Доросле життя жертви епохи готів і емо - це коли в звичайний літній день в тебе в голові крутиться щось середнє між Otto Dix Любімий нємєц і Дахабраха - Янки
Скільки разів я обіцяла собі не впадати в грєх унинія, якщо нема на те об'єктивних причин. Але, в силу свого чудовіщного (перш за все для мене самої) характеру, місія видається не те що імпосібле, але дається дуже важко. Я просто не можу зібрати себе до купи, я просто постійно прагну більшого, але не вмію здійснити це от-прям-зараз. Написати адекватний вірш чи розвивати свої письменницькі (ха-ха) поползновєнія? Нєє, я краще прокручу в голові нав'язливі думки про тлєнность сущного, що не...
Життя у кон`юнктиві:Якби, якщо, але.В невтішній перспективіЗнов я гублю тебе.І знов в своїй уявіПродумую ходи.Угадую, що далі-Якщо, але, якби.Гадається й стаєтьсяНе завжди. Й всеодноМи знов як екстрасенси:Але, якби, якщо.[Приєднана картинка]
Я пишу тобі це, не торкаючись Клавіатури. Штрих-пунктири невидимих страхів,Загублених слів.Про буденність грудневу, про прісність, про стіни і мури,А крізь стіни живим ще ніхтоНаявуНе ходив.Напишу, як навколо самотньо, порожньо і тісноСеред тіней, що поруч зі мною блукають, мов кати, стоять.Зазирнеш їм у вічі й побачиш - Їх мрії залізніРозіб"...
Чомусь подумалось, що коли, як завжди, піде сніг, то буде легше. Це як ще один з необхідних компонентів чар-зілля. Синички, катаклізми і старовина. На черзі - сніг. А він, як на зло, щось не поспішає йти... [Приєднана картинка]
Я вже й не пам`ятаю, якими цифрами закінчуєтьсяТвій номер. Якби раптом написав, так зразуНе впізнала б.Та коли ввечеріНашою вулицеюйду додомупонадвідомоЧого саме в повітрі так мало[Приєднана картинка]