і, як вияснилось пізніше, у неї дві вищі освіти і працює вчителькою укр. мови... Мабуть, недовчилась. На прощання мені урочисто вручили листівку:
По їхнім міркам я не справжній, а фальшивий патріот, ще й в лапках. Ну чесно, у мене навіть слів вже немає. Справжні патріоти обов'язково повинні лизати сраку Росії. Шкода, що часу більше не було, робота чекати не буде, але я надзвонив своїм знайомим патріотам, ультрасам, хай приїдуть, також потролять регіони, адже це весело та хороший тренінг з самоконтролю :) Щасти вам, слава Україні!
2
Коментарі