Люблю тебе, Земле моя...

Моя прекрасна Україно…

Твої сини - твоя біда

Тебе ж поставлять на коліна…

Сплюндрують, знищать, розкрадуть,

В багно запхають з головою…

Вони тобою не живуть –

Вони впиваються собою…

Ще пошкодує не один,

Що йшов не взнавши навіть броду

І продавав тебе твій син

Твого безглуздого народу…

Вклонявся партіям й вождям

Від комунізму до нацизму…

Твій син, що рівня холуям

Як прояв вічного цинізму…

Люблю тебе, Земле моя,

Моя прекрасна Батьківщино…

Твоя оспівана душа

Неповторима і єдина…

Та тільки от твої сини

Чомусь не бачать твої сльози…

В них інший план щодо мети

Через прокльони і погрози…

В них все не так як у людей

І в крайність кидаються знову

Де все без цінностей, ідей…

Не зерна сіють а полову…

Всі кращі паростки твої

В боях за тебе повмирали…

Лишились тільки холуї…

Лишились тільки яничари…